— Чо­му ак­цент ген­дер­ної ро­бо­ти остан­нім ча­сом ак­тив­но змі­щує­ть­ся в си­ло­ві струк­ту­ри?
— Упродовж кількох минулих років гендерна політика стала одним із наших державних пріоритетів. Ми не просто говоримо про необхідність запровадження принципу рівних прав жінок і чоловіків, але й наповнюємо цю роботу реальним змістом. Причому в усіх сферах суспільного життя. А віднедавна — і в секторі безпеки та оборони.
Причина очевидна: на Сході України йде війна. Для перемоги в ній мобілізуються всі ресурси. Оскільки жінки сьогодні становлять 53,7% від усього населення, то зрозуміло, що вони не можуть залишатись осторонь цих подій.
Нещодавно були озвучені цікаві дані. За 5 років війни понад 7 тис. українських жінок отримали статус учасників бойових дій. Кількість жіноквійськовослужбовців сягає 10,6% від особового складу Збройних Сил України. Це майже стільки, скільки в арміях країн НАТО, де цей показник дорівнює 10,9%, і більше, ніж у деяких її країнахчленах, наприклад в Угорщині. До того ж жінки становлять і понад 12% цивільного персоналу ЗСУ.
Жінки завжди були активною частиною суспільства. Сьогодні вони виявляють свою активність у тих секторах, де їхня підтримка є найбільш запитаною та актуальною.
— Яким чи­ном ви­гля­дає їх пред­став­ниц­тво в ін­ших струк­ту­рах сек­то­ра без­пе­ки та обо­ро­ни?
— Національна гвардія, Державна служба з надзвичайних ситуацій зовсім недавно стали відкривати багато позицій у своїх структурах для жінок, тому логічно, що їх тут поки що небагато. У військах спеціального призначення та інших подібних підрозділах жіноче представництво або зовсім відсутнє, або йдеться лише про поодинокі випадки.
Інакше виглядає ситуація у Державній прикордонній службі. Вона рухається шляхом демілітаризації, тому тут стрімко зростає відсоток жінок. За інформацією керівника цього відомства, у ньому сьогодні 25% жіночого колективу. Така ситуація є відображенням загальної тенденції, що спостерігається у світі.
Кількісні зміни засвідчує статистика. Але, думаю, ми маємо говорити не стільки про цифри, а про те, наскільки динамічно вони змінюються. І дуже важливо, щоб такі перетворення мали не формальний, не суто технічний характер.
— То в чо­му по­ля­гає суть ген­дер­них ре­форм, які від­бу­ваю­ть­ся в сек­то­рі без­пе­ки та обо­ро­ни?
— Я б сказала, що врахування принципу рівності прав жінок і чоловіків у цьому секторі є лише частиною реформ, які тут відбуваються. Напевне, головне питання полягає в тому, що цей сектор має орієнтуватися на процеси, які відбуваються в суспільстві, і враховувати їх у своїй роботі. Це допоможе йому позбутися зайвої закритості і позитивно позначиться на загальному рівні обороноздатності країни.
Якщо жінки виявляють бажання служити в ЗСУ чи в поліції, для них мають бути відкриті двері. Якщо роль жінок у процесах миротворення зростає, вони повинні долучатися до них без зайвих перепон та забобонів. Якщо професійна кваліфікація жінок дозволяє їм обіймати керівні посади у структурах сектора безпеки та оборони, вони повинні мати право випробувати власні сили. Зрештою, такі підходи неодмінно стануть у нас домінуючими.
Але досі в багатьох питаннях ми перебуваємо, що називається, на перших сходинках. Відстоюючи рівність прав жінок і чоловіків, ми маємо подивитися, чому загальний відсоток жінок у секторі безпеки та оборони залишається низьким. Тобто таким, який не відповідає співвідношенню обох статей у суспільстві.
Дуже часто відповідь на це запитання потрібна не тільки жінкам, але й чоловікам. Бо, наприклад, однією з причин може бути небажання жінок служити в армії, яка ще не була реформована і в ній не були створені достатні умови для безпеки та комфорту. Але ж такі умови мають бути однаково хорошими для представників обох статей. Таким чином, більш широке представництво жінок в армії спонукає її активне реформування.
Сьогодні важливо ліквідувати штучні бар’єри, щоб жінки могли йти до сектора безпеки та оборони. Та робити це без різких побічних ефектів, зокрема таких, які я називаю «помстою за гендерну рівність». Мовляв, жінки хотіли опанувати «чоловічі» спеціальності та обійняти такі посади, ну то нехай їм буде вп’ятеро більше завдань за чоловіків! Гендерна рівність — не перевага жінок над чоловіками, а рівність прав, можливостей обох статей.
Реформування сектора полягає в підвищенні спроможності всіх військовослужбовців і по вертикалі, і по горизонталі. А також в усвідомленні того, що жінка — це не щось таке специфічне, яке незрозумілим чином проникло до структури, вона — рівноправна представниця суспільства.
— У клю­чо­вих мі­ніс­тер­ствах ство­рю­ють під­роз­ді­ли, при­зна­ча­ють рад­ни­ків, які від­по­ві­да­ють за ре­алі­за­цію ген­дер­ної по­лі­ти­ки. Які зав­дан­ня во­ни ви­рі­шу­ють і на­скіль­ки ре­зуль­та­тив­но пра­цю­ють?
— Справді, такі підрозділи створюють або в складі інших підрозділів призначаються люди, які відповідають за впровадження гендерних підходів у роботі. Щоправда, чимало питань тут ще потребують вирішення.
Приміром, є проблема щодо радників. Законодавство України не структурує інституту радників. В принципі це — патронатна структура при високопосадовцях, які можуть наймати радників і радниць без жодних додаткових умов і так само спокійно їх звільняти.
Вони не керуються Законом про державну службу, і це, звичайно, послаблює саму структуру, робить її залежною від конкретних осіб. Реалізацією гендерної політики в міністерствах повинні займатися люди, функціональні обов’язки яких зосереджені на певній тематиці, а не на особі.
Другою серйозною проблемою є підпорядкування. Гендерна проблематика є міжсекторальною — вона не стосується винятково юридичного відділу, чи психологічної служби, чи якоїсь іншої вузькопрофільної структури. Тож можуть виникати певні непорозуміння.
Сьогодні такі питання активно обговорюються. Багато з них наразі проходять стадію «пілотування ідей», але, переконана, невдовзі буде відпрацьована найкраща модель для роботи.
— Як гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції до­по­ма­га­ють у ре­алі­за­ції ген­дер­ної по­лі­ти­ки в сек­то­рі без­пе­ки та обо­ро­ни?
— Співпраця з громадськими організаціями є дуже важливим моментом. Досить часто саме вони роблять перші напрацювання в тому чи іншому напрямку, випробовують нову структуру, оцінюють та усувають помилки, які можуть позначитися на подальшій роботі.
Нам цікаво працювати із сектором безпеки та оборони, але чи легко? Чимало проблем такого співробітництва породжені закритістю структур цього сектора. Їх представники часом думають: хіба можуть громадські організації щось зробити — вони ж нічого не знають!
Чи варто їх допускати, бо вони ставитимуть запитання, та ще й таємниці сектора розкажуть? У громадських організацій є свої стереотипи. Мовляв, військові не знають цінностей, на які орієнтується громадянське суспільство.
Безумовно, специфіка роботи або служби накладає свої відбитки на весь процес. Але якщо ми розумітимемо це, то намагатимемося зробити процес більш м’яким. Гендерні травми можуть бути дуже болючими. І допомогти людині впоратися зі своїми проблемами і побачити в них гендерну складову — це і є наше спільне завдання.
— Не­що­дав­но бу­ло ство­ре­но Ук­ра­їн­ську асо­ці­ацію пред­став­ниць пра­во­охо­рон­них ор­га­нів. Що Ви мо­же­те про неї ска­за­ти?
— Подібні організації існують у багатьох країнах світу. Їхня діяльність зазвичай зосереджена на взаємодопомозі, наставництві, консультативній роботі для жінок у секторі безпеки та оборони. Якщо жінок у структурі дуже мало, вони можуть почуватися незатишно в різних ситуаціях.
Їм може бракувати певних навичок, досвіду роботи, якихось індивідуальних особливостей, щоб упоратися з проблемами. І дуже важливо, щоб було з ким порадитися в безпечній атмосфері, без звинувачень у нефаховості чи неготовності.
Діяльність цієї Асоціації також зосереджена на підвищенні професійної спроможності учасниць — вона має відповідати потребам цих структур. Якщо цього не буде, то до яких би авторитарних методів ми не вдавалися, яких би квот не застосовували, вони не допоможуть сталому процесу.
Асоціація може сприяти у вирішенні багатьох практичних питань. Якщо, припустимо, в поліції служать чоловік і дружина і вони мають маленьку дитину, для них це може стати справжнім викликом. Сьогодні учасниці Асоціації говорять про необхідність створення у їхніх структурах так званих кімнат денного догляду за дитиною.
Це справді актуальне питання, бо до Національної поліції України прийшло працювати багато молоді. Якщо ми хочемо її втримати, то мусимо не просто казати: ви повинні бути сильними і долати всі перепони, а подбати про те, щоб людям було комфортно працювати. І такі допоміжні заходи були б дуже корисними жінкам і чоловікам.
— Ін­фор­ма­цій­но-кон­суль­та­тив­ний жі­но­чий центр та­кож за­ймає­ть­ся впро­ва­джен­ням ген­дер­ної по­лі­ти­ки в сек­то­рі без­пе­ки та обо­ро­ни. Яку ро­бо­ту Ви здійс­ню­єте?
— Ми працюємо за різними напрямками, зокрема зараз реалізуємо Проект «Посилення здатності громадських організацій проводити адвокацію та лобіювання інтегрування антидискримінаційного підходу та принципу гендерної рівності в реформу сектора безпеки» за підтримки Фонду підзвітності Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів.
Зокрема, зосереджуємося на поширенні інформації про різні аспекти гендерної політики в секторі безпеки та оборони. Така інформація покликана допомогти адаптації тих жінок, які прийшли працювати в згаданий сектор. Вона також має допомогти й чоловікам, які працюють у ньому, відповідно сприймати реформування, що відбуваються.
Приміром, торік у рамках іншого проекту за підтримки Швейцарського офісу співпраці спільно з Генеральним штабом ми розробили і надрукували 20 тис. так званих солдатських карток, в яких повідомляється про засадничі принципи гендерної політики, їх втілення в секторі безпеки та оборони.
Наводяться телефони відповідних консультативних служб Міністерства оборони, куди можна звернутись у випадку дискримінації за ознакою статі. Наводиться телефон гарячої лінії ГО «Ла СтрадаУкраїна», де теж можна отримати необхідну консультацію чи підтримку. Ця картка заламінована, її можна передавати і використовувати тривалий час.
Зараз ми підготували картки, присвячені подоланню такого ганебного явища, як сексуальні домагання. Дуже важливо, щоб люди розуміли, чому сексуальні домагання є неприпустимими і якою буде відповідальність особи, якщо вона нехтуватиме такими попередженнями. А потерпілі мають знати про те, куди і як слід звернутися.
У нашому активі є багато інших інформаційних і освітніх матеріалів, які можуть надати людям практичну допомогу. Познайомитися з ними можна на сайті нашої організації — http://www.wicc.net.ua/.
Усі ці результати мають довготривалий ефект. І ми не плануємо зупинятися, ми бачимо наступні кроки, які можемо зробити.

Во­ло­ди­мир ДОБ­РО­ТА,
На­ціо­наль­ний прес-клуб «Ук­ра­їн­ська пер­спек­ти­ва»