Фактично уряд Ціпраса прийняв у дещо пом’якшеному вигляді значну частину вимог кредиторів, які раніше були відхилені на референдумі 5 липня поточного року. Зокрема, у парламенті Греції уряд домігся прийняття програми жорсткої економії, яка передбачає підвищення податку на прибуток, зросте й податок на додану вартість.
Жестом у бік соціальної справедливості є пропозиція грецького уряду підняти податок на розкіш, але водночас ширшою стає й база оподаткування споживачів продуктів харчування, медичних послуг, транспорту. Збільшується, правда, лише з 1 жовтня, рівень оподаткування туристичної галузі Греції, внаслідок чого ліквідуються податкові пільги для грецьких островів.
Серйозні соціальні наслідки для Греції можуть мати скорочення оборонних витрат та підняття пенсійного віку поетапно з 62 до 67 років. Уряд також погодився розширити список державних підприємств, які будуть виставлені на приватизацію. Зазначені заходи можуть допомогти Греції назбирати додатково до бюджету 10—12 мільярдів євро. Але задля того, аби країна залишилася у зоні спільної європейської грошової одиниці євро, необхідно до 2017 року принаймні 53,5 мільярда євро. Тому поки що ці поступки уряду Алексіса Ціпраса не в повній мірі влаштовують Євросоюз.
У найбільш суперечливій ситуації залишається головний грецький кредитор — Німеччина. Канцлер Ангела Меркель, з одного боку, не може змиритись із втратами у розмірі 87 мільярдів євро, яких німецькі банки зазнають у випадку виходу Греції із зони євро, з іншого — на карту поставлено особистий політичний капітал Ангели Меркель як лідера, здатного приймати важкі, але невідпорні рішення.
Надто складно точно оцінити, чи вже «дотиснули» опонентів, чи ще можна виторгувати собі кращі умови для компромісу. Однак компроміс це завжди збитки для його учасників, неважливо для кого вони є дещо більшими, а для кого меншими. Саме навколо цієї пропорції сторони поки що ніяк не можуть домовитись.

Андрій МАРТИНОВ