Улітку цього року була підписана угода про Транстихоокеанське партнерство, до якої приєдналися США, Канада, Мексика, Перу, Чилі, Японія, Малайзія, Бруней, Сінгапур, В’єтнам, Австралія та Нова Зеландія.
Китай і Росія після цього стали почуватися другорядними гравцями в цьому регіоні, але результат президентських виборів у США, на яких переміг Дональд Трамп, поставив під питання долю угоди про Транстихоокеанське партнерство.
Трамп досить рішуче налаштований на створення нових робочих місць у США та критично оцінював зусилля адміністрації Барака Обами створити не лише Транстихоокеанське партнерство, а й Трансатлантичну зону вільної торгівлі між США та ЄС.
Напередодні саміту у Лімі японський прем’єрміністр Сіндзо Абе мав зустріч з Дональдом Трампом, після якої закликав продовжити процедуру ратифікації угоди про Транстихоокеанське партнерство країнами, які її підписали.
Головним аргументом на користь цього є той факт, що частка країн Транстихоокеанського партнерства у світовому валовому продукті може сягнути сорока відсотків і третини обороту світової торгівлі.
Але невдоволеними від Транстихоокеанського партнерства залишаються Росія і Китай. Їхні лідери Володимир Путін і Сі Цзіньпін закликали інших учасників саміту у Лімі створювати «ширшу зону вільної торгівлі». Взагалі Росія використала саміт АТЕС у Лімі як дипломатичний привід для нагадування про «порочну практику» економічних санкцій, які перешкоджають об’єднати економічний потенціал Євросоюзу, Росії і Китаю.
Попри інтенсивні контакти Володимира Путіна з азійськими лідерами, Росія і на цьому саміті не вирішила більшості своїх проблем. Зокрема, японський прем’єрміністр Сіндзо Абе залишився на жорстких позиціях щодо можливості підписання мирного договору між Японією і Росією. Японська політична еліта і суспільство досі переконані, що це можливо лише у разі безумовного повернення Росією островів Кунашир, Хабомаї, Ітуруп, Шикотан.
Крім того, додатковим фактором невизначеності у регіоні залишається корейське питання. Останнім часом загострюється внутрішньополітичне становище у Південній Кореї: у Сеулі та інших містах цієї країни понад три тижні тривають масові протести з вимогою відставки президента Республіки Корея Пак Кин Хе, яку звинуватили в корупції.
Тож серед протиріч і проблем, які необхідно розв’язувати в процесі створення трансатлантичної зони вільної торгівлі, залишаються не лише питання геополітичної конкуренції між великими азійськими державами, різні бачення геоекономічної стратегії, непогодженість факторів лібералізації торгівлі і спроб повернення до торговельного протекціонізму, а й традиції корупції.
Тому вести мову про прояснення ситуації з динамікою геоекономічної конфігурації в Азії можна буде лише після офіційного приходу до влади в США адміністрації Дональда Трампа. Він має намір вибудовувати досить жорсткий курс щодо Китаю, заради якого йому доведеться зміцнювати не лише союзницькі відносини з Японією, а й повернутися до традиційного курсу США, спрямованого на недопущення появи однієї або кількох держав, які намагатимуться посилити свій вплив у Євразії.

Андрій МАРТИНОВ