Нова вистава — перша після майже 20річної перерви на київській сцені.
Події пропонованої нині українському глядачеві вистави відбуваються на початку минулого століття в Англії. Подружня пара, яка прожила у шлюбі вже понад п’ятнадцять років. Констанс (Оксана Архангельська) — чарівна пані, чудова мати і зразкова господиня. Її чоловік Джон (Костянтин Костишин) — приємний джентльмен, чудовий лікар і начебто зразковий сім’янин. Проте є невелике «але». Він зраджує Констанс з її найкращою подругою. Про цей зв’язок пліткує весь Лондон. Знає про це і Констанс, але певний час робить вигляд, що ні про що не здогадується. Що ж, урешті, робити: покинути зрадника, як це радять обурені родичі та близькі знайомі, чи, можливо, вигадати вишукану помсту? Констанс обирає друге.
Жінка розуміє, що тепер їй доведеться прийняти серйозні життєві рішення. У неї є своя точка зору з приводу ролі дружини у сім’ї та її соціального статусу. Вона так уміло розпоряджається своїм життям і життям інших, що в них немає жодного шансу щось змінити.
Роль Констанс, напевне, стане знаковою для Оксани Архангельської. В артистці гармонійно поєднуються талант, харизма та зовнішня врода. Вона у цій виставі, наче диригент, а всі інші виконавці — члени злагодженого оркестру. У спектаклі немає другорядних ролей. Кожен персонаж неповторний та унікальний посвоєму — чи це Бернард Керсал (заслужений артист Росії Петро Миронов), який усе життя закоханий у Констанс, чи найкраща подруга, вона ж зрадниця МаріЛуїза (Тетяна Комарова), чи чоловік МаріЛуїзи Мортимер Дархем (Сергій Петько), чи юна сестра Констанс Марта (Катерина Качан), чи бізнеследі Барбара (заслужена артистка України Ірина Мельник).
Образ представниці старшого покоління, матері Констанс та Марти — місіс Кавлер був майстерно створений народною артисткою України Ларисою Хоролець. Принагідно зазначимо, що далекого 1979 року відбувся театральний дебют пані Лариси на сцені Театру драми та комедії у виставі «Мені тридцять», яка йшла майже 200 разів. У 1991му вона стала першим міністром культури незалежної України. А через багато років знову повернулася до рідного театру.
Окремо хотілося б виділити роботу сценографа Олега Луньова. Завдяки його творчій фантазії всі події вистави відбуваються наче на подіумі. Такий прийом допомагає краще побачити кожного персонажа. А художник із костюмів Кристина Корабельникова одягла героїв у вишукані англійські костюми та сукні початку минулого століття, що допомагає глядачам заглибитися в атмосферу, в якій творив автор.
Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО
Фо­то із сай­та те­ат­ру