Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Донецький футбольний клуб «Шахтар» продовжує демонструвати, що готовий до виступів у Лізі чемпіонів УЄФА, щоправда, вже в наступному сезоні. У поточному розіграші єврокубків гірники «тренуються на котах» у другому за значенням євротурнірі — Лізі Європи. Після чотирьох турів групового турніру підопічні Паулу Феррейри демонструють 100-відсотковий результат, перемагаючи своїх опонентів і вдома, і на виїзді.
У четвертому турі донеччани поїхали в гості до бельгійського «Гента», який перед тим у Львові декласували з ганебним результатом — 5:0. Господарі з перших секунд намагалися довести, що прагнуть реабілітуватися за розгром перед власними уболівальниками. Забігаючи наперед, варто визнати, що реабілітація вдалася, але кінцевий результат для «Гента» все одно вийшов невтішним.
Протистояння «Олександрії» та донецького «Шахтаря» вважалося центральним матчем 14-го туру. І хоча поєдинок пройшов за значної переваги гостей, проте легкої прогулянки у донеччан не вийшло.
Для підопічних Паулу Фонсеки це був шостий матч за 18 днів. Перед грою португальський тренер не міг розраховувати на травмованих Ракицького і Тайсона. «Олександрії», у свою чергу, не могли допомогти Гітченко та Банада.
Матч розпочався в середньому темпі. «Шахтар» більше контролював м’яч і через комбінації намагався вивести когось із своїх гравців на ударну позицію. Так, перший свій момент не використав Ісмаїлі. Після затяжної атаки Бернард вивів на ворота Ісмаїлі, але той не зміг переграти Леванідова.
Коли ми вибираємо для себе одяг і взуття, то керуємося не лише гігієнічними міркуваннями, а й модними тенденціями. Мода — велика сила! Але вона здатна не тільки творити красу, а й руйнувати... здоров’я.
Про те, як залишитися модною та здоровою водночас, ми розпитали фахівця — гінеколога, кандидата медичних наук, доцента Ірину АНІСІМОВУ.
— Чи справді модний одяг здатний зашкодити здоров’ю?
— Зовнішній вигляд суттєво впливає на наш настрій. Якщо людина у комфортному модному одязі, то вона відчуває себе добре, впевнено, у неї підвищена працездатність. Але законодавці моди часто придумують моделі, які негативно позначаються на здоров’ї.
У структурі захворювань українців на серцево-судинний напрям припадає майже 68%. Навіть попри те, що маємо розгалужену мережу спеціалізованих лікувальних закладів (24 кардіохірургічні центри, які виконують операції на відкритому (зупиненому) серці, та 14 центрів, де лікують порушення серцевих ритмів), проблем більш ніж досить.
Щорічно йдуть із життя 423 тисячі людей, тобто за рік вимирає ціле велике місто.
— Їх не встигають рятувати чи яка причина такої високої смертності? — запитую у директора Інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова Василя ЛАЗОРИШИНЦЯ.
— Відповідь на ваше запитання — у статистиці. Усі згадані хірургічні центри торік виконали майже 25 тисяч операцій. Це означає, що в середньому робили 210 операцій на мільйон населення. У світі цифри зовсім іншого порядку: в Європі — 630, Австралії — 780, США — 1200 операцій на мільйон мешканців.
Наш співрозмовник Сергій РОЖНОВСЬКИЙ — письменник, журналіст, кінематографіст, художник, викладач . Має три освіти: Харківський політехнічний інститут (інженер-фізик), Львівський університет ім. І. Франка (журналіст) і курс радіожурналістики від Deutsche Welle — Akademi.
Працював кореспондентом відділу новин ТРК «Київ», редактором українських програм на «Радіо Приазов’я» і редактором українських програм на «Сигма-ТВ» (м. Маріуполь), кореспондентом газети Dziennik Kijowski («Київський щоденник»).
Є лауреатом Всеукраїнських конкурсів телерадіопрограм і документальних фільмів, премії Посольства Польської Республіки, лауреатом Всеукраїнського фестивалю телерадіопрограм «Студентський мікс». Автор науково-популярних стрічок, фільму-подорожі, низки книжок. На його вірші композитори охоче пишуть пісні.
2014 року був змушений покинути Маріуполь і оселитися на Київщині.
Вже стало доброю традицією проводити у Київському національному академічному театрі оперети вечори мюзиклу. Саме восени, коли так не вистачає світла і тепла, театр дарує глядачам море позитивних емоцій.
Особливістю цьогорічної постановки стало те, що її здійснив не художній керівник Національної оперети, а головний балетмейстер театру Вадим Прокопенко.
«Уже третій рік поспіль у нашому театрі відбуваються вечори мюзиклу. У своїх концертах ми намагаємося представити все краще, що є в цьому жанрі. Серед номерів будуть як ті, що вже встигли полюбитися глядачам, так і багато прем’єр», — розповів перед початком концерту пан Вадим.
«Сьогодні на глядачів чекає багато сюрпризів. Зокрема, вони матимуть змогу почути номери з деяких уславлених мюзиклів у перекладі українською мовою. Будемо сподіватися, що такий творчий експеримент театру буде добре сприйнятий», — зазначив диригент-постановник Сергій Дідок.
Спочатку відбувається загальне сприйняття картин В’ячеслава Странніка, як феєричного калейдоскопу яскравих барв, і вже потім, у поступовому процесі споглядання, починаєш розрізняти окремі деталі орнаментів, з яких у художньому просторі складаються сяючі образи.
В’ячеслав Григорович Роговий (Страннік) — відомий художник, один із засновників Музею сучасного українського мистецтва (1989) та Музею сучасного мистецтва (1991) у Кривому Розі. Учасник понад 100 виставок. Його роботи зберігаються у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, колекції Аpple у США, представництві Microsoft в Італії, галереї LAIN-ART у Німеччині, в багатьох приватних колекціях.
Протягом цього року в Києві відбулося кілька виставок художника, і наразі проект «Взаємодія із простором» презентовано в галереї Центру культури і мистецтв НТУУ КПІ.
У своїй творчості В’ячеслав Страннік прийшов від реалістичного живопису до розуміння значення і глибини символічних інформаційних систем, що відкрило перед ним безмежні горизонти. Він є автором нового альтернативного методу сучасної візуальної культури «Взаємодія із простором», головним аспектом якого є вихід за межі вербального осягнення дійсності.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Чую ласку твою я, рідненька.
12 ЛИСТОПАДА — 80 РОКІВ
ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ СИНГАЇВСЬКОГО, УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА
Ці рядки відомі й близькі кожному українцю, а вийшли вони з-під пера Миколи Сингаївського. Народився майбутній поет 12 листопада 1936 року в невеличкому селі Шатрище на Житомирщині в родині хліборобів. Учився і працював, працював і вчився.
У дитинстві, як і багато його ровесників, був пастухом. «Нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнім щастям для нас було скиртувати солому чи духмяне, з прив’ялою ромашкою, сіно, засинати прямо на скирті під серпневими зорями.
Всеволод Стеблюк, який на початку війни на Донбасі очолював медслужбу добровольчого батальйону «Миротворець», урятував 87 поранених вояків і вивіз їх з оточення в Іловайському котлі.
— Я полковник медичної служби. За основною робочою спеціальністю — лікар-анестезіолог. Але ще — фахівець з психофізичної реабілітації. Доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, — розповідає Всеволод Володимирович.
З цієї війни я не просунувся ні на крок у соціальному статусі — щоб не думали, що пішов до Міністерства оборони за якимись посадами чи пільгами. Квартиру я отримав до війни. Заслуженим лікарем став у 2008 році. Докторську дисертацію захистив у 2007 році. Звання професора здобув 2014-го, — і якраз на врученні мені атестата професора в Академії МВС я сказав, що йду очолювати медслужбу батальйону «Миротворець».
Коли осінь уже хазяйновито притрушує різнобарвним падолистом землю, а несміливі приморозки ще ненадовго — до перших сонячних променів — вкривають сивиною дахи будинків, аграрії нарешті полегшено зітхають.
І, як у відомому прислів’ї, починають рахувати «курчат». Підбивають підсумки своєї щоденної і важкої селянської праці, яка пов’язана не тільки з ризиком залишитися без урожаю через примхи природи, а й узагалі без... землі-годувальниці. Тепер уже через забаганки тих, хто «не сіє і не паше»...
Битва за землю
Земельне питання в Україні не тільки не наближається до логічної розв’язки, а, навпаки, дедалі загострюється. Так зазвичай трапляється там, де у землі немає путнього хазяїна. Точніше номінально він є: крім держави та органів місцевого самоврядування, ще й власники паїв на селі. Але їхню землю у переважній більшості обробляють інші.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».