У жовтні виповнюється 40 років Національному академічному духовому оркестру України. За цей час він став одним із найпопулярніших творчих колективів країни.
В чому ж секрет популярності оркестру? Про це наша розмова з генеральним директором колективу, заслуженим працівником культури України Олександром Піроженком.

— Чому, на Вашу думку, духова музика вже не перше століття має таку популярність?
— Сам жанр духової музики наближений до людини. Раніше з цією музикою зустрічали народження дитини. З нею проводять людину в останню путь. Духова музика супроводжує нас усе життя. Її назва походить від слова «дух». А дух — це життя і бажання людини.

Жоден український гетьман і отаман не здобув стільки перемог над кримськотатарськими і турецькими ордами, як кошовий Іван Сірко. Головною метою свого життя він називав визволення співвітчизників із полону Османської Порти та Кримського ханства.

Де й коли він народився? Історія не дає достеменної відповіді на це запитання: за однією з версій, Іванко з’явився на світ Божий на Слобожанщині, за іншою — на Поділлі. Між 1605–1610 роками.
Радянська історіографія стверджувала, що він походив із селян, «невдоволених пануванням польської шляхти». Але у своїх листах королі Речі Посполитої називали його «уродзоном», тобто шляхтичем. Утім, незважаючи на своє походження, Сірко все своє життя присвятив боротьбі за українців.

Цього року виповнюються дві вікопомні дати, пов’язані з геніальною українською актрисою Марією Заньковецькою: 165 років — від дня народження і 85-і роковини — від дня смерті. Пам’ятні заходи на честь славетної зірки вітчизняної театральної сцени збіглися з урочистостями з нагоди 100-річчя Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

На його Камерній сцені в рамках Міжнародного театрального фестивалю «Марія» впродовж тижня проходила низка безкоштовних заходів: від науково-мистецької конференції, круглого стола, кількох виставок — до двох десятків спектаклів, літературних читань та концертів митців із різних куточків України та з-за кордону.

Верховна Рада 11 вересня в першому читанні, а 20-го в другому та в цілому 272 голосами народних депутатів проголосувала за законопроект № 1059 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
У пояснювальній записці необхідність схвалення такого документа обумовлюється потребою «поліпшити інвестиційний клімат у країни за окремими напрямами, обраними внаслідок комплексної оцінки відповідності законодавства України кращим світовим практикам, описаним Групою Світового банку в методології рейтингу Doing Business».

Колектив найбільшого у вітчизняній авіабудівній галузі державного підприємства «Антонов» відзначає 60-річчя першого польоту турбогвинтового пасажирського літака «Ан-24», створеного наприкінці 50-х років ХХ століття в Києві у КБ, очолюваному видатним авіаконструктором Олегом Костянтиновичем Антоновим. Той перший політ першого «Ан-24» відбувся 20 жовтня 1959-го.

Після завершення Другої світової війни у Радянському Союзі повітряні пасажирські перевезення в другій половині 40-х і у 50-х роках ХХ століття на авіалініях середньої протяжності (міжобласних та деяких інших) здійснювалися за допомогою старих (не стільки за віком, скільки за їхнім технічним рівнем) літаків.

Уже найближчими роками виробництво зернових та олійних культур в Україні сягне 100 млн т, а експорт — 70 млн. Прогнозується, що цього маркетингового року аграрії зберуть 92 млн т зернових, експортують 54 млн.

На Київщині вже зібрано 4,8 млн т, у Черкаській області — 5,7 млн, Кіровоградській — 5,5 млн, Дніпропетровській — 4,9 млн, Одеській — 5,3 млн, Харківській — 5,3 млн т.
Експерти стверджують, що Україна може у півтора-два рази наростити виробництво й експорт агроподукції за рахунок підняття врожайності культур. Але брак сучасних зберігальних потужностей (елеваторів) не тільки стримує розвиток потенціалу аграрної галузі, але й може послабити у найближчому майбутньому позиції нашої країни на світовому агроринку.

Схоже, що вітчизняний ринок праці, як і передбачали аналітики, коли прогнозували роль безвізового режиму з країнами Європи для українців, таки справді лихоманить. І песимістичні прогнози щодо того, що безвіз знекровить і без того не дуже активний ринок робочої сили, починають здійснюватися.
Тож уже незабаром, якщо нічого не змінити, прийде час, коли наші роботодавці буквально ганятимуться за кваліфікованими спеціалістами, заманюючи їх на свої підприємства...

Президент Бразилії звинуватив «закордонні потуги» у поширенні брехні на тему пожеж первісних лісів. «Є такі люди, які хотіли би тримати місцевих тубільців на рівні печерних людей», — заявив Жаїр Болсонару з трибуни ООН.

Однак у минулому і позаминулому місяцях бразильське космічне агентство опублікувало дані, згідно з якими в амазонських лісах зафіксовано приблизно 30 тисяч джерел вогню — на 84% більше, ніж у 2018 році.
Міжнародні екологічні організації звинуватили владу країни в тому, що та своєю політикою знищення джунглів призвела до цих гігантських пожеж. Саме таке твердження заперечував Болсонару.

Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ), тобто військово-політичний союз, який ще називають східним НАТО, досі розвивався досить інтенсивно, але після змін у Вірменії опинився у глибокій кризі.

До ОДКБ нині належать — Росія, Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан і Казахстан. З організацією співпрацюють Сербія і Афганістан. ОДКБ створили 7 жовтня 2002 року у Кишиневі шість держав, які раніше підписали Ташкентський договір про колективну безпеку від 15 травня 1992 року.
Також зазначимо, що раніше три країни, колишні члени Ташкентського договору — Узбекистан, Грузія і Азербайджан — створили власну організацію ГУАМ.

Тенденції останніх тижнів засвідчують помітне погіршення соціально-політичної ситуації у різних країнах світу, які традиційно у класифікації Організації Об’єднаних Націй належать до кола «держав, які розвиваються». У цьому ряду вибивається із загалу лише специфічна ситуація у одному з найбагатших міст світу — Гонконгу.

Ситуація помітно відрізняється від інформаційного супроводу протестів початку 2011 року у більшості арабських країн, які отримали символічну назву «арабська весна». Цього разу скоріше варто вести мову про «осінню революцію голоду». Прогнози провідних економістів стають дедалі більш песимістичними.