У німецьких вузах тільки кожний п’ятий викладач — жінка. І швидко це не зміниться, бо лише кожна четверта захищена дисертація належить жінці. Німецька рада науки — дорадчий орган федеральної і земельної влади — б’є на сполох і вимагає статевого паритету у вищій школі і наукових установах.
Але у німецькому бізнесі наближаються великі зміни: 11 грудня 2014 року уряд Ангели Меркель ухвалив відповідну постанову.
З 2016 року у складі новообраних спостережних рад жінок має бути щонайменше 30%. Якщо відповідну кількість посад не вдасться зайняти жінками, вони залишаться вакантними. Приписи стосуються приблизно ста підприємств, зареєстрованих на біржі. Але й це не все. Більш як 3,5 тисячі середніх фірм мають на власний розсуд визначити статевий паритет у правлінні, спостережній раді і серед менеджерів вищого рівня, а також інформувати про стан реалізації цього плану.
ХДС на чолі з Ангелою Меркель довго обмежувалася закликами до підприємців. Тепер, однак, поступилися під тиском соціал-демократів. Мануела Швезіг, лівий міністр зі справ сім’ї, жінок і молоді, розраховує, завдяки паритету, поліпшити шанси кар’єрного росту жінок і зробити ринок праці більш справедливим. Постанова уряду розширює для жінок економічну свободу і вписується у ширший європейський тренд.
Норвезький зразок
Першою була Норвегія. Влада в Осло ще у 2003 році встановила 40-відсотковий статевий паритет для спостережних рад підприємств, зареєстрованих на біржі. П’ять років пізніше почали діяти суворі санкції, які включали навіть можливість ліквідації фірми, якщо вона не дотримувалася нових правил.
Слідом за Норвегією пішли інші країни: Іспанія, Франція, Бельгія, Голландія, Італія, Ісландія. Зазвичай, для жінок резервувалося щонайменше 30% місць у спостережних радах або правліннях. Різним був і час, даний фірмам на пристосування до нових правил та санкцій за їх порушення. У більшості держав ще рано до підбиття підсумків.
Але в Норвегії перші висновки вже можливі. Не здійснилися песимістичні прогнози про падіння на біржах і втечу закордонних інвесторів. На вершині корпоративної драбини стало більше жінок і зменшилася різниця в заробітку жінок і чоловіків. Але на нижчих щаблях, охоплених паритетом, жінки не отримали відчутної користі — ні в заробітках, ні з точки зору доступу до вищих посад. Реформа не вплинула також на матримоніальні чи материнські плани норвежок, які роблять кар’єру в бізнесі.
Протягом десятиліть життя німецьких жінок визначали три «К»: Kinder, Kuche, Kurche — діти, кухня і церква. Щоправда, після Першої світової війни німкені могли обирати депутатів рейхстагу і самим кандидувати, але за часів Третього Рейху вони де-факто втратили пасивне виборче право. НСДАП — єдина офіційна партія — не виставляла жінок у своїх списках. Гітлер бачив місце жінок поруч із чоловіками. Тим, хто народив щонайменше четверо дітей, нацисти вручали Почесний Хрест Німецької Матері.
Нині гасло «3К» все частіше має іншу форму. «Karriere, Kinder, Kuche» (кар’єра, діти, кухня) — це назва книги, написаної Біргіт Лехтерманн і Сандрою Мільден. Авторки надають слово відомим людям світу політики, спорту і культури. Блискучу кар’єру — попри те, що має семеро дітей, — робить міністр оборони Урсула фон дер Ляйєн.
Багато хто бачить у ній першого кандидата на майбутню пані канцлер. Але не бракує й заздрісників. Фон дер Ляйєн може дозволити собі найняти десять осіб для допомоги, кажуть критики. Не для всіх пані міністр є репрезентативним прикладом. 60% працюючих німців не вірять, що в їхній країні жінки з дітьми можуть зробити кар’єру, — випливає з опитування інституту GfK.
Результат? У Німеччині існує переконання, що материнство не сумісне з кар’єрою. Багато німкень вибирають кар’єру. Майже кожна четверта у віці від 40 до 44 років немає дітей. В академічних елітах ця проблема ще серйозніша. Близько половини німецьких професорів-жінок не мають дітей.
Вибір материнства — це часто довга перерва в кар’єрі. Тільки кожна третя німкеня з дитиною менше, ніж три роки, займається професійною діяльністю, тоді як працюючих батьків понад 80% — незалежно від віку дитини. Якщо німкеня з дитиною вирішує працювати, то для 69% — це робота неповний робочий день. Натомість неповний графік мають лише 6% батьків.
Німецьке суспільство велику увагу приділяє рівноправ’ю і вважає старосвітською ситуацію, коли чоловік запрошує жінку до ресторану, але у справах професійної кар’єри залишається дуже консервативним. Це стосується, передовсім, Західної Німеччини, для колишньої НДР така ситуація менш характерна. Там більшість жінок працювала і через пару місяців після народження дитини віддавала її в ясла. Через майже четверть століття після об’єднання Німеччини ця різниця в підході до материнства і професійної кар’єри залишається.
Євген ПЕТРЕНКО
