— Розмовляв із молодими хлопцямидобровольцями, які отримали поранення. Не повірите, але жоден із них, розповідаючи про час, проведений під кулями і «Градами», не пожалкував, що опинився на цій війні, більш того, вони горіли бажанням повернутися до своїх бойових побратимів.
Саме там, на Донбасі, під впливом цих спілкувань, під впливом побаченого і почутого, від чого на очі навертаються сльози, вирішив зробити все, що у моїх силах, щоб розповісти про цих простих хлопців не тільки читачам нашого видання, а й взагалі широкому загалу українців.
Це вже друга книга про новітню історію України, її кращих синів. Це збірка замальовок та нарисів про українського солдата, його важку солдатську роботу, це щемливі історії про те, як війна ламає людські долі, це розповіді про людей, для який майбутнє України справді — понад усе, — розповідає Роман Драпак.Щоденна хроніка АТО дає лише фрагментарне уявлення про те, як живуть наші солдати у фронтових реаліях, про що думають і що їх найбільше хвилює. Неафішовані з телеекранів і шпальт офіційних видань сторони життя бійців знайшли відображення у спеціальному проекті «Вклоняємось доземно українському солдату» — книги, до якої увійшли замальовки, нариси колег пана Романа — військових журналістів. Проект — унікальний, бо це історія боротьби за незалежність, написана з буремних днів на сході країни, життєвих історій окремих її учасників.
Ця книга дозволяє нам торкнутися до історії кожного з героїв, хто перебував і продовжує перебувати на Донбасі, відстоюючи право кожного українця жити у власній хаті і почуватись у ній господарем, а не «молодшим братом».
Герої дописів різні за віком, професією, з різних куточків країни. Більшість із них, коли ворог прийшов на їхню землю, без повістки з військкомату залишили свої сім’ї, роботу, рідні міста і села, дехто навіть повернувся зза кордону, і стали на її захист.
Перша книга «Вклоняємось доземно українському солдату» вийшла у світ ще восени 2014 року, друга — напередодні Дня захисника України 2015 року. За словами полковника Романа Драпака, обидві книги вже є у бібліотеках шкіл, військових частин.
— На прикладах героїв цих книг будуть виховуватися наступні покоління захисників України, — переконаний Роман Богданович.
У книгах опубліковані також фоторепортажі з передових позицій, вірші та дитячі листи до наших військовослужбовців, у яких вони дякують їм за їхню хоробрість, мужність, бажають усім їм миру і якнайшвидшого повернення живими до своїх родин.
«Я хочу підтримати вас, наші захисники. Ви — гордість української нації, завдяки вашій стійкості і мужності багато українців можуть будувати плани на майбутнє».
«Я знаю, що ви робите велику справу для нашої неньки України, для нас — дітей. І я вами дуже пишаюся. Нехай з вами буде янголохоронець і оберігатиме вас повсякчас. Я з нетерпінням чекаю, коли ви повернетесь».
Це — витяги з листів, переданих волонтерами нашим військовикам. Подібних за змістом вони вже отримали тисячі і зберігають до перемоги.
Сергій ЗЯТЬЄВ