Віт­чиз­ня­на мо­лоч­на га­лузь най­біль­ше по­страж­да­ла від втра­ти ро­сій­сько­го рин­ку, хо­ча то­рік збіль­ши­ла ви­роб­ниц­тво мо­ло­ка по­рів­ня­но з 2013-м. Це від­бу­ло­ся ви­ключ­но за ра­ху­нок ди­на­міч­но­го роз­вит­ку тех­но­ло­гій на мо­дер­ні­зо­ва­них мо­лоч­них фер­мах та зрос­тан­ня май­же на 10% про­дук­тив­но­сті.

Поголів’я торік продовжувало скорочуватись, а продуктивність, ефективність виробництва молока зростала, тож фермери отримали більший вал молочної продукції. Крім того, продовжувала зростати частка молока ґатунку «екстра» в загальному обсязі виробництва (+100 тис. т), це сприяло збільшенню виробництва якісної молочної продукції.
Від виробництва молока, його переробки, торгівлі молочною продукцією отримує доходи значна частина населення країни. Ця галузь приносить державній скарбниці експортну виручку, має позитивний торговельний баланс і є дуже важливою для економіки країни.

При­кро кон­ста­ту­ва­ти, але без­ро­біт­тя все глиб­ше за­смок­тує кра­їну, руй­ну­ючи на­дії ти­сяч укра­їн­ців на прис­той­не жит­тя. За офі­цій­ни­ми да­ни­ми Дер­жав­ної служ­би за­йня­то­сті, ста­ном на 1 квіт­ня 2015 ро­ку кіль­кість за­ре­єс­тро­ва­них без­ро­біт­них ста­но­ви­ла 506,8 тис. осіб. Про­те, ви­зна­ють у ДСЗ, цей по­каз­ник не дає пов­но­го уяв­лен­ня про за­галь­ну си­ту­ацію з без­ро­біт­тям в Ук­раї­ні.

Тому для визначення реальних масштабів зайнятості і безробіття використовують світову практику. Зокрема, методологію Міжнародної організації праці (МОП), за якою рівень безробіття визначається у відсотках. За останніми оприлюдненими даними Державної служби статистики України, рівень безробіття населення віком 15–70 років, визначений за методологією МОП, в Україні в середньому зріс із 7,3% (2013 р.) до 9,3% (2014 р.) економічно активного населення.

Ві­до­мий ро­сій­ський жур­на­ліст Олег Ка­шин на­пи­сав в од­ній зі сво­їх остан­ніх ста­тей: «По­чи­на­ючи вій­сь­ко­ву аван­тю­ру на Схо­ді Ук­раї­ни, Ро­сія при­рек­ла се­бе на по­раз­ку. Жит­тя на Дон­ба­сі ні­ко­ли не бу­ло ро­же­вим, але ро­сій­ська дер­жа­ва пе­ре­тво­ри­ла Схід Ук­раї­ни на па­ла­ючу Чеч­ню. Дійш­ли до До­нець­ка і Лу­ган­ська... І жод­ним чи­ном Мос­ква не змог­ла об­ґрун­ту­ва­ти свої дії».

Кашин прямо заявив, що конфлікт з Україною і всім Заходом Росія програла. І хоча ми продовжуємо перебувати в шоку після подій річної давності, в нашій частині світу з’являється все більше доказів того, що Володимир Путін і росіяни вже стали лузерами. Про це свідчить і зменшення інтенсивності військових дій на Сході України. Глибокий аналіз дозволяє помітити ще кілька ключових ознак програшу росіян, навіть якщо вони наважаться на нове загострення військового протистояння з Україною.

Не­дав­но від­був­ся 18-й ра­унд пе­ре­го­во­рів що­до нев­ста­нов­ле­но­го кор­до­ну між Ки­та­єм та Ін­дією. Гро­мад­ська дум­ка, осо­бли­во в Ін­дії, по­в’язує з цією по­ді­єю ба­га­то спо­ді­вань на по­глиб­лен­ня зв’яз­ків між обо­ма дер­жа­ва­ми. Змі­ни у за­кор­дон­ній по­лі­ти­ці, яку ве­де Де­лі піс­ля при­хо­ду до вла­ди На­ренд­ри Мо­ді, та зрос­та­ючі ам­бі­ції Пе­кі­на у Пів­ден­ній Азії мо­жуть при­вес­ти до пе­ре­ло­му у від­но­си­нах. Але чи сто­су­ва­ти­меть­ся це проб­ле­ми кор­до­ну?

Проблема кордону між Китаєм та Індією існує з кінця ХІХ століття, і її можна визнати спадщиною колоніального правління британців. Спір щодо точного визначення кордону концентрується на двох відтинках — західному (у Кашмірі) та східному (на території індійського штату Аруначал-Прадеш). На західному відтинку аж до Сінхайської революції у 1911 році британці визнавали кордон за так званою лінією Маккартні — Макдональда, яка залишала Аксай (контрольовану нині Пекіном спірну частину Кашміру) в руках Китайської імперії.

7 травня 2015 року відбулися вибори до нижньої Палати громад парламенту Великої Британії. На фініші перегонів гучнішою темою для суспільного обговорення стало народження у нащадка престолу принца Уїльяма і принцеси Кейт доньки, а не результати передвиборчих дебатів між парламентськими та позапарламентськими політичними силами країни.
Особливістю цьогорічної британської виборчої кампанії стала консолідація позицій провідних парламентських партій країни щодо актуального національного порядку денного. Правляча останні чотири роки коаліція Консервативної і Ліберальної партій Великої Британії займає схожі позиції у питаннях розвитку економіки, охорони здоров’я, освіти, комунальних служб. Показово, що опозиційна Лейбористська партія на чолі з Девідом Міллібендом на цих виборах займає неоліберальну позицію нових лейбористів, які за часів Тоні Блера у внутрішній політиці фактично йшли тетчерівським курсом без Маргарет Тетчер.

З 1 трав­ня по 31 жовт­ня 2015 ро­ку у Мі­ла­ні під де­ві­зом «На­го­ду­ва­ти пла­не­ту. Енер­гія для жит­тя» три­ває Все­світ­ня ви­став­ка ЕХ­РО-2015. Вос­тан­нє ана­ло­гіч­ний за­хід з єв­ро­пей­ських міст у 2000 ро­ці при­ймав ні­мець­кий Ган­но­вер. Від­то­ді у 2005 ро­ці та­кий фо­рум прой­шов у япон­сько­му міс­ті Аїчі, а у 2010-му — у ки­тай­сько­му Шан­хаї.

Італія декілька років посилено готувалася до цього заходу, який є важливим для іміджу країни, котра останнім часом потерпає від навали північноафриканських нелегальних емігрантів до італійських берегів. Трохи більше тижня тому Євросоюз обговорював проблему надання Італії негайної допомоги з метою протидії масштабній міграції. Не менше й внутрішньополітичних проблем має Італія з ЕХРО-2015. Великі кошти, вкладені в організацію павільйонів виставки, у день її відкриття викликали масове невдоволення у Мілані, наслідком чого стали сутички між демонстрантами і карабінерами.

27 квітня 2015 року у Нью-Йорку у штаб-квартирі ООН відкрилася Міжнародна конференція щодо можливого перегляду виконання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Цей документ було підписано 1 липня 1968 року. Він закріпив статус ядерних держав за Великою Британією, США, Китаєм, Росією, Францією.
Україна не з власної волі стала військовою ядерною державою в 1991 році внаслідок розпаду Радянського Союзу, але 1994 року позбулась ядерної зброї під безпрецедентним тиском інших ядерних держав. Тому не дивно, що серед тем обговорень на цій конференції — проблема порушення Росією Будапештського меморандуму щодо гарантій суверенітету і територіальної цілісності України.
Російська дипломатія намагається виправдати себе тим, що Росія давала зобов’язання лише не застосовувати проти України ядерної зброї, хоча текст Будапештського меморандуму свідчить про зворотне, насправді Росія за вивезення ядерної зброї брала на себе обов’язок відмовитися навіть від економічного тиску на Україну. Утім, від часу інциденту на косі Тузла у 2003 році Кремль послідовно не дотримувався положень Будапештського меморандуму, апогеєм чого стала відкрита збройна інтервенція в Україну після 20 лютого 2014 року.

Дня­ми у Ки­єві від­був­ся са­міт Ук­раї­на — Єв­ро­пей­ський Со­юз, який став пер­шим від ча­су під­пи­сан­ня Уго­ди про асо­ці­ацію. Біль­ше тиж­ня три­ває дис­ку­сія з при­во­ду йо­го ре­зуль­та­тів. Пе­си­міс­ти на­го­ло­шу­ють, що са­міт за­свід­чив факт по­си­лен­ня вза­єм­ної не­до­ві­ри сто­рін та їх­ньо­го не­вдо­во­лен­ня один од­ним.

Зрозуміло, що Україна розраховує на більшу фінансову і технічну допомогу з боку Євросоюзу, хоча й порівняння потреб України з потребами кризової Греції навряд чи коректні, адже Греція, на відміну від України, є повноправним членом Євросоюзу з усіма обов’язками і правами. У той час Євросоюз невдоволений повільними темпами реформ в Україні, які ускладнюються війною на Донбасі та корупцією, котра зменшується не фактично, а суто інформаційно-символічно шляхом створення на папері Антикорупційного бюро, але за відсутності результатів цієї боротьби.

У Льво­ві у Між­на­род­но­му цен­трі ми­ро­твор­чо­сті та без­пе­ки Ака­де­мії су­хо­пут­них військ іме­ні геть­ма­на Пет­ра Са­гай­дач­но­го офі­цій­но стар­ту­вав пер­ший етап ук­ра­їн­сько-аме­ри­кан­ських ко­манд­но-штаб­них на­вчань із за­лу­чен­ням військ — «Фі­ар­лес Гар­ді­ан-2015».
247 де­сант­ни­ків 173-ї по­віт­ря­но-де­сант­ної бри­га­ди зброй­них сил США ді­лять­ся до­сві­дом з ук­ра­їн­ськи­ми на­ц­гвар­дій­ця­ми, які во­юва­ли в АТО. На від­крит­ті на­вчань по­бу­ва­ла ко­рес­пон­дент «ДУ».

VIP-гості

Дощова злива не завадила офіційному відкриттю міжнародних навчань. На полігон разом із Президентом України завітали начальник Генерального штабу ЗС України Віктор Муженко, міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, посол США в Україні Джеффрі Пайєтт, полковник Рід, який очолює місію 173-ї повітряно-десантної бригади збройних сил США. Спершу українські та американські військові почули вітальне слово Президента України Петра Порошенка.

На тлі зрос­тан­ня по­тен­цій­ної за­гро­зи чер­го­во­го на­сту­пу ро­сій­сько­го аг­ре­со­ра на ук­ра­їн­ські зем­лі у на­шій дер­жа­ві зно­ву по­си­ли­ли­ся дис­ку­сії що­до по­тен­цій­но­го при­єд­нан­ня до НА­ТО. Звіс­но, про те, що Ук­раї­ну вже сьо­го­дні че­ка­ють у Пів­ніч­но­ат­лан­тич­но­му аль­ян­сі, жод­ним чи­ном не йдеть­ся. Та все ж та­ки остан­нім ча­сом со­ціо­ло­гіч­ні опи­ту­ван­ня впев­не­но фік­су­ють зрос­тан­ня кіль­ко­сті тих, хто во­ліє ба­чи­ти на­шу дер­жа­ву в за­галь­ній сис­те­мі сві­то­вої без­пе­ки.
А ци­ми дня­ми чер­го­ву зна­ко­ву за­яву зро­бив Пре­зи­дент Ук­раї­ни Пет­ро По­ро­шен­ко. За йо­го сло­ва­ми, уже най­ближ­чим ча­сом не­об­хід­но по­вер­ну­ти у Стра­те­гію на­ціо­наль­ної без­пе­ки май­бут­нє член­ство Ук­раї­ни в НА­ТО. Та­ка за­ява ви­дає­ть­ся ще зна­ко­ві­шою з ог­ля­ду на те, що зроб­ле­на во­на бу­ла під час від­крит­тя по­за­вчо­раш­ньо­го за­сі­дан­ня Ра­ди на­ціо­наль­ної без­пе­ки та обо­ро­ни.