Це дійсно подія історичного масштабу, адже підведено риску під історією міжнаціональних воєн, які зруйнували колишню Югославію та перетворили Балкани на гарячу точку у передпокої об’єднаної Європи.
Показово, що прийняття Македонії до НАТО стало другою поспіль поразкою Росії на Балканах, якщо за першу поразку можна вважати приєднання до НАТО в 2018 році Чорногорії.
Фактично за межами Альянсу з балканських країн залишаються тільки Боснія і Герцеговина, Сербія та Косово. Тому не дивно, що Кремль продовжує докладати зусилля для роздмухування протиріч між боснійськими хорватами, сербами та мусульманами. Незважаючи на зусилля Євросоюзу і НАТО, напруженими залишаються також сербсько-косовські відносини.
Останнім часом неформально обговорюється пропозиція компромісного врегулювання статусу сербської меншини Косова. Зокрема, пропонується здійснити обмін територіями, тобто передати Сербії Північ Косова з головним сербським анклавом — містом Косовська Митровиця.
Натомість до Косова в такому випадку має відійти сербська Пряшевська долина, де більшість становить мусульманське населення. Але території, які «виставлені на обмін», є критично важливими для Сербії і Косова.
Долина Пряшево є сербською головною житницею, а Північ Косова багата на корисні копалини та є для Косова єдиним джерелом отримання електроенергії.
Напруження між сербами та албанцями знову нейтралізується силами миротворців НАТО. Крім того, НАТО терміново довелося стримувати свою країну-члена Албанію, яка анонсувала намір поетапного аншлюсу Косова. Євросоюз також натякнув Албанії, що створення «Великої Албанії» не на часі, якщо країна збирається вступати до ЄС.
Зважаючи на незавершеність складного та суперечливого процесу стабілізації Балкан, бази НАТО в Македонії можуть стати додатковим військово-політичним аргументом, який сприятиме замиренню націоналістичних пристрастей.