Людина i право
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Грудень 14, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 28 Березень 2014 02:00

Суд присяжних: нові сподівання

Rate this item
(0 votes)

Суспільство давно очікувало на появу суду присяжних. На нього покладали надії, як на інструмент, котрий зробить суди справедливішими, збільшить кількість виправдувальних вироків до рівня, який є в країнах усталеної демократії. З набранням чинності нового Кримінального процесуального кодексу в українській судовій системі присяжні з’явилися, однак лише формально. Наразі сподівання, що вони значною мірою збалансують систему правосуддя, виглядають ідеалістичними. 
Кивали повертаються?
Під назвою суду присяжних у нас діє його недолугий ерзац — такою є думка всієї юридичної спільноти. Екс-міністр юстиції Микола Оніщук назвав такий суд неповноцінним, інші правники — спотворенням і перекрученням ідеї, свідченням того, як її можна зіпсувати.
Коли йдеться про суд присяжних у звичному розумінні, мають на увазі окрему їх колегію, до якої професійні судді не входять. Присяжні вирішують питання: був злочин чи ні, винувата особа чи ні. Питання кваліфікації злочину і міри покарання належать до компетенції професійного судді.

Однак те, що маємо нині, це — єдина колегія, до складу якої входять два професійні судді і три присяжні. Така модель мало чим відрізняється від чинної за минулих часів, коли був суддя і троє народних засідателів. Їх називали кивалами, тому що вони підтакували судді, не мали впливу на роботу суду, грали суто декоративну роль, зазначає відомий адвокат Аркадій Бущенко.
Здавалося, з народними засідателями наше суспільство розпрощалося назавжди. Цей інститут було ліквідовано законом у травні 2011 року. Мотивація — підвищення якості та оперативності розгляду справ. Однак через півтора року він повернувся, але тепер засідателів стали називати присяжними. Такі особи не зможуть відігравати ту роль, яку покликані, виконувати функції, покладені на присяжних, як, приміром, у США чи інших країнах. Статус наших присяжних невисокий порівняно з їхніми зарубіжними колегами. Наприклад, винесений ними виправдувальний вирок можна оскаржити в загальному порядку.
Згідно зі ст. 388 КПК, усі питання, пов’язані із судовим розглядом, судді і присяжні вирішують спільно, крім ч. 3 ст. 331, де йдеться про обрання, скасування або заміну запобіжного заходу. КПК наділяє присяжних усіма повноваженнями суду, повністю спотворюючи їхню суть.
Більше того, суддя може свої зловживання і помилки перекладати на присяжних. До речі, людям, які не мають юридичної освіти, важко визначити міру покарання, тому вони орієнтуватимуться на професійного суддю. Присяжні не ухвалюють самостійних рішень, тобто відбувається підміна понять.
Симбіоз посттоталітарної системи правоохоронних органів і адаптованих до них принципів формування суддівського корпусу збільшує ризик неправосудних рішень. Ще один важливий нюанс: для суду присяжних характерні змагальність і гласність, а наша судова система є досить закритою.

Коли надмірна ощадливість шкідлива
Чимало зауважень викликає також кількість присяжних. Замість 12-ти чи шести у нас їх усього три, як донедавна було народних засідателів. Таким складом легко маніпулювати. Дванадцять осіб неможливо підкупити, неможливо нав’язати їм своє бачення. Двох присяжних (а це більшість) може «задавити» своїм авторитетом професійний суддя чи «переконати» незаконними методами обвинувачений або його захист. Фактично доля підсудного залежить від двох осіб. Таким чином девальвується сама суть суду присяжних.
До речі, в проекті КПК від 2008 року (саме звідти перенесено до чинного кодексу майже 90% усіх його норм) була передбачена класична кількість присяжних. Чому в кінцевому варіанті її кардинально урізали? Як пояснюють законодавці, це дороге задоволення, і держава не може утримувати більшу їх кількість.
Намагання заощадити повністю знівелювало, привело до звуження підсудності справ, які розглядають присяжні, навіть порівняно з народними засідателями, адже вони брали участь у розгляді справ, де передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 10 до 15 років. Теперішні присяжні — тільки у випадку, коли обвинуваченому загрожує довічне позбавлення волі.
Багато справедливих нарікань на адресу процедури добору присяжних. У класичному вигляді вона нагадує лотерею. У нас же кандидатів обирають з-поміж авторитетних людей — вони пишуть заяви, а потім їх затверджують голосуванням на сесії місцевої ради. Правозахисники проаналізували склад списків осіб, яких обрано на посади присяжних у деяких регіонах, і дійшли висновку, що до них потрапили переважно ті, хто дотичний до влади (рідня, однокласники, друзі). Тобто, сподівання на те, що із запровадженням суду присяжних вдасться ліквідувати схему, за якої суддя і прокурор пов’язані не тільки професійними інтересами, а й разом ходять на полювання, до боулінг-клубу чи колись грали за університетську футбольну команду, виявилися передчасними. І принцип «ворон ворону ока не виклює» за таких реалій не скоро піде в небуття.
Хоча заради справедливості слід сказати: навіть у такому карикатурному, урізаному вигляді суд присяжних, як засвідчили перші кроки, сприяє очищенню кримінального процесу від кулуарних домовленостей між служителями Феміди та прокурорами, від корупції, забюрократизованості і тяганини.
Хай там як, а запровадження суду присяжних підтримує переважна більшість громадян. Це засвідчили відповідні соціологічні опитування. Тож враховуючи голос народу, міністр юстиції Павло Петренко нещодавно анонсував зміни до КПК, в результаті яких матимемо новий формат цього суду. Наразі відомо, що він передбачатиме більш широке представництво громадян. Нині фахівці напрацьовують необхідні зміни до законодавства. Втілювати їх планують у вигляді пілотного проекту, який діятиме в кількох областях, а в разі ефективності його буде поширено на всю Україну.
Серед головних пропозицій — запровадити класичну модель. Також деякі правники вважають, що застосування суду присяжних не повинно бути обмежено лише кримінальними справами. Необхідно надати право, аби, за бажанням, цивільні та господарські справи також розглядала колегія присяжних, адже кращої форми правосуддя не існує.
За умов удосконалення моделі суд присяжних стане ефективним інструментом оздоровлення судової системи, запорукою довіри до неї з боку громадян. Справи розглядатимуть люди, чия позиція, а отже, і вирок не є заздалегідь сформованими. Вони — контролери, яких суспільство делегувало до закритої системи.

Ніна КЛИМКОВСЬКА 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».