На форумі відбулось обговорення пріоритетних напрямів діяльності та підготовка орієнтованих на них законодавчих ініціатив, а також формування у молоді зацікавленості до науки і техніки у сферах створення ракетно-космічної техніки і космічних досліджень.
Обговорення винесеної на форум багатогранної тематики відбувалось як на його пленарних засіданнях, так і у чотирьох секціях, спрямованість яких було відображено в їхніх назвах: «Космічні технології — інструмент для досягнення цілей сталого розвитку, визначених ООН», «Космічна логістика. Перспективні напрями розвитку космічної техніки», «Законодавство. Сучасні реалії України і міжнародні практики», «Економічний розвиток аерокосмічної індустрії: державно-приватне партнерство, альтернативне фінансування».
Зокрема, голова ДКАУ Павло Дегтяренко у виступі на форумі не тільки висвітлив здобутки у створенні ракетно-космічної техніки та практичному використанні її в різних проектах міжнародного співробітництва з європейськими, американськими та іншими партнерами, а й зупинився на проблемах вітчизняної космічної галузі.
Її функціонування в Україні з року в рік відбувається, на жаль, не завдяки державній підтримці, а всупереч далекому від належного ставленню до цієї важливої сфери з боку держави.
І справа тут не тільки в серйозному дефіциті держбюджетного фінансування космічної галузі, але й у чималій кількості інших її проблем, для розв’язання яких потрібні позитивні рішення на найвищих щаблях державної влади.
Наприклад, проект 6-ї загальнодержавної космічної програми України (на 2019–2023 рр.), схвалений Кабінетом Міністрів України, потрапив до Верховної Ради (восьмого скликання) і отримав там позитивний висновок профільного парламентського Комітету з промислової політики.
Проте проект 6-ї космічної програми попри всі зусилля ДКАУ так і не потрапив до сесійної зали, внаслідок чого цей законопроект досі не став законом (а з цим пов’язані й суттєві труднощі у питаннях держбюджетного фінансування галузі).
Тепер сподівання — вже на те, що цю кризову ситуацію зможе виправити нова Верховна Рада (дев’ятого скликання) — бажано було б у найближчі місяці — і тоді  6-у космічну програму України буде таки затверджено.
Але, ясна річ, уже не на 2019–2023 рр., а на 2020–2024 рр., оскільки переважна частина 2019 року вже лишилася позаду. Зрозуміло, що новий, відкоригований варіант законопроекту доведеться знову погоджувати з міністерствами та відомствами, подавати на розгляд та схвалення урядом і після того вносити на затвердження до Верховної Ради. А час невпинно спливає...
У кулуарах форуму Space now кореспондент «Демократичної України» взяв ексклюзивне інтерв’ю у першого заступника генерального конструктора КБ «Південне» Олександра Кушнарьова.
Він розповів, зокрема, про те, що у Дніпрі днями сталася значуща для творців вітчизняної ракетно-космічної техніки подія: фахівці конструкторського бюро «Південне» та їхні колеги з виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» успішно провели перші вогневі стендові випробування третього ступеня ракети-носія «Циклон-4», оснащеного маршовим двигуном РД-861К.
Пояснимо читачам, що термін «вогневі» означає такі здійснювані на спеціальному стенді випробування виробів ракетно-космічної техніки, при яких вмикається ракетний двигун — і він реально працює.
Ракетний двигун РД-861К є відчутно удосконаленою модифікацією створеного свого часу в тому ж конструкторському бюро двигуна РД-861, якими оснащувалися треті ступені ракет-носіїв «Циклон-3».
Однією з основних, але далеко не єдиною відмінністю між цими ракетними двигунами є те, що РД-861 передбачав можливість дворазового увімкнення, а РД-861К можна вмикати п’ять разів.
Це є важливим з огляду на те, що двигун, яким оснащується третій ступінь ракети-носія, працюючи на завершальному етапі її польоту, призначений для виведення космічного апарата у розрахункову точку навколоземної орбіти. А тому збільшення кількості можливих увімкнень двигуна з двох до п’яти разів дозволить зручніше й точніше виводити супутник у задану для нього позицію.
Двигун РД-861К, що має масу трохи більше 200 кг і здатен розвивати у порожнечі тягу близько восьми тонн, працює на самозаймистих компонентах палива — несиметричному діметилгідразині (НДМГ), котрий є пальним, і азотному тетраоксиді (АТ), який виконує функції окислювача.
— Метою вогневих стендових випробувань третього ступеня ракети-носія «Циклон-4», — говорить Олександр Кушнарьов, — була перевірка працездатності пневмогідравлічної системи подачі палива у двигун, системи керування вектором тяги, рідинної реактивної системи та роботи безпосередньо самoго двигуна, в тому числі і його п’ятиразове увімкнення.
Вогневі стендові випробування, які відбулися на спеціальній базі у Дніпрі, пройшли в штатному режимі — й функціонування проекзаменованої техніки отримало відмінну оцінку й підтвердило правильність прийнятих конструкторських рішень.
Таким чином, здійснено важливий крок на шляху до наступних у перспективі льотних випробовувань, які мають відбуватися вже в реальному пуску космічної ракети-носія.
Тут слід зазначити, що третій ступінь «Циклона-4» (доопрацьований для забезпечення автономного заправлення його компонентами палива) планується використати як другий ступінь для створюваної нині у Дніпрі двоступеневої ракети-носія «Циклон-4М», розрахованої на пуски з космодрому в Канаді.
А у першому ступені цього «Циклона-4М» використовуватиметься блок із чотирьох ракетних двигунів РД-870, що нині розробляються у КБ «Південне» (з очікуваним терміном завершення опрацювання в 2020 році). Ці двигуни працюватимуть на таких компонентах палива, як гас (пальне) і рідкий кисень (окислювач).
Такий вибір палива, пояснив мені Олександр Кушнарьов, має причини подвійного характеру — і економічну, і екологічну. Перша з них пояснюється тим, що ракетне паливо, компоненти якого — гас і рідкий кисень, є відчутно дешевшим від того, котре має висококиплячі компоненти.
Друга ж, не менш важлива причина полягає в тому, що паливо, компонентами якого є гас і рідкий кисень, більш екологічне, бо при його згорянні утворюються такі цілком безпечні речовини, як вуглекислий газ і водянa пара.
Нагадаємо, що створювана нині в Україні космічна ракета-носій «Циклон-4М» призначена для пусків із космодрому, який канадська компанія Meritime Launch Services (MLS) має спорудити поблизу міста Кансо, що у провінції Нова Шотландія на Сході Канади.
Від уряду цієї країни вже отримано позитивний висновок екологічної експертизи щодо можливості будівництва там такого об’єкта. Тепер на черзі — отримання дозволу на відведення необхідної для цього земельної ділянки.
— Ми сподіваємося, що перший пуск створюваної у нас ракети-носія «Циклон-4М» із канадського космодрому зможе відбутись у 2022 році, — сказав на завершення інтерв’ю Олександр Кушнарьов.
Тож тепер будемо розраховувати на те, що канадська компанія MLS — партнер українських творців ракети-носія «Циклон-4М» — не забариться з роботами зі спорудження космодрому й оперативно виконає свою частину спільного проекту.

Вадим ФЕЛЬДМАН