Також наявна спроба організувати суспільний діалог щодо доцільності продовження неоліберальних економічних реформ.
Ці заходи сприяли частковому зменшенню кількості учасників щосуботніх акцій протестів у Парижі та найбільших містах Франції. Але соціальні проблеми в принципі не вирішено, тому близько 50 тисяч учасників протестів регулярно беруть участь у заворушеннях.
Альтернативний популістський варіант вирішення соціальних проблем пропонує італійський уряд Джузеппе Конте. Зокрема, в Італії з 1 квітня поточного року вводиться загальний щомісячний мінімальний дохід кожному громадянину у 500 євро.
Але темп соціальних перетворень не влаштовує італійські профспілки, які час від часу проводять свої акції протестів. Правда, на відміну від французьких «жовтих жилетів», італійські профспілки поки що проводять акції мирно.
На цьому тлі збільшився градус нетолерантних дискусій французьких та італійських політиків щодо кращих методів соціальних перетворень. Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння французів, стала зустріч лідера італійської популістської партії «П’ять зірок» Луїджі ді Майо з представниками «жовтих жилетів», які будуть кандидатами на виборах в Європейський парламент.
У відповідь Франція відкликала посла з Італії «для консультацій». Приводів для протиріч між Парижем і Римом вистачає. Зокрема, Італія вважає недостатнім французький внесок у боротьбу з нелегальною міграцією.
Серйозними залишаються протиріччя щодо квот фінансування спільних зусиль у протистоянні нелегальній міграції. Крім того, італійська правляча коаліція заморозила коштовний проект побудови залізниці Ліон — Турін, що викликало невдоволення французької сторони.
За цими політичними процесами спостерігає Європейська комісія, яка чекає виборів до Європейського парламенту, тому не приймає доленосних рішень.
Домінуючі процеси в Італії та Франції засвідчують тенденцію до посилення популістських політичних настроїв. Утім, політичний спектр популізму у Франції є ідеологічно більш різноманітним, аніж в Італії.
Поки що у Франції рух «жовтих жилетів» більше нагадує лівий популізм італійської партії «П’ять зірок», аніж ідеологічні настанови Марін Ле Пен. Правда, остання намагається дрейфувати у цьому ж напрямку, аби в перспективі створити в новому складі Європейського парламенту максимально широку коаліцію європейських популістів умовно «лівого» і «правого» спектра.
З цієї точки зору нинішнє протистояння президента Франції Емманюеля Макрона і «жовтих жилетів» є не тільки битвою за збереження системи соціальної держави у Франції, а й за найближче майбутнє Європейського Союзу.