Парламентські вибори в Італії, які відбулися 4 березня 2018 року, привели до перемоги правих центристів і популістів. З точки зору політичної географії вибори засвідчили збереження традиційного розколу на багату Північ Італії і бідний Південь.

На Півночі Італії очікувано перемогли праві центристи, до коаліції з якими увійшла партія «Ліга Півночі», відома ідеями створення на Півночі «незалежної республіки» Паданія.
Утім, на цих виборах сепаратистські ідеї не були особливо популярними. Натомість на Півдні Італії перемогли популісти з партії «П’ять зірок».

Неділя. Сонячний ранок. Раптом над позиціями українських десантників з’являється безпілотник. Солдати відкривають по ньому автоматний вогонь, намагаючись збити.
Водночас група під командуванням сержанта «Краба» спішно залишає розташування підрозділу.
— У подібних випадках починалося прочісування навколишньої території, — говорить сумчанин Євген Щеглов, колишній боєць. — Мета — виявити і знешкодити терористів, які його запустили. Чим скоріше — тим краще, адже ті не лише отримували з «борту» інформацію про розташування наших військ, а й могли коригувати вогонь по них.

14 БЕРЕЗНЯ — ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ

Березень 2014-го. Ще кровоточать рани, завдані українцям у протистоянні з режимом Януковича, а кримську землю вже топче нога російського окупанта. Неспокійно і на Донбасі: місцеві сепаратисти, підтримувані «старшими братами», захоплюють владу і кричать про «похід проти київської хунти».
Стає зрозуміло: Україна в небезпеці, і сотні перших добровольців із Самооборони Майдану вирушають на її захист. Спочатку на військовий полігон — для прискореного вишколу, а потім і на схід країни: так зароджувався український рух добровольців.

Післязавтра відбудеться ще одна річниця так званого офіційного приєднання півострова Крим до Російської Федерації.
Саме в цей день на території країни-окупанта відбудуться президентські вибори, а головний претендент на посаду глави держави попервах навіть збирався приїхати голосувати сам за себе до Криму, буцімто, щоб збільшити тамтешню явку. Щоправда, згодом вирішив 18 березня з російської столиці не відлучатись, а окупований півострів відвідав позавчора.

ЧО­ГО ЧЕ­КА­ТИ ПІС­ЛЯ РЕ­ЗО­НАНС­НО­ГО ЗА­ТРИ­МАН­НЯ ВО­ЛО­ДИ­МИ­РА РУ­БА­НА?

Чимало медіа чотири роки тому неабияк захоплювалися главою «Офіцерського корпусу» Володимиром Рубаном, який займався обміном полонених під час конфлікту на Донбасі. У цілій низці публікацій тих часів він виглядав «носієм офіцерської честі в незаплямованому вигляді».

Звісно, з плином часу такий образ «лицаря» неабияк потьмянів. Відтак події тижневої давнини, коли Володимира Рубана затримали на КПВВ «Майорськ» при спробі ввезти на підконтрольну Україні територію цілий арсенал зброї, багатьом спостерігачам не видалися чимось аж надто дивним.