Зокрема, в обмін на призупинення на десять років роботи центрифуг, які збагачують уран до параметрів, необхідних для його використання як палива на атомних електростанціях, мають бути скасовані санкції. За це також Іран повинен погодитися на вивезення за його межі вже збагаченого до рівня потрібного для виготовлення ядерної зброї плутонію.
Насправді щодо кожного пункту можливої угоди існують серйозні розбіжності щодо реалістичності контролю за їхнім виконанням. Найбільше з цього приводу занепокоєний Ізраїль. Арабська преса зазначає, що, граючи на побоюваннях щодо набуття Іраном статусу військової ядерної потуги, Беньямін Нетаньяху виграв останні позачергові вибори.
Утім, більшість ізраїльтян вважає, що уряд має продовжити спеціальні операції на зразок проведеної 2012 року, коли внаслідок зараження комп’ютерним вірусом майже на шість місяців було повністю паралізовано іранську ядерну програму включно із засобами безпеки на атомній станції у Бушері, яка була побудована Росією. Фактично це підштовхнуло Іран до конструктивних переговорів у сподіванні отримати політичні дивіденди фактично із залишків національної ядерної програми.
Дипломатичні війни навколо Ірану мають серйозний вплив на загальну розстановку сил на міжнародній арені. На перший погляд перспектива скасування санкцій проти Ірану посприяє новому падінню цін на нафту. Самі чутки про успішне завершення переговорів стимулювали на минулому тижні тенденцію до здешевлення нафти.
Однак стримуючим фактором у цих біржових іграх стала війна еміратів Перської затоки на чолі із Саудівською Аравією проти Ємену. Єменські шиїти вже володіють ракетним потенціалом для перекриття Баб-ель-Мандебської протоки, яка є головною артерією для транспортування нафти з Перської затоки через Червоне море та Суецький канал далі в Європу.
Крім того, після знервованої реакції на перспективу скасування санкцій торговці дійшли висновку, що Іран технічно не може миттєво поновити статично значущі обсяги експорту нафти, хоча б на рівні 1980-х років.
За час дії санкцій іранська нафтогазова промисловість зазнала суттєвих технічних втрат, тому вона потребує додаткових інвестицій для модернізації до нинішніх вимог. У свою чергу, Росія і Китай, які активно підтримали досягнення лозаннського компромісу, сподіваються, що скасування санкцій радикально збільшить їхній товарообіг з Іраном, компенсувавши тим самим для тієї ж Росії збитки від можливого здешевлення нафти.
Також у світі не оминули увагою заяву президента США Барака Обами, що в разі непоступливості Ірану навіть за три наступних місяці Лозаннські домовленості можуть бути скасовані. Адже вони піддаються гострій критиці з боку республіканців, які звинувачують Барака Обаму ледь не в зраді Ізраїлю.
Однак прагматики демократи звертають увагу опонентів, що скасування санкцій проти Ірану може посприяти внутрішнім змінам правлячого іранського режиму, де внутрішня опозиція може проявити свою активність, спрямовану проти автократичного ісламського політичного режиму.
Не менш показово, що США не відмовляться від розгортання системи протиракетної оборони в Європі, незважаючи на домовленості щодо недопущення створення атомної зброї в Ірані. Російська сторона не втратила нагоди нагадати, що Вашингтон, принаймні до кризи на Донбасі, переконував Кремль, що американська система протиракетної оборони в Європі спрямована не проти Росії, а проти Ірану. Це також є свідченням великого скептицизму щодо реалістичності досягнення остаточної домовленості.

Андрій МАТРИНОВ