Про ко­рис­ні про­дук­ти, не­об­хід­ні для здо­ров’я жін­ки, що до­по­ма­га­ють їй дов­ше за­ли­ша­ти­ся мо­ло­дою і кра­си­вою, зна­ють ба­га­то лю­дей, про­те дов­гі ро­ки зво­лі­ка­ють із ви­рі­шен­ням пе­ре­хо­ду на пра­виль­не хар­чу­ван­ня. Це при­род­но, по­ки мо­ло­дий — ні про що не за­мис­лю­єш­ся. А ко­ли вже, про­бач­те, вид­но зморш­ки на об­лич­чі, а на ті­лі — це­лю­літ­ний пан­цир, ві­ра в те, що зно­ву мож­на ста­ти мо­ло­дою, зни­кає.

Скажімо, чому в чоловіків з цим питанням все набагато простіше? Тому що в їхній шкірі генетично «закладена» стійкість до всіх викликів часу. А ми, жінки, просто зобов’язані подбати про самих себе. Інакше хто ж іще це зробить, якщо не ми? Тому, поки до літа є час, ставимо перед собою мету — стати молодшими, стрункішими, спокійнішими і, відповідно, свіжішими, радіснішими і щасливішими. Беремо гаманець і купуємо все необхідне.
l Риба в раціоні жінки має бути обов’язково. У своєму складі вона має ті самі жирні кислоти, що підтримують нормальну роботу серця і мозку, а жіночу шкіру роблять гладкою.
l Зелень і свіжі овочі: петрушка і кріп, огірки і редиска чудово впливають на роботу травної системи. Якщо все це регулярно вживати, то в результаті — зайва вага поступово зникне і більше не з’явиться.
l Зелений чай — чудовий антиоксидант. Вживання зеленого чаю, як і червоного вина, є профілактикою утворення тромбів. Його необхідно пити без цукру і не менш як тричі на день.

«Як­що го­во­ри­ти між на­ми, то все по­чи­нає­ть­ся з ма­ми. І ка­зоч­ка пер­ша у сві­ті, і со­няч­на по­до­рож в лі­то. Най­пер­ші ле­гень­кі сні­жин­ки і ся­юче ди­во — ялин­ка. Від ма­ми — і лі­те­ри, й сло­во, і зроб­ле­на ра­зом об­но­ва... Як­що го­во­ри­ти між на­ми, то все по­чи­нає­ть­ся з ма­ми». Цьо­го вір­ши­ка на­пи­са­ла ві­до­ма ди­тя­ча пись­мен­ни­ця, член На­ціо­наль­ної спіл­ки пись­мен­ни­ків Ук­раї­ни, ла­уре­ат кіль­кох лі­те­ра­тур­них пре­мій Ма­рія Ан­то­нів­на По­но­ма­рен­ко. Звер­ніть ува­гу: ав­тор пе­ред­усім від­зна­чи­ла, що від ма­ми «...І ка­зоч­ка пер­ша у сві­ті», під­крес­лю­ючи тим са­мим важ­ли­вість цьо­го жан­ру.

Тут варто нагадати: те, що казка відіграє важливу виховну роль, відомо з давніх-давен, адже ще наші «пра-пра», пояснюючи дітям, що таке погано, а що таке добре, розповідали їм таку казку, яка б допомогла зрозуміти, як потрібно поводитися, навчала життю. До речі, про силу впливу казок свідчить і таке: деякі правителі, вважаючи, що негативні герої «списані» з них, піддавали цей жанр гонінню, а цар Олексій Миколайович навіть видав у 1649 році спеціальну грамоту з вимогою припинити «сказиваніє і скомороство».

Біо­гра­фія пись­мен­ни­ка Олек­сан­дра Еса­уло­ва ви­кли­кає по­див (пев­но, так має бу­ти, ко­ли йдеть­ся са­ме про пись­мен­ни­ка, та ще й схиль­но­го пи­са­ти для ді­тей, до то­го ж фан­тас­ти­ку і де­тек­тив).

По-перше, дивує те, що почав він писати, коли йому виповнилося за п’ятдесят. По-друге (а може, й по-перше), доля чинила так, що інстинкт писання ховався зовсім не в літературних професіях.
Для початку Олександр Есаулов отримав солідну освіту фінансиста — у 1977 році закінчив Київський інститут народного господарства. Утім, ще примудрився стати кандидатом у майстри спорту з кульової стрільби, чемпіоном України.
Працював у системі Міністерства фінансів України, заступником керівника Прип’ятського міськвиконкому, заступником директора Інституту ядерних досліджень АН УРСР, керуючим справами Ощадбанку України.
З 1999-го й донині — технічний директор Інституту підтримки експлуатації АЕС.
За участь у роботах з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня».

Нещодавно у національний прокат вийшла стрічка українсько-турецького виробництва «Люби мене» режисерів Марини Ер Горбач та Мехмета Багадир Ера. Фільм знятий за підтримки Державного агентства України з питань кіно, адже переміг у спеціальному конкурсі, що був започаткований агентством у 2011 році, тож міг розраховувати на «державне плече».
«Люби мене» — мелодрама, знята в Києві. Головні ролі виконали українська акторка Вікторія Спесивцева та турецький актор Усхан Чакир, які приїхали на прем’єру фільму.
Кінострічка була представлена більш ніж на п’ятдесяти фестивалях. А світова прем’єра відбулась у Монреалі. «Люби мене» здобув низку нагород, серед яких відзнаки «Кращий сценарій» та «Кращий актор». Стрічка вже з великим успіхом пройшла в турецькому прокаті, на черзі — українські глядачі.
Загалом фільм вийде у 22 містах України, зокрема в Києві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Житомирі, Івано-Франківську, Луцьку, Рівному, Нікополі, Лубнах.
Картина відкрила перший кінотеатр українського кіно «Ліра». У ньому демонструватимуться виключно українські стрічки — ігрові, документальні, анімаційні. Також глядачі зможуть ознайомитися зі збірниками короткометражних дебютів.

«Но­тат­ки ки­яни­на» — та­ку на­зву має ви­став­ка жи­во­пи­су та гра­фі­ки в га­ле­реї «Пе­чер­ська» ві­до­мої ки­їв­ської ху­дож­ни­ці Ла­ри­си Пу­ха­но­вої, при­свя­че­на улюб­ле­но­му міс­ту. Ху­дож­ни­ця за­про­шує здійс­ни­ти не­спіш­ну про­гу­лян­ку йо­го ву­ли­ця­ми, роз­див­ля­ючись не­упе­ре­дже­ним по­гля­дом ві­до­мі бу­дів­лі, хра­ми та ін­ші пам’­ят­ки. У сво­їх тво­рах во­на за­хоп­ле­но від­мі­чає ті осо­бли­во­сті, ар­хі­тек­тур­ні ці­ка­вин­ки, що роз­кри­ва­ють гля­да­че­ві справж­нє об­лич­чя Ки­єва — ста­ро­вин­но­го міс­та Бул­га­ко­ва і Го­ро­дець­ко­го, пре­крас­но­го вдень і ро­ман­тич­но­го уве­че­рі.

Роботи Лариси Пуханової можна одразу впізнати за власним, притаманним їй стилем, яскравою свіжістю барв. Художниця завжди прагне передати у живописі настрій, що виникає при спогляданні натури, і цей момент емоційного сприйняття вважає для себе головним.
Лариса з дитинства знала, що буде художником. У першій студії, яку вона відвідувала на Подолі, викладали ліплення та малюнок. Учні ліпили з глини і постійно малювали старовинні подільські вулички та споруди. Мабуть, з тих пір так любить Київ і відображує на полотнах його будинки, вулиці, трамваї, мости. Після першої студії, де Лариса навчалася близько трьох років, були й інші.
Їй пощастило з учителями: Борис Піаніда, Зоя Лерман, Василь Чебаник дбайливо підтримували і розвивали талановиті особистості, заохочували до творчих пошуків.

Се­ред ре­жи­сер­ських ро­біт Ан­дрія Бі­ло­уса не так ба­га­то ук­ра­їн­ської кла­си­ки. Про­те, як­що він звер­тає­ть­ся до ук­ра­їн­сько­го дра­ма­тур­гіч­но­го ма­те­рі­алу, то на­ма­гає­ть­ся уваж­но про­ду­му­ва­ти ко­жен штрих сво­їх по­ста­но­вок. При­мі­ром, у йо­го ін­тер­пре­та­ції «Укра­де­но­го щас­тя» Іва­на Фран­ка (Ки­їв­ська ака­де­міч­на май­стер­ня те­ат­раль­но­го мис­тец­тва «Су­зір’я») прос­то вра­жає, на­скіль­ки тон­ко і точ­но був пе­ре­да­ний внут­ріш­ній світ го­лов­них пер­со­на­жів.
А но­вою ро­бо­тою па­на Ан­дрія ста­ла ви­ста­ва «За­ча­ро­ва­ний», ство­ре­на у Ки­їв­сько­му ака­де­міч­но­му Мо­ло­до­му те­ат­рі за п’єсою Іва­на Кар­пен­ка-Ка­ро­го.

В основу сюжету вистави покладена одна з найкращих п’єс про кохання не лише у вітчизняній, а й світовій драматургії — трагікомедія «Безталанна». Напевне, в літературі ХІХ — початку ХХ ст. важко знайти інший драматичний твір, де б так вражаюче достовірно були відтворені складні людські почуття.
Гнат (артист Олександр Ромашко) та Варка (Дар’я Баріхашвілі) щиро кохають одне одного. Та ревний характер Гната і гординя Варки призводять до того, що вона подає рушники за іншого. Гнат же одружується із Софією (Поліна Снісаренко).

По­ки прос­тим укра­їн­цям час від ча­су — пе­ре­важ­но пе­ред чер­го­ви­ми ви­бо­ра­ми — на­в’язу­ють дис­ку­сію що­до про­да­жу зем­лі, во­на фак­тич­но вже ста­ла то­ва­ром: оці­не­на і має «ті­ньо­вих» влас­ни­ків. При­най­мні, сот­ні гек­та­рів так зва­них зе­мель сіль­сько­гос­по­дар­сько­го при­зна­чен­ня, кот­рі з ро­ку в рік об­роб­ля­ють од­ні й ті са­мі міс­це­ві або за­їжд­жі ла­ти­фун­дис­ти. Їх­ні ла­ни, які прос­тя­гаю­ть­ся ген за об­рій, скла­де­ні, на­че паз­ли, із со­тень зе­мель­них па­їв се­лян, кот­рі ті пе­ре­да­ли в орен­ду, а те­пер де­да­лі час­ті­ше чу­ха­ють по­ти­ли­цю і за­мис­люю­ть­ся над тим, чи вдасть­ся в ра­зі по­тре­би за­бра­ти свою зем­лю?
Прак­ти­ка пер­ма­нент­них битв на зе­мель­но­му фрон­ті свід­чить, що по­вер­ну­ти пай, на­віть піс­ля за­кін­чен­ня до­го­во­ру орен­ди, або пе­ре­да­ти йо­го в ко­рис­ту­ван­ня ін­шо­му фер­ме­ру се­ля­ни­но­ві ду­же не­прос­то. Як не­прос­то ни­ні й от­ри­ма­ти зем­лю для ве­ден­ня осо­бис­то­го гос­по­дар­ства тим се­ля­нам, у ко­го її за­ма­ло або вза­га­лі не­має.

Ко­опе­ра­ція в сіль­сько­му гос­по­дар­стві і ра­ні­ше роз­ви­ва­ла­ся над­то по­віль­но, а за­раз прак­тич­но зу­пи­ни­лась. І це не­зва­жа­ючи на не­од­но­ра­зо­ві уря­до­ві кам­па­нії, спря­мо­ва­ні на роз­ви­ток об­слу­го­ву­ючих ко­опе­ра­ти­вів і під­трим­ку про­ек­тів тех­ніч­ної до­по­мо­ги. Так, за да­ни­ми Мі­ніс­тер­ства аг­рар­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства, з 1 квіт­ня 2014 ро­ку до 1січ­ня 2015-го кіль­кість за­ре­єс­тро­ва­них об­слу­го­ву­ючих ко­опе­ра­ти­вів на­віть ско­ро­ти­ла­ся з 1027 до 1022, а кіль­кість чин­них — з 666 до 613, або на 8%.

Ак­ту­аль­ність те­ми у по­точ­ний мо­мент
Слід зауважити, що саме розвиток кооперативів може бути порятунком для села, де більшість населення фактично не має роботи (хоч що б нам із цього приводу говорила статистика), бо саме сприяння самозайнятості населення є найдешевшим способом пом’якшення (а в перспективі і вирішення) кричущих соціальних проблем українського села. Навіть зараз, коли на території країни ведуться воєнні дії, це питання залишається актуальним, бо людям у селі якось треба жити.

Онов­ле­на ре­дак­ція Енер­ге­тич­ної стра­те­гії Ук­раї­ни до 2030 ро­ку бу­ла ухва­ле­на Каб­мі­ном 24 лип­ня 2013 ро­ку і од­ра­зу по­тра­пи­ла під ґрун­тов­ну кри­ти­ку. Про­від­ні віт­чиз­ня­ні та іно­зем­ні екс­пер­ти кон­ста­ту­ва­ли, що цей до­ку­мент більш схо­жий на на­бір оці­нок га­лу­зе­вих сег­мен­тів енер­ге­ти­ки, ніж на чіт­ку ком­плекс­ну стра­те­гію, яка має міс­ти­ти не ли­ше ре­ко­мен­да­ції, а й кон­крет­ні пла­ни дій та ме­ха­ніз­ми їх впро­ва­джен­ня.

Енергетична стратегія має бути документом, що спрямований на міжгалузеву кооперацію задля ефективного, надійного задоволення потреб економіки та людей необхідними видами енергії, а не бути винятково галузевою. Енергетичний комплекс України має пройти трансформацію. Це обумовлено не лише галузевими чинниками, а й соціально-економічними перетвореннями з урахуванням фактора безпеки у зв’язку з військовою агресією.
Фахівці Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова розробили «Нову Енергетичну стратегію України до 2020 року: безпека, енергоефективність, конкуренція» (НЕС) у контексті Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», яка передбачає в рамках визначеного вектора розвитку втілення реформи енергетики та програми енергоефективності.

Уже пе­ре­ва­ли­ло за 10 го­ди­ну ве­чо­ра, ко­ли канц­лер Ні­меч­чи­ни Ан­ге­ла Мер­кель си­ді­ла в кон­фе­ренц-за­лі го­те­лю «Хіл­тон» у Бріс­бе­ні (Авст­ра­лія). Її спів­бе­сі­дни­ком був не­при­ми­ри­мий пре­зи­дент РФ Во­ло­ди­мир Пу­тін. Адже за остан­ні три мі­ся­ці від­бу­ло­ся більш ніж 40 те­ле­фон­них дзвін­ків і ряд без­кі­неч­них зу­стрі­чей. І от Ан­ге­ла Мер­кель, як про це по­ві­дом­ляє Financial Times, при­го­ту­ва­ла­ся ще до од­нієї спро­би по­ро­зу­мі­ти­ся.

Майже дві години президент Росії викладав довгий перелік звинувачень, висунутих Заходу. Він (Захід), мовляв, вважає себе і переможцем у холодній війні, і розширив ЄС та НАТО аж до російських кордонів, і ігнорує міжнародне законодавство, вдаючись до безвідповідальної політики в Іраку, Афганістані й Лівії.
Врешті-решт, Меркель удалося повернути розмову ближче до нагальної проблеми — Сходу України, щоб зрозуміти, чого власне добивається Путін, а далі й опрацювати якийсь проект угоди. Коли ж, нарешті, пропозиція надійшла, Меркель була шокована. Путін заявив, що Києву слід вчинити із сепаратистами так само, як Росія з Чечнею, коли та захотіла відділитися: підкупити їх автономією й грошовими виплатами.