Дня­ми за­вер­ши­ли­ся ви­бо­ри до міс­це­вих ор­га­нів вла­ди у Фран­ції. Во­ни про­хо­дять за про­пор­цій­ною сис­те­мою у два ту­ри. Фран­цузь­кі ог­ля­да­чі кон­сер­ва­тив­но­го на­прям­ку, ко­мен­ту­ючи ре­зуль­тат прав­ля­чої Со­ці­аліс­тич­ної пар­тії, зга­да­ли про ви­рі­шаль­ну по­раз­ку На­по­лео­на під Ва­тер­лоо двіс­ті ро­ків то­му.

Якщо чесно, їхній результат був запрограмований уже першим туром голосування. Другий тур тільки підтвердив цю тенденцію. Отже, переможцями муніципальних виборів стала правоцентристська партія «Союз за республіку» колишнього президента Ніколя Саркозі. Цей результат безумовно повертає його у велику французьку політику та робить одним із головних фаворитів на президентську кампанію 2017 року.
Французькі оглядачі висловлюють задоволення з приводу того, що не збулися прогнози щодо перемоги на муніципальних виборах французького Національного фронту на чолі з Марін Ле Пен. Друге місце цієї партії робить непоганий заділ для Ле Пен на президентські перегони за два роки, закріпляючи за її партією провідні позиції на політичній сцені Франції.
Водночас ця виборча кампанія засвідчила наявність чималої кількості вразливих місць Національного фронту.

29 бе­рез­ня 2015 ро­ку від­бу­ли­ся ви­бо­ри пре­зи­ден­та Узбе­кис­та­ну. Фак­тич­но без­аль­тер­на­тив­ним кан­ди­да­том був не­змін­ний з 1990 ро­ку пре­зи­дент кра­їни Іс­лам Ка­рі­мов.

Це не дивно, адже внутрішньополітична арена Узбекистану була «зачищена» ще на початку 1990-х років. Потенційна світська опозиція Карімову опинилась у кращому випадку в еміграції. Радикально налаштовані ісламісти з «Партії ісламського відродження Узбекистану» також емігрували та відігравали помітну роль у громадянській війні в сусідньому Афганістані на боці руху Талібан.
За такої політичної розстановки сил Іслам Карімов створив фактично персональний режим влади. Заради цього йому довелося досить талановито балансувати між головними геополітичними силами у Центральній Азії.
Ситуація для Узбекистану особливо ускладнилась із початком восени 2001 року американської військової операції у сусідньому Афганістані. Узбекистан фактично був вимушений перетворитися на тилову базу сил НАТО в регіоні. Аби збалансувати американський вплив, Карімову довелося зблизитись із Росією та Китаєм, вступивши до Шанхайської організації співробітництва.
Таке геополітичне балансування допомогло Карімову зберегти владу навесні 2005 року, коли під впливом революційних заворушень у сусідньому Киргизстані та усунення від влади Аскара Акаєва сталися масові заворушення в Андіжані.

ВІЙСЬКОВИКАМ, СХИЛЬНИМ ДО ЗЛОВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЕМ, ЗАГРОЖУЮТЬ СУТТЄВІ ГРОШОВІ САНКЦІЇ

Ук­ра­їн­ські бій­ці ни­ні бо­ро­нять на­шу кра­їну від во­ро­га, який праг­не роз­чле­ну­ва­ти її, по­зба­вив­ши те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті. Сот­ні, ти­ся­чі сол­да­тів та офі­це­рів що­дня за­гля­да­ють в очі смер­ті за­ра­ди май­бут­ньо­го на­ших ді­тей. Во­ни — ге­рої. Але й ге­рої, як ві­до­мо, теж не зі ста­лі, а зви­чай­ні лю­ди. І се­ред них трап­ляє­ть­ся усі­ля­ке...

Зокрема, різні правопорушення, а то й злочини, внаслідок яких гинуть як самі військовослужбовці, так і мирне населення. Про ці прикрі випадки тривалий час прийнято було не говорити, але про них знали. Насамперед самі військовики — учасники антитерористичної операції, а також представники органів військової прокуратури, спецслужб, які їх розслідували. А нещодавно головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив статистику, яка відображає дотримання серед військовиків АТО дисципліни і не може не шокувати...
Зважаючи на це, за наведення порядку у військах взялися наші парламентарі, внісши до деяких законів України цілий ряд змін і доповнень. Основний удар законодавці нанесли по тих, хто водить дружбу із зеленим змієм: за розпивання алкогольних і навіть слабоалкогольних напоїв під час служби військовиків каратимуть штрафом у розмірі від 70 до 145 неоподаткованих мінімумів (це, нагадаю, 1190–2465 гривень) або ж арештом із наступним утриманням на гауптвахті строком до 10 діб.

ЦЕ ВКОТРЕ ЗАСВІДЧИЛА МІЖНАРОДНА ВИСТАВКА ОЗБРОЄНЬ, ЯКА ВІДБУЛАСЯ В ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТАХ

Про­хо­ди­ла во­на — за дав­ньою тра­ди­цією — у міс­ті Абу-Да­бі. Слід за­ува­жи­ти, що ук­ра­їн­ські ви­роб­ни­ки зброї та вій­сь­ко­вої тех­ні­ки вже не впер­ше бу­ли учас­ни­ка­ми чи не най­мас­штаб­ні­шої сві­то­вої ви­став­ки обо­рон­ної про­мис­ло­во­сті IDEX, яка про­во­дить­ся у цій араб­ській кра­їні раз у два ро­ки. Адже обо­рон­но-про­мис­ло­вий ком­плекс на­шої кра­їни був і за­ли­шає­ть­ся од­ним із кра­щих у сві­ті. Тож і цьо­го ро­ку на­шим збро­ярам бу­ло що по­ка­за­ти на IDEX-2015.

Кращі світові виробники військової продукції демонстрували свої напрацювання в розробці озброєння, електронних засобів захисту, балістичних систем, радарних установок, засобів телекомунікації, оптичної електроніки, боєприпасів, військового спорядження, протимінних систем, систем захисту на землі, у воді та повітрі, інженерних установок, спецтехніки.
Україну представляли підприємства, які входять до складу державного концерну «Укроборонпром». Не перелічуватимемо їх усіх, а ось на зразках техніки, представленої ними, варто зупинитися. Наприклад, як не розповісти хоч коротко про новий бронетранспортер БТР-3, який є гордістю наших виробників-оборонців, бо оснащений бойовим модулем «Штурм-М», який складається з 30-мм автоматичної гармати, спареного з нею 7,62-мм кулемета, 6 ракет «Бар’єр» і автоматичного гранатомета? На відміну від багатьох закордонних аналогів, це досить потужна у вогневому плані машина.

ЯКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ДОПОМОГИ ПОТРЕБУЄ УКРАЇНА ВІД СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ

У ча­си Ре­во­лю­ції гід­но­сті з при­їз­дом до на­шої дер­жа­ви яки­хось по­важ­них іно­зем­них (пе­ред­усім аме­ри­кан­ських) де­ле­га­цій май­дан­ний люд очі­ку­вав як­що й не гло­баль­них зру­шень, то, при­най­мні, по­жвав­лен­ня роз­вит­ку по­дій від то­діш­ньої ук­ра­їн­ської вла­ди. Та­ке по­жвав­лен­ня по­де­ку­ди ви­ли­ва­ло­ся в якісь обі­цян­ки, по­де­ку­ди (як 11 груд­ня 2013-го), нав­па­ки, у на­ма­ган­ня ро­зі­гна­ти про­тес­ту­валь­ни­ків... Од­нак го­лов­ний по­зи­тив був без­пе­реч­ним: си­ту­ація роз­ви­ва­ла­ся і не до­пус­ка­ла най­гір­шо­го сце­на­рію — за­стою.
Щось по­діб­не в Ук­раї­ні від­чу­ває­ть­ся й ни­ні. Ось тіль­ки очі­ку­ван­ня чи­ма­ло гро­ма­дян те­пер по­кла­да­ють на са­мих за­оке­ан­ських ві­зи­те­рів, кот­рі мо­жуть впли­ну­ти на пре­зи­ден­та Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки усе ж та­ки ухва­ли­ти рі­шен­ня про на­дан­ня Ук­раї­ні су­час­но­го озбро­єн­ня.

 Візит ввічливості

Тиждень, що минає, приніс нашій державі чергову порцію таких сподівань. По-перше, в Україні побували представники комітету збройних сил американського Конгресу на чолі з його керівником Вільямом Торнберрі. Як відомо, цьому візиту передувало ухвалення абсолютною більшістю голосів резолюції Палати представників Конгресу США, де міститься заклик до Барака Обами негайно надати Україні зброю.