Найкращим гравцем чемпіонату України сезону 2014-2015 рр. визнано гравця «Динамо» Андрія Ярмоленка. За відмінні результати на тренерському містку нагородили тренера київського клубу «Динамо» Сергія Реброва, який у перший же сезон роботи зміг оформити золотий дубль. Блискуча гра на євроарені та на теренах України допомогла Денису Бойку отримати статуетку найкращого голкіпера минулого сезону. Ну і насамкінець, найкращим молодим гравцем чемпіонату України сезону визнано талановитого дев’ятнадцятирічного гравця дніпропетровського «Дніпра» Валерія Лучкевича. Відразу після вручення індивідуальних нагород розпочався довгоочікуваний матч за Суперкубок.
Обидва тренери напередодні гри зазначали, що гравці перебувають не в оптимальних кондиціях, адже це перша офіційна гра після відпустки. Донецький клуб підходив до цього поєдинку у статусі аутсайдера. Команда Реброва в минулому сезоні виграла у «гірників» і чемпіонат, і Кубок, тому в гравців «Шахтаря» мотивація на Суперкубок була дуже високою. Крім цього, Мірча Луческу дуже хотів довести усім скептикам, що й без Адріано та Кости його команда зможе обіграти киян.
Донеччани з перших хвилин матчу заволоділи ініціативою, намагаючись диктувати супернику свої умови. «Динамо», в свою чергу, намагалося обережно грати в обороні, і при першій можливості контратакувати. Відзначимо, що Сергій Ребров також випустив оновлений склад, в якому знайшлося місце новачкам — Миколі Морозюку та Жуніору Мораєшу. Перший небезпечний момент «Шахтар» створив вже на сьомій хвилині, коли після передачі від Марлоса головою під поперечину пробивав Гладкий, однак Шовковський встиг зреагувати на цей постріл. За десять хвилин у «гірників» був ще один момент для взяття воріт, однак цього разу вже сам Марлос після прострілу з флангу з десяти метрів пробив набагато вище воріт. Кияни ближче до завершення першої половини гри стали частіше переходити на половину поля суперника, і біля воріт Каніболоцького також почали виникати небезпечні моменти. Одним з них став гострий стандарт у виконанні Мігеля Велозу, коли м’яч ледве не опинився у верхньому куті воріт донецького клубу.
Другий тайм кардинально відрізнявся від першого. Чи то Сергій Ребров мав чоловічу розмову в роздягальні зі своїми підопічними, і ті вийшли на другу половину більш заряджені, чи то гірники «підсіли» фізично. «Динамо» більше контролювало м’яч і мало значну перевагу за моментами. Вже на 49-й хвилині Ярмоленко ударом з гострого кута влучив у стійку воріт «гірників», після чого вже в наступній атаці воротам загрожував Мораєш. Перекинувши Каніболоцького, бразилець намагався завдати другого удару вже головою, але програв боротьбу Ракицькому. Десь за п’ятнадцять хвилин до фінального свистка в киян була ще одна відмінна можливість відкрити рахунок, однак знову Мораєшу не вдалося забити свій перший м’яч у футболці «Динамо». Після подачі Віди бразилець пробив з розвороту, але м’яч облизнув поперечку воріт «Шахтаря», проте в сітці не опинився. Останні хвилини основного часу обидві команди проводили з очікуванням серії післяматчевих пенальті, однак на 90-й хвилині відбувся епізод, який перевернув цю гру з ніг на голову. Алекс Тейшейра, вискочивши на побачення з Олександром Шовковським, заробив пенальті і вилучення для голкіпера киян. Оскільки замін у Сергія Реброва вже не було, місце у воротах «Динамо» зайняв Александар Драговіч. Однак шансів взяти удар Даріо Срни з одинадцятиметрової позначки у нього практично не було. Після того, як донеччани повели в рахунку, командам залишалося зіграти ще п’ять додаткових хвилин, за які «гірникам» вдалося ще одного разу розписатися у воротах суперника. На відмінний простріл Коваленка з правого флангу в штрафному майданчику киян відгукнувся Бернард, який і поставив крапку в цьому протистоянні — перемога «Шахтаря» з рахунком 2:0. У підсумку донецький клуб виграв перший трофей у новому сезоні, і тепер у піднесеному настрої може готуватися до старту в чемпіонаті України та кваліфікації Ліги чемпіонів. Що стосується киян, то Сергію Реброву та його підопічним не варто робити трагедії з цієї поразки, адже сезон тільки починається, а тому й уся боротьба за нагороди першості, Кубок України та Ліга чемпіонів ще попереду.
Мір­ча Лу­че­ску, го­лов­ний тре­нер «Шах­та­ря»:
— Жал­кую про те, що не змі­нив­ся фор­мат чем­піо­на­ту Ук­раї­ни. Інак­ше та­ких мат­чів, як сьо­го­дні­шній, бу­ло б на­ба­га­то біль­ше. Фі­нал Куб­ка Ук­раї­ни, Су­пер­ку­бок Ук­раї­ни — це най­ви­щий рі­вень, який мо­же бу­ти в ук­ра­їн­сько­му фут­бо­лі. Тре­ба ви­зна­ти, що і ве­зін­ня в то­му чис­лі до­по­мог­ло нам уник­ну­ти про­пу­ще­но­го м’яча. Втім, ана­ло­гіч­ні сло­ва мож­на ска­за­ти по пер­шо­му тай­му і сто­сов­но «Ди­на­мо». А на­при­кін­ці мат­чу, вва­жаю, ми біль­ше за­слу­го­ву­ва­ли на пе­ре­мо­гу. Мої грав­ці ре­ван­шу­ва­ли­ся за по­раз­ку у фі­наль­но­му мат­чі Куб­ка Ук­раї­ни. З чим я їх і ві­таю.
Сер­гій Реб­ров, го­лов­ний тре­нер «Ди­на­мо»:
— Сьо­го­дні гра­ли най­силь­ні­ші клу­би чем­піо­на­ту. Бу­ла ці­ка­ва рів­на гра, в якій «Шах­тар» за­бив на остан­ній хви­ли­ні. Я їх ві­таю. Це пер­ша гра се­зо­ну і коман­ди ще не го­то­ві фі­зич­но на всі сто від­сот­ків. Ми ство­ри­ли кіль­ка гос­трих мо­мен­тів, бу­ли во­ни і в «Шах­та­ря». Ми про­пус­ти­ли на остан­ній хви­ли­ні ви­рі­шаль­ний м’яч, але пре­тен­зій до грав­ців не­має.
Да­ріо Срна, ка­пі­тан «Шах­та­ря»:
— Гар­на гра, від­кри­та, — справж­нє дер­бі. Вва­жаю, що «Шах­тар» за­слу­жив пе­ре­мо­гу. У пер­шо­му тай­мі ми ство­ри­ли біль­ше мо­мен­тів, а в дру­го­му — тро­хи біль­ше ди­на­мів­ці. У ре­зуль­та­ті пе­ре­мог­ли ми. Це ду­же важ­ли­вий тро­фей. Ба­га­то хто ду­мав, що у на­шої коман­ди за­раз бу­де спад. Але «Шах­тар» є «Шах­тар». Він зав­жди по­пе­ре­ду, справж­ній пе­ре­мо­жець. Цю пе­ре­мо­гу ми при­свя­чу­ємо всім тим, хто за нас вбо­лі­вав, пре­зи­ден­ту та тре­не­ру. До то­го ж хо­чу по­дя­ку­ва­ти на­шим від­да­ним вбо­лі­валь­ни­кам. Ми на­реш­ті від­чу­ли справж­ню під­трим­ку. Ду­же при­єм­но, але «Дон­бас Аре­ну» ні­хто і ні­ко­ли не за­мі­нить. У ме­не є від­чут­тя, що ско­ро на­ста­не мир. Для ме­не бу­де ге­ро­єм та лю­ди­на, яка йо­го при­не­се. А ми змо­же­мо по­вер­ну­ти­ся на рід­ний ста­ді­он.
Олек­сандр Шов­ков­ський, ка­пі­тан «Ди­на­мо»:
— Ви­грає та коман­да, яка біль­ше за­б’є м’ячів. Цьо­го ра­зу цією коман­дою ви­явив­ся «Шах­тар». Що ж до епі­зо­ду, який при­вів до пе­наль­ті у на­ші во­ро­та і мо­го ви­лу­чен­ня, то хі­ба ви йо­го не ба­чи­ли? Як­раз з бо­ку я цей мо­мент не ба­чив. Як­що ж го­во­ри­ти в ці­ло­му, то се­зон тіль­ки роз­по­чав­ся. Рік то­му ми теж про­гра­ли «Шах­та­рю» в мат­чі за Су­пер­ку­бок, але по­тім ви­гра­ли чем­піо­нат Ук­раї­ни і за­во­юва­ли на­ціо­наль­ний Ку­бок. Як­що цей сце­на­рій по­вто­рить­ся і в ни­ніш­ньо­му се­зо­ні, нас це ціл­ком влаш­тує.
Ан­дрій Яр­мо­лен­ко, на­пад­ник «Ди­на­мо»:
— «Шах­та­рю» кра­ще вдав­ся пер­ший тайм, а нам — дру­гий. То­му в ці­ло­му матч вий­шов рів­ним. Коман­ди гра­ли за прин­ци­пом: хто пер­ший за­б’є, той і пе­ре­мо­же. На жаль, це бу­ли не ми. Зви­чай­но, за­ли­шив­ся не­при­єм­ний осад, ос­кіль­ки зав­жди не­при­єм­но про­гра­ва­ти, тим біль­ше на остан­ніх хви­ли­нах. Але я пи­ша­юся своєю коман­дою, то­му що ми бу­ли гід­ні пе­ре­мо­ги, ні в чо­му не по­сту­па­ли­ся су­пер­ни­ку, а в чо­мусь на­віть пе­ре­вер­шу­ва­ли.

Михайло ГЕРАСИМЕНКО та Антон ШУЛЬГА