Проблема
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Червень 25, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 22 Травень 2015 06:34

Блиск і злидні «УКРАЇНСЬКОГО КУВЕЙТУ»

Rate this item
(1 Vote)

З лас­ки од­но­го з ко­лиш­ніх кер­ма­ни­чів Пол­тав­ської ОДА, до очо­лю­ва­но­го ним аг­рар­но­го краю якось не­по­міт­но, але міц­но, при­кле­їв­ся ви­раз «ук­ра­їн­ський Ку­вейт». Справ­ді, наф­то­га­зо­вий ком­плекс Пол­тав­щи­ни — один із най­по­туж­ні­ших в Ук­раї­ні.
На те­ри­то­рії об­лас­ті ни­ні ви­до­бу­ва­ють 38% при­род­но­го га­зу, 12% — наф­ти та 53% — га­зо­во­го кон­ден­са­ту. Зда­ва­ло­ся б, та­кий по­тен­ці­ал, як у да­ле­ко­му від пол­тав­ців «справж­ньо­му» Ку­вей­ті, мав би обо­в’яз­ко­во­го ма­те­рі­алі­зу­ва­ти­ся у без­бід­не жит­тя для ту­теш­ніх кра­ян, кот­рі бук­валь­но топ­чуть­ся по по­кла­дах «чор­но­го зо­ло­та» та «бла­кит­но­го» па­ли­ва. Але ви­хо­дить нав­па­ки: наф­то­га­зо­ві під­при­єм­ства не ли­ше не ді­лять­ся з те­ри­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми сво­їми на­д­при­бут­ка­ми, а й зав­да­ють руй­нів­ної шко­ди еко­ло­гії та ін­фра­струк­ту­рі краю, ви­сна­жу­ючи йо­го ро­дю­чі зем­лі...

«Верхам»— надприбутки, «низам» — отруйне повітря...
За даними, з якими можна ознайомитися в Полтавській обласній раді, нині видобуток нафти, газу та газового конденсату на території дев’яти районів Полтавщини ведуть 17 видобувних підприємств. Частину видобутих нафти, газу та газоконденсату транспортують багатотонними автомобільними танкерами, котрі майже цілодобово курсують дорогами Полтавщини. Здається, що потенціал краю тут невичерпний, адже практично на кожній сесії Полтавської облради депутати розглядають по 10–20 питань, присвячених видачі дозволів та погоджень на розробку нафтових та газових родовищ.
Щоправда, останнім часом процедура голосування вже не походить на одноголосний «одобрямс», як ще було донедавна. Депутати доволі суперечливо і в бурних дебатах обговорюють доцільність надання дозволів на буріння нових «дірок» у родючих полтавських чорноземах. Не в останню чергу народних обранців до цього змушують протести жителів районів проти розробки нових родовищ вуглеводнів та їхні вимоги згорнути видобуток нафти й газу навіть на тих свердловинах, які десятиліттями справно працюють поблизу населених пунктів.
Звинуватити полтавців у відсутності патріотизму (мовляв, країна потребує енергоносіїв) було б несправедливо. Протестують вони не проти, власне, розробки родовищ, а проти того, щоб видобувні компанії не поводилися, наче тимчасові прибульці, залишаючи після себе геть занапащену землю, розбиті дороги та озерця технічної нафти, яка поступово всмоктується в землю і отруює підземні води тощо.
Ситуація з невдоволенням полтавців діями видобувних компаній настільки загострилася, що в селах Полтавщини їхні жителі вже почали об’єднуватися для спільної боротьби. Як, приміром, у селі Сенча Лохвицького району, де на території сільради наразі працюють понад 70 свердловин. Люди, які там проживають, скаржаться, що через інтенсивне промислове видобування вуглеводнів потерпають від забруднення довкілля, порушення екологічних норм.
Селяни вважають, що компенсацією за це вони давно повинні б мати покращені соціальні та культурні умови проживання. Для того, аби голос громади почули, сенчани створили власне об’єднання та ініціювали проведення сільського віче. Люди скаржилися на непридатну для вживання питну воду, яку занапастили, на їхнє переконання, буровики. Через їхню недбалість та непрофесіоналізм, говорили на віче, до водоносних шарів потрапила солярка та буровий розчин. Тож тепер у селі п’ють привозну воду...
Жителі вже іншого села — Луценки, що теж у Лохвицькому районі, нарікають на викиди з газових свердловин, які буровики цілодобово спалюють, отруюючи повітря. Тим чадом вони вимушені дихати постійно, скаржаться селяни. Звідси, припускають у селі, і помітний ріст захворювань. Проблеми у них почалися після того, як одне з підприємств ввело в експлуатацію нову свердловину на території Луценівської сільради. Через розробку родовищ неспокійно почуваються й жителі трьох інших сіл цього ж району — Вишневого, Токарів та Погарщини, де пройшли публічні обговорення щодо викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря свердловинами НГВУ «Полтаванафтогаз». Зібрання відбулося перед тим, як підприємство планувало отримати дозволи на викиди забруднювальних речовин в атмосферу від свердловин Свиридівського, Глинсько-Розбишівського та Чижевського родовищ.
Наслідки аварії на газопроводі «Уренгой — Помари — Ужгород» у Лохвицькому районіДо переліку цих неприємностей, які чатують на жителів краю, де ген за обрій стовбичать вишки нафтових та газових свердловин, додаються й жахливі наслідки непоодиноких аварій на промислах, після ліквідації яких випалені та залиті нафтопродуктами землі вже не можна відновити до родючого стану. Приміром, як трапилося в червні 2014 року, коли неподалік Лохвиці стався вибух на газопроводі «Уренгой — Помари — Ужгород». Тоді, за словами свідків, стовп полум’я вирвався на висоту майже 200 метрів. До місця вибуху — на полі, через зависоку температуру не можна було підійти впродовж кількох годин...
Влада Полтавщини давно, але без помітного успіху, намагається порозумітися з власниками підприємств, які розробляють родовища в регіоні, видобуваючи нафту, газ та газоконденсат. Засобів впливу на нафтових та газових «шейхів» у місцевої влади практично немає, адже власники підприємств або навіть окремих свердловин проживають за межами Полтавщини, в тому числі й за кордоном. Час від часу, переважно, коли обласна рада декларує свою рішучість відмовити у наданні чергових погоджень та дозволів на вивчення та розробку надр, представники їхнього керівництва приходять на перемовини до профільної комісії облради. А якщо ситуація загрозлива, то навіть і до сесійної зали. Та це скоріш виняток, ніж правило. А вся розмова з ними депутатів та керівників регіону зводиться до прохань-вимог, аби видобувні компанії укладали з територіальними громадами, на землях яких добувають вуглеводи, так звані угоди про соціальне партнерство.
Тобто, якщо говорити зрозумілою мовою, відраховували певні суми із своїх прибутків на ремонт інфраструктури населених пунктів, яку вони руйнують під час виробничого процесу на свердловинах та транспортування вуглеводнів, насамперед — доріг, та на проведення екологічних заходів. Одночасно у нафтових та газових магнатів намагаються «вибити» гроші і на ремонт сільських лікарень, будинків культури, дитячих садків, шкіл тощо. Заради справедливості, варто зазначити, що видобувні підприємства вголос не відмовляються від укладання таких угод. Особливо, коли надання чергових дозволів на розробку надр ставлять у залежність від їхнього підписання. Але, кажуть в облраді, далі часто все йде за відомою приказкою, на кшталт того, що папір усе стерпить...
Після Майдану, коли оновився керівний склад облради, там вирішили, що час уже покласти край «незалежності» нафтогазових королів і перевести стосунки з ними у законодавче поле, аби не принижуватися і не випрошувати гроші на відновлення зруйнованої інфраструктури та підтримання об’єктів соціальної сфери. Сказали і зробили! Полтавська обласна рада на одному із засідань у грудні 2014 року ухвалила звернення до Верховної Ради та Кабміну про необхідність законодавчо закріпити обов’язок нафтогазовидобувних підприємств відраховувати регіонам, в яких вони працюють, 10% від розміру рентної плати за право користування надрами.
«Ця цифра базувалася на відповідних розрахунках і згадувалася неодноразово, — прокоментував кореспонденту «ДУ» ситуацію голова Полтавської обласної ради Петро Ворона. — Ця епопея триває, непевне, вже понад десять років. Ще тоді вперше заговорили про таку цифру. Це розрахунки, які б давали можливість отримати певні кошти для ліквідації тих системних структурних руїнних наслідків, які роблять нафтогазовидобувні компанії».
Дивна річ, зізнався керівник представницької влади на Полтавщині, але керівництво регіону й досі не знає точних обсягів нафти, газу та газоконденсату, які видобуваються на території Полтавщини. П. Ворона каже про це прямо, бо добре обізнаний щодо ситуації. А вона така, що й донині в регіоні не налагоджено точного обліку видобутих вуглеводнів. Через це чиновники не знають, наскільки чесно сплачують податки видобувні компанії.
Утім, про «позитив» у десять відсотків залишається лише мріяти, адже звернення Полтавської облради не викликало ентузіазму у столичних посадовців.
«Київ категорично не хоче іти нам назустріч! Ані уряд, ані бюджетний Комітет Верховної Ради, ані Міністерство регіональної політики і розвитку, і навіть сучасними реформаторами відкидається ця пропозиція, — із сумом констатує голова облради. — У мене складається враження, що в столиці, у Верховній Раді і в уряді, сидить дуже багато лобістів, котрі видобувають нафту, газ, газоконденсат і не хочуть у жодному разі ділитися частиною прибутку. Тобто, це тупий, антинародний лобізм».
Тому обласна рада, влада на місцях і далі намагаються змусити керівників нафтогазовидобувних компаній підписувати угоди про соціальне партнерство, спираючись на їхню добру волю. Приміром, наразі тривають непрості перемовини обласної влади з компанією «Укргазвидобування».
Голова Полтавської облради переконаний, що законодавчо урегульоване питання про відрахування 10% суми від рентної плати для територій, на яких працюють нафтогазові комплекси, пішло б лише на користь обом сторонам. Облрада надавала б компаніям більше дозволів та ліцензій на видобуток вуглеводнів, що зміцнювало б їхню капіталізацію, а територіальні громади мали б грошові резерви для розвитку своїх територій. Підтвердженням цього — співпраця регіональної влади із нафтогазовидобувниками у Миргородському, Шишацькому та Полтавському районах, де ті виділяють у рамках соціального партнерства по кілька мільйонів гривень на потреби територіальних громад.
Голова облради визнає, що звернення депутатів Полтавщини до центральних органів влади в столиці вперто не хочуть розглядати. Точніше, розглянули, але відбулися формальними відписками. Як, приміром, у листах від Державної служби геології та надр України або від Міністерства екології та природних ресурсів, котрі надійшли до Полтавської облради.
Замість епілогу. 27 квітня 2015 року на засіданні постійної комісії Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр депутати проаналізували матеріали щодо погодження отримання підприємствами без проведення аукціонів спеціальних дозволів на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку ділянок родовищ підземних питних вод та нафтогазоносних надр. Блок питань щодо надання погодження Державній службі геології та надр України на продаж спеціального дозволу на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ нафти, природного газу, конденсату на території області комісія не підтримала.
Іншою проблемою, зазначили на комісії, є наявність конфлікту інтересів територіальних громад та підприємств нафтогазової галузі. Громади не зацікавлені в розміщенні на своїй території об’єктів нафтогазових промислів, оскільки всі податки за видобуті корисні копалини спрямовуються безпосередньо до державного бюджету, а компенсації за погіршення екологічної ситуації та руйнування доріг чинне законодавство не передбачає.
В ухваленому депутатами зверненні вказується, що кілька разів поспіль обласна рада зверталася з пропозицією внести зміни до Бюджетного кодексу України щодо спрямування 10% від загального обсягу плати за користування надрами за видобуті нафту, газ і газовий конденсат до бюджетів розвитку регіонів, на території яких розміщені виробничі потужності з видобутку вуглеводнів. Але питання залишається невирішеним...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава, фото ДСНС

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».