Йдеться про відповідність суспільного життя стандартам правової держави, захисту прав людини, конкурентної здатності їхніх національних економік на спільному європейському ринку. Тому оптимістичні заяви Ангели Меркель, які почули лідери Албанії, Боснії і Сербії, можна розглядати швидше як додаткові мотивуючі фактори, аніж констатацію реального стану справ.
Ситуація в Албанії залишається непевною насамперед через неврегульованість конфлікту в Косово. Економічне становище Косово залишається непевним через неврегульованість відносин із Сербією та конфронтацію з Македонією. Неврегульованість косовського питання відлякує від Албанії потенційних інвесторів та ускладнює розвиток її економіки.
Непевною виглядає також ситуація у Боснії і Герцеговині. Лише потужний політичний тиск з боку Євросоюзу змушує боснійських мусульман, хорватів і сербів шукати і знаходити на певний час компроміси між собою. Однак тільки-но Ангела Меркель залишила Сараєво, як роз’ятрилися старі рани балканського конфлікту: 11 липня згадували двадцяту річницю геноциду боснійських мусульман у Сребрениці. Вшанування жертв цієї трагедії вилилося у напад на сербську делегацію, яка намагалася взяти участь у цих меморіальних заходах. Тобто, за результатами громадянських і міжнаціональних балканських війн, замирення за принципом: вибачаємо і пробачаємо, так і не відбулося. Зважаючи на злиденність економічної ситуації та невичерпаність приведення до міжнаціональних конфліктів, Балкани залишаються вулканом, який здатен знову викидати лаву війн.
Ангела Меркель підтримала проєвропейський курс Сербії, однак Белград продовжує торгуватись з Євросоюзом з приводу компенсацій у разі запровадження сербською стороною економічних санкцій проти Росії. Крім того, Белград виступає проти висунення йому вимоги визнання незалежності Косово. Не додає оптимізму в оцінках європейських перспектив балканських країн й грецька боргова криза. Справи з борговими зобов’язаннями Албанії, Боснії і Сербії не набагато кращі, аніж у Греції.
Отже, оптимістична балканська діагностика поки що надто далека від дійсності. Хорватії, аби подолати шлях до Євросоюзу, знадобилось майже 25 років. Швидше за все, для інших балканських країн цей час може стати довшим.
Андрій МАРТИНОВ
