Пілоти, штурмани і бортінженери з льотно-випробувальної служби ДП «Антонов», які в екіпажах «Русланів» і «Мрії» виконують здійснювані на комерційних засадах перевезення усіляких вантажів у різні куточки планети, не лише заробляють валютні кошти для держави і свого підприємства, а ще й отримують необхідну повсякденну льотну практику.
Серед дуже великої кількості вантажних рейсів трапляються і неординарні повітряні маршрути, що можна проілюструвати хоча б двома конкретними прикладами з виробничого літопису «Авіаліній Антонова».
Зокрема, наведемо навколосвітню подорож одного з «Русланів». Її маршрут розпочався з аеродрому міста Мари, що у Туркменистані, й проляг до столиці Фінляндії Гельсінкі.
Звідти, завантаживши у літак промислові нагрівачі й теплообмінники, полетіли (з проміжними посадками у німецькому Лейпцигу і сенегальському Дакарі) до Південної Америки — у бразильський Кампінас, що неподалік від Сан-Паулу.
З Кампінаса — переліт у Бангор, що у штаті Мен на Північному Сході США, де в «Руслан» завантажили устаткування для очищення води, яке літак — із проміжними посадками для дозаправки в американському Анкоріджі (що на Алясці) та в аеропорту Наріта (у столиці Японії Токіо) — доставив у Дарвін — місто на Півночі Австралії.
Згодом — переліт з Дарвіна у Мари (Туркменистан), де замкнувся навколосвітній маршрут тієї робочої мандрівки. Але «Руслан» вирушив із Мари і далі...
Інше замовлення із США було пов’язане з нагальною потребою терміново доставити велику кількість гуманітарних вантажів (різних предметів першої необхідності, продуктів харчування, ліків тощо) для мешканців острова Сайпан.
Острів знаходиться на розташованому в західній частині Тихого океану архіпелазі Північних Маріанських островів, де через вельми потужний тропічний ураган виникли дуже сильні руйнування. Тож два українських літаки «Авіаліній Антонова» — «Мрія» і один із «Русланів» — протягом шестидесяти днів здійснили близько 30 рейсів із гуманітарними вантажами за багатотисячокілометровим маршрутом.
Він пролягав із континентальної частини Сполучених Штатів Америки через Гаваї (острівний штат США) і перетинав океан — до аеродрому на острові Гуам (це територія під управлінням США), розташованому трохи на південь від острова Сайпан.
Хотілося б сподіватися, що і Президент України, і Кабінет Міністрів, і Верховна Рада нарешті, на відміну від їхніх попередників, реально повернуться обличчям до гострих проблем і нагальних потреб українського авіабудування.
Адже воно є однією з, на жаль, уже небагатьох у нашій країні високотехнологічних галузей, чий потенціал поки ще здатен зробити її конкурентоспроможною на світовому ринку.

Вадим ФЕЛЬДМАН