Але найбільш неприйнятною для Польщі є ідея Макрона щодо поетапного виведення Росії з ізоляції, обумовленої агресією проти України. Найгострішими протиріччями між Німеччиною і Францією з одного боку і Польщею — з іншого є перерозподіл бюджетного навантаження після виходу Великої Британії з ЄС.
Британія припиняє фінансувати спільний бюджет ЄС, що викликає скорочення субсидій, зокрема польським фермерам. Це особливо не на часі, зважаючи на наближення виборів у Польщі. Макрон не зміг переконати польського президента Анджея Дуду стосовно неблокування запланованого за два тижні саміту Євросоюзу щодо скорочення обсягів спільного бюджету ЄС.
Додатковим каменем спотикання між Варшавою та Парижем і Берліном є ставлення до нелегальних мігрантів. Польща вважається неформальним лідером «Вишеградської четвірки» (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина) у питанні протидії реалізації плану квотного розподілу нелегальних мігрантів між усіма країнами — членами Євросоюзу.
Гострота цих протиріч така, що фактично на рівні дипломатичних консультацій застрягла ще одна неформальна група «Веймарський трикутник», утворена 1991 року Францією, ФРН і Польщею. Тоді планувалося, що цей трикутник забезпечить європейську єдність на десятиліття вперед.
Однак у 2003 році Польща відійшла від «старої» Європи на користь тіснішої співпраці із США, зокрема в Іраку. Відтоді Польща вважається найбільш вірним союзником Вашингтона в Європі. Внаслідок такого стану справ Польща є й найбільш незручним партнером для Франції і Німеччини в Євросоюзі.
Підсумки візиту Емманюеля Макрона до Варшави засвідчили, що Польща готова замінити Велику Британію у ролі найбільш незговірливого члена Євросоюзу.