Тому небезпечні тенденції розвитку внутрішньополітичного життя Греції, у разі її виштовхування із зони євро, могли поставити під загрозу єдність НАТО.
Крім того, навіть тимчасове виключення Греції із зони євро могло стати свідченням не лише провалу політики консолідації інтеграційного процесу і солідарності країн Євросоюзу, а мали усі шанси спровокувати дестабілізацію на Півдні Європи. Вільні від вимог політичної коректності однопартійці прем’єр-міністра Алексіса Ціпраса стверджують, що йому в Брюсселі було висунуто ультиматум, після якого він фактично погодився з усіма вимогами кредиторів, проти яких виступав напередодні референдуму 5 липня.
Наслідком такого крену грецького прем’єр-міністра стало те, що парламент за декілька днів наприймав стільки законів «шокової терапії», скільки не наважувався прийняти за два останні роки. Зокрема, парламент знову погодився зі скороченнями пенсій і підвищенням пенсійного віку. Крім того, під усю суму кредитування Греція погодилась закласти державне майно у трастовий фонд. Затвердження цих умов парламентом відбувалось під акомпанемент загального страйку проти антисоціальних, антидемократичних та антиєвропейських вимог кредиторів.
Такий розвиток подій розколов правлячу партію СІРІЗА, активісти якої за часів прем’єрства консерватора Антоніса Самараса організовували страйки проти аналогічних драконівських заходів економії. Оптимісти вважають, що завдяки «компромісній» угоді з кредиторами Греція уникла виходу із зони євро та банкрутства. Своєрідним символом деградації державних структур Греції стала їхня безпомічність перед вогневою стихією, яка через спеку швидко поширюється й загрожує навіть Афінам. Як і у випадку з кредиторськими проблемами, Греції довелося звертатися по допомогу до спасителів Євросоюзу.
Вимушений «ультимативний компроміс», безперечно, матиме серйозні наслідки для внутрішньої і зовнішньої політики Греції. Чимало політологів вважає, що реалізація цих драконівських заходів неминуче приведе уряд Алексіса Ціпраса до відставки та до позачергових парламентських виборів. Проблема тільки у тому, що вимушено жорсткий курс кредиторів одночасно провокує популістську реакцію опору як на крайнє лівому, так і на крайнє правому флангах грецької політичної сцени.

Андрій МАРТИНОВ