Тож найбільш рельєфно розбіжності між британськими парламентськими партіями позначаються у питаннях зовнішньої політики. Консерватори виступають за максимальне віддалення королівства від Євросоюзу, який вибудовує «Сполучені Штати Європи». У разі перемоги на виборах у 2017 році Консервативна партія обіцяла проведення референдуму про вихід Великої Британії з Євросоюзу.
Натомість Лейбористська партія послідовно застерігає від різких кроків щодо об’єднаної Європи та закликає сім разів відміряти, а потім не різати по живому. Близьку до лейбористів позицію щодо європейської інтеграції займають молодші партнери консерваторів по коаліції — ліберали. Водночас усі парламентські партії виступають за активну політику модернізації збройних сил країни та за жорсткішу позицію щодо Росії.
Свою лепту у виборчий процес внесли позапарламентські партії. Британською особливістю є відносно слабкі позиції ультраправих популістів. Політично ця ніша належить Британській національній партії, які виступає за вислання з країни нелегальних емігрантів та максимальне обмеження прийняття нових легальних емігрантів.
Особливо гостро прихильники Британської національної партії виступають проти посилення мусульманського чинника у британській політиці. Крім того, голосування засвідчило, що націоналістичні партії у Шотландії та Уельсі так і не оговталися від поразки тодішнього референдуму щодо відділення Шотландії від Великої Британії.
Загалом результати голосування виявилися дуже щільними. Зрозуміти, хто формуватиме новий уряд країни, можна буде лише після підрахунку бюлетенів на всіх виборчих дільницях країни. Скоріше за все, жодна з парламентських партій не зможе самостійно сформувати уряд. У такому випадку від Ліберальної партії залежатиме, чи консерватори, чи лейбористи створять новий коаліційний уряд.
Андрій МАРТИНОВ