Ук­ра­їн­ські вій­сь­ко­ві час­ти­ни до­сі ма­ють у сво­їх на­звах ра­дян­ські ат­ри­бу­ти. Їх уже дав­но слід змі­ню­ва­ти. Як це зро­би­ти — роз­по­ві­ли ко­рес­пон­ден­то­ві «ДУ» екс­пер­ти: го­ло­ва ЛОО ВГО «Спіл­ка офі­це­рів Ук­раї­ни» Пет­ро Кос­тюк; ди­рек­тор На­ціо­наль­но­го му­зею-ме­мо­рі­алу жертв оку­па­цій­них ре­жи­мів «Тюр­ма на Лон­сько­го» Рус­лан За­бі­лий; ди­рек­тор му­зею «Те­ри­то­рія те­ро­ру» Та­рас Чо­лій; ка­пі­тан у від­став­ці Олек­сандр На­гор­ний; за­ступ­ник ке­рів­ни­ка За­хід­но­го ре­гіо­наль­но­го ме­діа-цен­тру Мі­но­бо­ро­ни Ук­раї­ни під­пол­ков­ник Та­рас Грень; ко­ор­ди­на­тор в Ук­раї­ні гро­мад­сько­го ру­ху «Віль­на Ін­грія» Па­вєл Мє­зє­рін; пуб­лі­цист із Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції Ва­дим Ште­па.

«Ук­ра­їн­ське кре­дит­но-рей­тин­го­ве агент­ство» про­ве­ло до­слі­джен­ня ін­фор­ма­цій­ної про­зо­ро­сті бан­ків, які пра­цю­ють на те­ри­то­рії Ук­раї­ни. Ана­лі­зу­ва­ли якість, пов­но­ту, своє­час­ність роз­крит­тя ін­фор­ма­ції на бан­ків­ських сай­тах від­по­від­но до най­кра­щих між­на­род­них прак­тик.

При цьому з дослідження було вилучено банк «Родовід», який має особливий статус санаційного, а також банки, до яких було введено тимчасові адміністрації. Тож у результаті дослідження охопило 26 найбільших фінустанов І–ІІ груп за класифікацією НБУ, їх Центробанк перевіряє щороку.

ЮРИДИЧНИМ ОСОБАМ ПРОДОВЖИЛИ ТЕРМІН НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФАКТИЧНИХ ВЛАСНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ

Не­дар­ма ка­жуть, що до­ки не гря­не грім, чо­ло­вік не пе­ре­хрес­тить­ся. Ця ста­ра муд­рість спра­цьо­вує й ни­ні. При­чо­му, в різ­них сфе­рах жит­тє­ді­яль­но­сті. Ска­жі­мо, у під­при­єм­ниць­ко­му се­ре­до­ви­щі це при­зве­ло до ве­ли­чез­них черг і ма­ло не ці­ло­до­бо­во­го чер­гу­ван­ня за­ра­ди по­дан­ня до за­зда­ле­гідь ви­зна­че­но­го тер­мі­ну до­ку­мен­тів про фак­тич­них влас­ни­ків під­при­ємств.

Нині сторони кивають одна на одну, чиновники кажуть, що часу було вдосталь, але у нас звикли все робити в останній момент. Підприємці ж стверджують, що півтора місяця тому документів ще ніхто не приймав. Та хай там як, а на рівному місці виникла нездоланна проблема, для розв’язання якої знадобилося втручання Верховної Ради.

У Поль­щі 24 трав­ня 2015 ро­ку від­був­ся дру­гий тур пре­зи­дент­ських ви­бо­рів, у яко­му за пе­ре­мо­гу кон­ку­ру­ва­ли чин­ний пре­зи­дент Бро­ні­слав Ко­мо­ров­ський від прав­ля­чої пар­тії «Гро­ма­дян­ська плат­фор­ма» та пред­став­ник опо­зи­цій­ної пар­тії «Пра­во і спра­вед­ли­вість» Ан­джей Ду­да.

Два тижні, що минули після сенсаційного результату першого туру голосування, позначилися жвавим обговоренням актуального порядку денного розвитку Польщі. Напередодні першого туру голосування Броніслав Коморовський відмовлявся брати участь у дебатах. Натомість перед другим у вирішальному голосуванні такі дебати відбулися. Вони зафіксували приблизно рівну підтримку кожного кандидата, тим паче, що їхня риторика різнилася переважно в нюансах внутрішньополітичного і зовнішньополітичного курсу Польщі.

У ми­ну­ло­му ро­ці за­ступ­ник го­ло­ви ад­мі­ніс­тра­ції пре­зи­ден­та Ро­сії В’яче­слав Во­ло­дін за­явив, що «без Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на не­ма Ро­сії». На пер­ший по­гляд ці сло­ва ви­гля­да­ють не­сер­йоз­но, але ко­ли вду­ма­ти­ся, то во­ни ма­ють і по­зи­тив­ний, і не­га­тив­ний сенс. За всі­ма озна­ка­ми ни­ніш­ні проб­ле­ми ли­ше по­глиб­лю­ва­ти­муть­ся, і де­да­лі го­лос­ні­ше по­став­ати­муть пи­тан­ня що­до май­бут­ньо­го ро­сій­сько­го по­лі­тич­но­го ре­жи­му, вод­но­час і са­мої Ро­сії.

Якщо сформулювати модель розвитку Росії, вона виглядатиме так: 2000 рік — 27 доларів за барель нафти; 2013-й — 107 доларів.
Саме стрімкий ріст нафтових доходів став основою політичної і економічної стабілізації Росії. Після бурхливих 90-х років ХХ ст., названих «другою смутою» (часом хаосу та анархії, подібним до такого самого з початку ХVІІ ст.), суспільство могло перевести подих і стало швидко збагачуватися. Разом із зростанням ціни барелі нафти і обсягу виробництва (на 60%) росла підтримка Путіна.

Ма­ке­до­нія пе­ре­бу­ває на чер­го­во­му гео­по­лі­тич­но­му роз­до­ріж­жі: остан­ні­ми тиж­ня­ми кра­їну ли­хо­ма­ни­ли де­мон­стра­ції про­ти чин­но­го прем'єр-міністра Ні­ко­лая Гру­єв­ські або на йо­го під­трим­ку. Аби вга­му­ва­ти при­страс­ті, Єв­ро­пей­ський Со­юз дня­ми за­про­сив Ні­ко­лая Гру­єв­ські і лі­де­ра опо­зи­ції Зо­ра­на За­єва до Брюс­се­ля. По­ки що шал ву­лич­них де­мон­стра­цій вда­ло­ся вга­му­ва­ти, але до роз­в’язан­ня проб­лем цієї бал­кан­ської кра­їни ще да­ле­ко.

Доля Македонії у ХХ столітті виявилася дуже суперечливою. За результатами Балканських війн 1912–1913 років «Велика Македонія» була поділена на той час між Королівством Сербії і Королівствами Болгарія і Греція. Відтоді болгари вважають македонців болгарами, а греки не погоджуються з назвою цієї країни, яка є тотожною назві грецької провінції.

Тра­вень по­точ­но­го ро­ку при­ніс чи­ма­ло сум­них но­вин із фрон­ту про­ти­дії бо­йо­ви­кам «Іс­лам­ської дер­жа­ви Іра­ку і Ле­ван­ту» (ІДІЛ). При­чи­ни їх­ніх вій­сь­ко­вих успі­хів — не ли­ше у фа­на­тич­ній вмо­ти­во­ва­но­сті озбро­єних лю­дей, здат­них по­мер­ти на «свя­щен­ній вій­ні», а й у ви­ко­рис­тан­ні су­час­них тех­но­ло­гій ме­не­джмен­ту і ме­ре­же­вої про­па­ган­ди.

Встановивши восени 2014 року контроль над найбільшим нафтовидобувним центром Іраку — містом Мосул, ІДІЛ отримало великі капітали, які були ефективно використані для закупівлі зброї та радикальної ісламістської пропаганди. Засобами ефективної пропаганди ІДІЛ вербує до своїх лав чимало новонавернутих до ісламу вихідців із західноєвропейських держав. Крім того, ІДІЛ виявився здатним «експортувати» свій вплив на інші радикальні ісламістські угруповання на кшталт «Боко-Харам» у Нігерії або безпосередньо відправити своїх ідейних бойовиків до Лівії, де вони керують потоками нелегальних мігрантів до Європи.

У по­лі­тич­ній іс­то­рії США скла­ла­ся тра­ди­ція, ко­ли пер­ший пре­зи­дент­ський тер­мін пре­зи­дент ви­ко­рис­то­вує за­для то­го, аби бу­ти об­ра­ним на дру­гий тер­мін. На­реш­ті дру­гий пре­зи­дент­ський тер­мін має за­фік­су­ва­ти пре­тен­зії то­го чи ін­шо­го пре­зи­ден­та на влас­не міс­це в іс­то­рії. У за­зна­че­но­му кон­тек­сті мож­на роз­гля­да­ти на­ма­ган­ня Ба­ра­ка Оба­ми за­без­пе­чи­ти со­бі до за­вер­шен­ня дру­го­го пре­зи­дент­сько­го тер­мі­ну «спо­кій» на ук­ра­їн­сько-ро­сій­сько­му фрон­ті, від­клас­ти спро­би ра­ди­каль­но­го ви­рі­шен­ня близь­ко­схід­них проб­лем, усу­ну­ти­ся від кон­фрон­та­ції з Ки­та­єм у Азії.

Наближення президентських перегонів у США засвідчує й збільшення кількості скандалів. Днями стався витік інформації з боку різних спеціальних служб, унаслідок чого було поставлено під сумнів офіційну версію ліквідації 2 травня 2011 року колишнього ватажка «Аль-Каїди» Усами бен Ладена. За канонічною версією, американці провели цю операцію самостійно всупереч позиції пакистанських спецслужб.

Ризь­кий са­міт Схід­но­го парт­нер­ства став од­нією з най­очі­ку­ва­ні­ших для Ук­раї­ни між­на­род­них по­дій трав­ня. Екс­пер­ти й по­лі­ти­ки ще за кіль­ка мі­ся­ців до то­го по­ча­ли прог­но­зу­ва­ти мож­ли­ві рі­шен­ня від йо­го про­ве­ден­ня, не ви­клю­ча­ючи й най­більш опти­міс­тич­них — як мак­си­мум, от­ри­ман­ня без­ві­зо­во­го ре­жи­му і, як мі­ні­мум, ого­ло­шен­ня чіт­кої да­ти ві­зо­вої лі­бе­ра­лі­за­ції. Про­те ні пер­шо­го, ні дру­го­го Ук­раї­на в Ри­зі так і не от­ри­ма­ла.
Не про­зву­ча­ло та­кож і гуч­них сен­са­цій­них за­яв єв­ро­пей­ських лі­де­рів що­до мож­ли­во­го член­ства кра­їн Схід­но­го парт­нер­ства в Єв­ро­со­юзі, хо­ча під­пи­са­на на са­мі­ті спіль­на Де­кла­ра­ція вкот­ре про­де­мон­стру­ва­ла єд­ність ЄС в ук­ра­їн­сько­му пи­тан­ні й да­ла на­дію, що не­за­ба­ром укра­їн­ці все-та­ки по­їдуть до Єв­ро­пи без віз.

21–22 трав­ня 2015 ро­ку в Ри­зі від­був­ся са­міт Схід­но­го парт­нер­ства. Йо­го учас­ни­ка­ми від трав­ня 2007 ро­ку є Єв­ро­пей­ський Со­юз, Азер­бай­джан, Бі­ло­русь, Гру­зія, Мол­до­ва, Ук­раї­на. Ві­сім ро­ків то­му ця мо­дель парт­нер­ства ви­бу­до­ву­ва­лась Єв­ро­со­юзом за ана­ло­гією йо­го зв’яз­ків із так зва­ним Се­ре­дзем­но­мор­ським со­юзом, тоб­то йшло­ся про мак­си­маль­но ши­ро­ке спів­ро­біт­ниц­тво, в то­му чис­лі зі ство­рен­ням зон віль­ної тор­гів­лі, але без пер­спек­ти­ви член­ства цих кра­їн у са­мо­му Єв­ро­пей­сько­му Со­юзі. Від­то­ді ра­ди­каль­но змі­ни­ла­ся си­ту­ація нав­ко­ло Єв­ро­со­юзу. Араб­ські ре­во­лю­ції 2011-2012 ро­ку фак­тич­но по­хо­ва­ли на пев­ний час са­му ідею «Се­ре­дзем­но­мор­сько­го со­юзу».