Ук­ра­їн­ський де­сант
у Поль­щі
Чемпіонати Польщі, Угорщини, Словаччини та Чехії давно популярні у певного контингенту українських футболістів. Як правило, раніше туди виїжджали наші гравці, які або ментально близькі до країн Східної Європи (уродженці Закарпаття, Галичини, Волині), або ж грали у західноукраїнських клубах. Сьогодні цим напрямом пішли навіть гравці збірної України. Усі пам’ятаємо, як влітку Руслан Ротань та Едуард Соболь перейшли до празької «Славії».
Традиційно найбільше українців у польській Екстраклясі. В цьому сезоні там грає 7 наших земляків. Серед них і добре відомі Володимир Костевич («Лех»), Тарас Романчук і Дмитро Хомченовський («Ягеллонія»), Олексій Дитятьєв («Краковія»), Артем Путивцев («Термаліка»). Цієї зими до них уже приєднались Андрій Богданов («Арка») і Валерій Федорчук («Сандеція»). Днями в «Лех» перейде один із найкращих бомбардирів УПЛ Олексій Хобленко, а за «Ягеллонію» гратиме Редван Мемешев.
По троє українців вже у словацькій Коргон лізі та угорській Шопрон лізі. Цієї зими до братиславського «Слована» переїхав один із кращих захисників нашого чемпіонату Артем Сухоцький із «Зорі». А нападник «Олімпіка» Сергій Шестаков став гравцем угорського середняка «Діошдьйора». При цьому до кінця трансферного вікна 31 січня клуби з Угорщини, Чехії та Словаччини обіцяли ще кілька українських новачків.
Фут­бол у су­сі­дів: 
ста­біль­но і не­ви­баг­ли­во
Новий напрям української футбольної міграції не повинен дивувати. Наші гравці шукають для себе побутовий комфорт, фінансову стабільність і незахмарні вимоги на футбольному полі. Для тих, у кого є певне ім’я і скромні кар’єрні амбіції, поїхати, скажімо, на чемпіонат Польщі — чудовий варіант. Рівень футболу той самий, що і в Україні, зате антураж куди кращий — сучасні стадіони, заповнені трибуни, адекватна увага ЗМІ, ніяких затримок із зарплати.
Ще один важливий фактор — швидка адаптація. Українцю куди простіше обжитися в Чехії чи Польщі, ніж десь у Скандинавії чи Нідерландах. Фактор мови не такий критичний (навіть в Угорщині кожен третій пам’ятає російську), спільні звичаї, схожа культура, велика діаспора. В командах немає такої шаленої конкуренції, як в європейських топчемпіонатах, а з босами клубів завжди можна домовитися полюдськи.
Зауважимо, що не всі українці їдуть до східноєвропейських чемпіонатів винятково з міркувань ситно пересидіти кризу в УПЛ. Наприклад, китайські власники празької «Славії» створювали дуже амбіційний проект і на наших Ротаня та Соболя там робили велику ставку. Інша справа, що сезон «Славія» фактично провалила і Ротань, скоріше за все, клуб залишить. Великі плани у «Слована» та «Леха», тому Сухоцький і Костевич не приховують, що чемпіонати Словаччини та Польщі для них не самоціль, а лише розгін кар’єри.
Про­ше па­на,
ви до нас на­дов­го?
Потік українських футболістів у місцевий чемпіонат явище все ж тимчасове, тому сьогодні в Польщі об’єктивно оцінюють нинішній стан речей. «Скрутні часи в українському футболі не вічні, тому клубам Екстракляси потрібно активніше шукати сусідські таланти. Поки є можливість, запрошуймо до нас кожного українця, який стане в пригоді польському футболу», — написала нещодавно популярна польська Przeglad Sportowy.
А наш із вами інтерес у цій ситуації — взяти все найкраще з футболу західних сусідів. Досвід, здобутий там, наші футболісти і тренери повинні привезти додому. А взяти їм є що. Це і ведення клубного господарства, і побудова сучасних недорогих стадіонів, і робота з уболівальниками, і просто професійне ставлення до роботи.

Святослав ВАСИЛИК, Укрінформ