Але нічого задарма: Тонга фактично перебуває у «китайській кишені»: країна, яка налічує 106 тисяч мешканців, винна китайському державному банку рівно 106 мільйонів доларів. Це — четверта частина ВВП країни.
Вашингтон говорить про «кредитну дипломатію». «З першого погляду виглядає так, що це легкі вигідні гроші, але варто вчитатись в умови договорів, особливо у частину, написану дрібним шрифтом», — вважає посол США в Австралії Артур Колвахоуз.
Китай відповідає, що Тонга не мало вибору, бо тільки Пекін був готовий йому допомагати.
Полінезійська держава все більше пов’язана з Китаєм. У 1998 році Тонга розірвало відносини з Тайванем, хоча раніше Королівство було однією з понад двадцяти країн, які визнавали цей квазінезалежний другий Китай.
Однак помітна у самому Тонга китайська «манна небесна» викликає певні сумніви, бо архіпелаг швидко заселяють китайці.
Все почалось у 90-х роках, коли Тонга оголосило програму, яка мала привабити китайців із Гонконга, які хотіли втекти з цієї британської колонії, перед тим, як у 1997 році вона перейшла до Китаю. За 10 тисяч доларів вони могли отримувати громадянство. Але спокусилися не китайці з Гонконга, а мешканці бідного і перенаселеного китайського села.
Нині на архіпелагу китайців багато. Торгують, імпортують дешеві товари з Китаю, витискають місцевих із ринку праці. Більше стало і китайських фірм.
Пекін радить, щоб громадяни Тонга вчились у китайців культури праці і старанності. Однак із часом усе виразніше видно, що вони — з їхнім культом грошей і матеріалізмом — не підходять до культури спокійного архіпелагу, де шанують місцевого короля і люди часто ходять у церкву.
Чому Китай так сильно зацікавлений Тонга? В грі перебуває географічне розташування і великі китайські плани у Тихому океані, де модернізований китайський флот вступає в зону американського контролю.
«Полінезія може стати новим шляхом для китайського ВМФ, який нині плаває між проамериканськими Японією, Філіппінами і Тайванем», — переконаний Рорі Медкалф, керівник Національної колегії з безпеки в Австралійському національному університеті.
У відповідності з амбітною стратегією, прийнятою у 2011 році, Китай уже вклав у цей регіон 1,5 мільярда доларів у формі допомоги на розвиток і низьковідсоткових кредитів.
Міжнародний валютний фонд оцінює, що однією із загроз для архіпелагу є китайські кредити. Але ще перед тим, як він буде змушений їх сплатити, може просто зникнути — внаслідок кліматичного ефекту і підйому рівня океану вода може залити острови.
Євген ПЕТРЕНКО