Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Травень 17, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Четвер, 21 Серпень 2014 19:27

Телефонні шахраї «Розводять» полтавців на десятки тисяч гривень

Rate this item
(0 votes)

Останнім часом жителі Полтавщини стають об’єктами телефонних шахраїв, котрі від імені працівників міліції ледь не щодня вимагають у необачливих громадян значні суми грошей — за «звільнення» їхніх родичів та близьких, нібито затриманих правоохоронцями. 

Телефонні шахрайства набули загрозливих масштабів. Приміром, лише у другому за кількістю населення місті області — Кременчуці нині розслідують 24 подібні епізоди, про що днями на прес-конференції розповів журналістам начальник Кременчуцького міського УМВС у Полтавській області підполковник міліції Андрій Ткаченко.
А тим часом апетити пройдисвітів зростають щодня: вони постійно збільшують суму викупу, який потрібно сплатити родичам за визволення з райвідділів міліції своїх близьких, переважно дітей. Днями одна із жительок райцентру Котельва переказала злодіям за «звільнення» свого сина 19 тисяч гривень. Своєрідний рекорд довірливості встановив кременчужанин, котрий необачливо віддав знахабнілим аферистам 40 тисяч кревних.
Механізм видурювання грошей у довірливих громадян, який застосовують телефонні шахраї, простий: вони телефонують, зазвичай, уночі або під ранок, на мобільний телефон комусь із полтавців, називаються працівниками міліції і повідомляють про затримання родичів.
Причини, через які близькі люди потрапили у тенета правоохоронців, називають різні: участь у бійці, скоєння дорожньо-транспортної пригоди, затримання з наркотиками, в нетверезому стані тощо. Відтак пропонують людині, яка ще не отямилася від сну та почутого, «порішати» питання. Мовляв, ще є час, щоб не заводити кримінальної справи та не складати протоколу, а відпустити затриманого з райвідділка. Але за певну грошову винагороду.
Суми називають різні. Як правило, нижню планку викупу встановлюють не меншу, ніж кілька тисяч гривень. Можливий і торг. Якщо людина пристає на пропозицію, шахраї повідомляють про спосіб передачі грошей. Суми пропонують переказати на їхні банківські картки або на рахунок мобільного телефону тощо. Останнім часом використовують послуги таксистів (або псевдотаксистів. — Авт.), котрі, за їхнім дорученням, під’їжджають до будинку обманутого «клієнта» і забирають гроші.
Міліціонери кажуть, що телефонні авантюристи — непогані психологи. Вони чітко розраховують, що людина, котру піднімають дзвінками просто посеред ночі з ліжка, навряд чи перевірятиме інформацію про затримання, а намагатиметься в будь-який спосіб визволити від правоохоронців своїх родичів. Цікаво й те, що практично у всіх випадках перелякані нічним повідомленням полтавці навіть не намагаються зв’язатися зі своїми рідними, про яких говорять шахраї.
Іноді доходить до курйозів. Так, у Кременчуці одна бабуся віддала махінаторам за «визволення» свого дорослого онука сім тисяч гривень, хоча той у цей час... спав у сусідній кімнаті.
У міліції визнають, що випадків телефонного шахрайства дедалі більшає.
«За статистикою, на Полтавщині шахрайство посідає друге місце після крадіжок, — поінформував начальник Центру зв’язків із громадськістю УМВС України в Полтавській області полковник міліції Юрій Сулаєв. — У тому числі — телефонне шахрайство. Якщо випадків шахрайства раніше ми реєстрували щороку 600–700, то 2013 року — вже 1700. Найбільше вони пов’язані саме з телефонним шахрайством.
Чому, на наш погляд, таке велике зростання? По-перше, люди не звертаються до міліції при таких телефонних дзвінках, а поспішають зібрати гроші і передати тому, хто телефонує. І це замість того, щоб зробити елементарні речі — зателефонувати на «102» або запитати шахраїв про прізвище та ім’я свого сина або доньки тощо. Натомість забирають усі гроші, які є вдома, а іноді ще й позичають у сусідів, їдуть до банкомату і відправляють шахраям. А вже потім, коли розуміють, що їх обдурили, телефонують до міліції...»
Полтавські правоохоронці встановили, що більшість дзвінків аферисти здійснюють із... місць відбування покарань. Так, саме з-за колючого дроту. Зокрема, із виправних колоній, які розташовані на території Східної України.
Як повідомила кореспонденту «ДУ» помічник начальника Управління Державної пенітенціарної служби в Полтавській області у зв’язках із ЗМІ та громадськістю капітан Алла Торяник, у пенітенціаріїв є інформація, що шахраї телефонують із колоній у Харківській області. І заперечують щодо таких випадків у виправних колоніях на Полтавщині. Щоправда, випадки, коли до засуджених потрапляють мобільні телефони, — непоодинокі, визнають в управлінні.
Приміром, на початку листопада 2013 року в Затуринській виправній колонії № 64, що в Полтавському районі, провели масовий обшук в’язнів та камер, де їх утримують. У «шмоні» брали участь 120 працівників колоній. У результаті охоронці знайшли дев’ять мобільних телефонів, 11 зарядних пристроїв, кілька пар навушників тощо. З досвіду ті, хто охороняє засуджених, знають, що заборонені «мобілки» потрапляють до зон різними шляхами, каже Алла Торяник. Найчастіше «перекидами» — коли телефони перекидають через паркани та колючий дріт, що відділяють зону від волі. Часто їх передають засудженим у посилках, трапляються випадки, коли засоби зв’язку засудженим передають самі охоронці, зазначають в управлінні.
Маючи спільників на волі і отримавши мобільний телефон, крутії з-за колючого дроту й телефонують своїм жертвам. Причому, каже полковник Юрій Сулаєв, часто роблять це навмання. Якийсь із дзвінків виявляється «результативним», і жертва погоджується віддати гроші.
Тоді у цьому злочинному механізмі починає обертатися інша шестерня: на банківську картку, яку злочинці заздалегідь відкривають на чуже ім’я і за чужими документами, надходять гроші. Їх знімають, а картку викидають. Так само позбуваються телефонної сім-карти, щоб правоохоронцям не вдалося дізнатися, на які номери дзвонили з телефону, якщо його таки знайдуть.
У міліції не приховують того, що злочини, пов’язані з телефонним шахрайством, розкриваються дуже важко. У полтавській міліції, зокрема, їхнім розслідуванням займаються спеціалісти сектора боротьби з кіберзлочинністю. Справу ускладнює те, що, зазвичай, полтавцям телефонують пройдисвіти з інших областей України. Тож міліціонерам необхідно вживати чимало заходів, щоб вийти на слід. Але, стверджує полковник Юрій Сулаєв, результати таки є.
Приміром, нещодавно полтавські правоохоронці затримали у Чернігівській області телефонного шахрая, який видурював гроші у полтавців. У будь-якому разі, кажуть міліціонери, тим, кому посеред ночі телефонують і кажуть про гроші, необхідно бути розважливішими, щоб не потрапити на гачок авантюристів.
Насамперед, якщо ви почули, що вашого родича затримано, слід запитати ім’я того, хто телефонує, і попросити сказати, з якого райвідділу міліції. Туди можна зателефонувати і перевірити ці дані. Обов’язково попросити дати слухавку родичу, щоб із ним переговорити. Або зателефонувати йому особисто. Часто цього буває досить, щоб махлярі кидали слухавку і більше не телефонували.
І, нагадують міліціонери, необхідно обов’язково зателефонувати на «102» та повідомити про дивний дзвінок. Лише в такому разі правоохоронці ще на початку авантюри долучаться до справи та убезпечать вас від шахраїв.
Є в цій справі ще один цікавий аспект. Дехто з ошуканих крутіями пояснює, що не хотів телефонувати до міліції, бо не бачив сенсу. Кому скаржитися? Не секрет, що нині ледь не щодня повідомляють про хабарництво правоохоронців та вимагання ними грошей у громадян. Тож тим, кому телефонують від імені міліціонерів шахраї, навіть на думку не спадає, що міліціонери не беруть хабарів, і такої пропозиції від них «у природі» не може бути.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ 

 

 

 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».