Нехай тренерський досвід у чоловічих колективах у нього невеликий. По суті, він очолював тільки національну збірну України. Але ми віримо, що в ЗТР у нього все вийде.
— А тим ча­сом у роз­па­лі сер­йоз­ний кон­флікт між Фе­де­ра­цією ганд­бо­лу Ук­раї­ни та ба­гать­ма чо­ло­ві­чи­ми ук­ра­їн­ськи­ми клу­ба­ми. Мо­же­те по­зна­чи­ти по­зи­цію ЗТР?
— З моменту створення ФГУ я входив до складу президії перші два скликання — сімвісім років. І далі активно брав участь у житті Федерації до 2014 року. ФГУ — це громадська організація, і всі рішення приймаються колективно головними її учасниками: керівниками клубів, директорами спортшкіл.
В кінці травня після завершення чемпіонату України серед чоловічих та жіночих команд ми завжди збиралися на раду Федерації. На нараду, на якій були присутні близько 50 активних учасників гандбольного процесу країни.
Насамперед розглядали упущення і недоліки, ділилися поточним фінансовим становищем. І приймали рішення щодо наступного сезону. Подавали пропозиції, тут же їх розглядали, голосували, якщо рішення виглядало неоднозначним. У підсумку, коли збиралася президія, 90% питань були вже акцептовані на раді.
Починаючи з 2014 року, коли Федерацію гандболу України очолив Андрій Мельник, ми жодного разу не збирались. У статуті раду перейменували в конгрес, що нічого не змінило — ніхто не обговорює і не аналізує минулого сезону. Усі рішення ФГУ приймаються в закритому форматі і нас ставлять перед фактом у наказовому порядку. Хочете — виконуйте, не хочете — ми вас задавимо штрафами.
Головна проблема між клубами і ФГУ — відсутність зворотного зв’язку. Наведу конкретний приклад. Протягом шести сезонів щороку ми писали своє бачення регламентуючих документів. Але за цей час жодного разу жодна пропозиція не була винесена на обговорення. І є підозра, що їх навіть ніхто не читав.
— Пи­тан­ня фор­му­ли тур­ні­ру має ви­рі­шу­ва­ти­ся між клу­ба­ми і ФГУ. На Ваш по­гляд, чи вар­то слі­ду­ва­ти спор­тив­ним прин­ци­пам роз­мі­ну клу­ба­ми між ди­ві­зіо­на­ми?
— Я з великою повагою ставлюся до керівників львівської команди, але, на жаль, рівень «СКАЛьвів» дуже різниться з іншими командами. Поразки в «30» або «40» м’ячів підштовхують до думки, що обмін між лігами повинен бути.
У минулому сезоні, по суті, випав з обойми і «ЦСКАКиїв». Кияни приїжджали на матч з нами в складі семи гравців, тобто взагалі без лавки запасних. У матчі проти ЗНТУЗАС кияни виступали в такому ж складі, причому після травми одного з виконавців завершували поєдинок ушістьох.
До речі, в моїй пропозиції для ФГУ від 18 червня одним із пунктів для розгляду було обов’язкова наявність мінімум 12 гравців у делегації. Ми готові дискутувати — давайте зробимо мінімум 10 або 13, але, на жаль, як я вже говорив, ніякої реакції і навіть натяку на діалог.
— Ви в кур­сі, хто на да­ний мо­мент пре­зи­дент клу­бу «ЦСКА-Ки­їв»?
— Якби я знав... Припускаю, що президент ФГУ Андрій Мельник, але де можна знайти підтвердження цій інформації? Сайт ФГУ — це кам’яний вік. Їм ніхто не займається, він потребує вдосконалення. Наприклад, матч завершився в суботу, а його результат публікується в понеділок! Причому без протоколу, а лише сухий рахунок.
— Як­би не сайт УГЛ — жур­на­ліс­ти за­ли­ша­ли­ся б уза­га­лі в ін­фо­ва­ку­умі.
— Ви ще спитайте, хто його фінансує.
— Хто ж?
— Останні роки — ЗТР. І на сайті можна знайти всю необхідну інформацію про частину чоловічого чемпіонату України.
— На за­вер­шен­ня хо­чу по­ці­ка­ви­ти­ся Ва­шою по­зи­цією що­до лі­мі­ту на ле­гіо­не­рів — не біль­ше трьох у про­то­ко­лі.
— Наш клуб завжди був прихильником певного ліміту, з яким ЗТР у чемпіонаті України виступав аж до його скасування, — не більше чотирьох легіонерів. Наполягаю на ньому зараз? Ні. Але вважаю, що ліміт повинен бути і вводитися поступово.
Наприклад, у «Мотора» в сезоні2018/2019 — 10 легіонерів, підписаних на довгостроковій основі. Тобто клуб формує план на багато років уперед, а перед фактом ліміту їх ставлять за кілька місяців до початку нового чемпіонату — тут я категорично не згоден.
А що робити «Мотору», якщо завтра введуть повну заборону? Так не робиться, необхідний діалог. Наша пропозиція — вносити в протокол повну обойму легіонерів, але на майданчику не повинно перебувати більше трьох або чотирьох одночасно.

Осо­бис­та спра­ва:
Олек­сій Ва­си­льо­вич Ти­щен­ко. На­ро­див­ся 1 січ­ня 1949 ро­ку в Гре­бін­ці Пол­тав­ської об­лас­ті. Ви­хо­ва­нець пол­тав­сько­го ганд­бо­лу. Пер­ший тре­нер — Олек­сандр Ме­тель­ський. За­кін­чив За­по­різь­кий ін­дус­трі­аль­ний ін­сти­тут і Львів­ський ін­сти­тут фі­зич­ної куль­ту­ри і спор­ту.
Ви­сту­пав за коман­ди ЗІІ (За­по­ріж­жя), ЦСКА (Мос­ква), СК (Ти­рас­поль), СКА (Львів). Дво­ра­зо­вий сріб­ний і чо­ти­ри­ра­зо­вий брон­зо­вий при­зер чем­піо­на­тів СРСР. Во­ло­дар Куб­ка ІГФ-1983. Не­од­но­ра­зо­во вклю­чав­ся до спис­ків 22 кра­щих ганд­бо­ліс­тів СРСР. У скла­ді збір­ної Ук­раї­ни про­вів 14 мат­чів. Пе­ре­мо­жець сту­дент­сько­го чем­піо­на­ту сві­ту-1971.
Май­стер спор­ту СРСР між­на­род­но­го кла­су. Про­вів три гри у скла­ді на­ціо­наль­ної збір­ної СРСР, за­бив 7 го­лів. Пра­цю­вав ди­рек­то­ром СДЮ­ШОР з ганд­бо­лу.
З 1992 ро­ку — за­ступ­ник ди­рек­то­ра ганд­боль­но­го клу­бу ЗТР і од­но­час­но ди­рек­тор Ака­де­мії ганд­бо­лу ЗТР. Крім то­го, Олек­сій Ти­щен­ко є го­ло­вою клу­бу «Ве­те­ра­ни ганд­бо­лу За­по­різь­кої об­лас­ті». За­лу­чав­ся до ро­бо­ти в на­ціо­наль­ній збір­ній коман­ді Ук­раї­ни як її на­чаль­ник.

Ігор ГРА­ЧОВ, 
Укр­ін­форм