Принагідно ще раз підтвердилися чутки, згідно з якими Сі мусить долати зростаючий опір апарату. На пленумі він говорив про «змови» в партії і про «кліки», які в ній утворилися.
«Жменька високопоставлених посадовців, які не можуть подолати політичних амбіцій і апетиту на владу, займаються політичними змовами, вдаючи слухняність, а водночас формують кліки, щоб реалізувати власні егоцентричні інтереси», — обурювався Сі. Він також визнав, що не вдалося викоренити непотизму в апараті. Зловживання владою, корупція та порушення дисципліни залишаються на порядку денному.
На пленумі, який відбувся в готелі, у передмісті Пекіна, Сі оголосив принцип «нуль толерантності» для корупції на кожному рівні, заборону торгівлі посадами і здобуття користі для членів родини внаслідок протекції або її впливу на ухвалені рішення.
На тихий бунт апаратників і на корупцію Сі, який узяв за зразок Мао, має єдиний рецепт — більше влади для керівництва, а передовсім — для самого себе. На пленумі голова Китаю, який акумулює найвищі посади в уряді, державі і армії, отримав новий титул — «першого серед рівних». З цим пов’язано право на затвердження або вотування рішення найвищих партійних органів.
Це виразний відхід від принципу колективного керівництва, який партія прийняла після смерті Мао у 1976 році. Бажаючи вберегтися від повернення культу особи, партія віддала владу Постійному комітету політбюро у складі семи осіб. Її члени — безбарвні діячі в ідентичних костюмах — всіляко підкреслювали свою схожість, використовуючи навіть ідентичну фарбу для волосся.
Ця епоха добігла свого кінця разом із Сі, фото якого видно на кожному розі і які показують його сповненим упевненості в собі разом із гарною дружиною, колишньою співачкою армійського ансамблю.
А він сам будує свою особисту владу на кампанії, під час якої усунено з партії, арештовано і поставлено перед судом тисячі чиновників, а серед них — секретарів, губернаторів, генералів і навіть члена президії політбюро.
Сі налаштований її продовжувати. Перед пленумом він полякав апарат: китайське телебачення показало восьмисерійний матеріал зі «сповідей» корумпованих чиновників, зокрема «царя безпеки» і члена Постійного комітету бюро Чжоу Юнкана, засудженого на довічне ув’язнення за хабарництво і зловживання владою. «Кадри мусять бути вірними комунізму і слухати керівництво. Тільки центральне керівництво може ухвалювати рішення й інтерпретувати загальнонаціональну політику», — заявив Сі на пленумі.
Діячі, які думають інакше, ніж керівництво, про ключові теми можуть висловити свою позицію на внутрішніх дискусіях, бо назовні партія має бути монолітом. Так чи інакше, вони зобов’язані реалізувати політику Пекіна. Найвищі органи у державі, такі, як Загальнокитайські збори народних представників, Верховний суд чи прокуратура мусять погоджувати свої рішення з найвищим керівництвом.
У Китаю, який має найстарішу бюрократію світу, такі навички важко викоренити. Старе прислів’я, ще з часів імператорів, говорить, що людина на посаді мусить влаштувати рідню і друзів. Від 2012 року Сі, якого надихає пуританізм епохи Мао, бореться з торгівлею посадами і загальною корумпованістю апарату. До цього чиновники звикли до розкошів, утримували коханок і відпочивали в Таїланді коштом клієнтів.
Чотири роки тому Сі це все заборонив, а заодно і гру у гольф та приймання дорогих презентів. А про те, що робить він це досить ефективно, свідчить падіння продажів товарів розкоші і порожні номери у дорогих готелях.
Але чи нові вказівки змінять звички і традиції китайського апарату? Навіть «Народна газета» не впевнена в цьому. Вона пише, що нині кадри «бояться» корупції, але йдеться про те, щоб у перспективі чесність і порядність стали їхньою другою натурою.
На Заході дорогою до цього є майнова прозорість і правова держава, гарантом яких є вільна преса і незалежні суди. Однак Сі вважає, що партія очиститься сама завдяки своїм внутрішнім процедурам.
А якщо «перший серед рівних» виявиться не позбавленим вад? Цього щодо Сі ніхто навіть не допускає.
Петро ПЕТРІВ