Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Більш високим рівнем інтелекту володіють діти, які їдять рибу як мінімум раз на тиждень. Про це йдеться у новому дослідженні.
Вживання морепродуктів не рідше одного разу на сім днів покращує показники IQ серед молоді на 4,8 бала. Крім того, присутність риби в раціоні людини сприяє якісному сну.
Велика частина інтернет-користувачів у себе вдома встановлює для зручності Wi-Fi роутер. Але вчені з’ясували, що електромагнітні хвилі негативно позначаються на здоров’ї людини. Вони провели дослідження, вивчаючи вплив радіочастотної радіації, що випромінюється роутером, на окремі органи щурів. Виявилося, що яєчка — єдиний орган, який більше за інших був схильний до руйнівної дії Wi-Fi.
Для людей, які страждають на нервові, психічні захворювання, властиво заперечення проблеми. «Так, я п’ю кілька разів на тиждень, але ж я можу зупинитись, який же це алкоголізм!» — скаже будь-який алкоголік.
«Так, я роблю ставки багато років, постійно у пристойному мінусі, але мені просто не щастить, скоро все зміниться», — вважає кожний ігроман. Але, на жаль, залежність — це те, від чого людина не може взяти і просто відмовитись, яким би простим їй це не здавалося.
Як же відбувається формування ігрової залежності та що можна зробити, щоб її позбутися? Про це ми поговорили з фахівцем — кандидатом медичних наук, доцентом Людмилою РАХМАН.
— Що ж таке ігроманія або ігрова залежність?
— Ігроманія — серйозне захворювання. І як у будь-якого іншого захворювання, у неї бувають різні стадії. За допомогою, як правило, звертаються хворі або їх приводять уже люди, які зазнали серйозних втрат через ігроманію. Це, можна сказати, основний симптом — утрати. Втрати фінансові, соціального статусу, особистих стосунків — найчастіше через борги.
Через це втрачаються друзі, близькі. Можуть виникати проблеми із законом на тлі невиплачених кредитів, люди можуть звертатися навіть до кримінальних структур у пошуках грошей. Усі це розуміють і бачать, але зупинитися не можуть. Це і є ознака залежності від ігор — вони не в змозі припинити без сторонньої допомоги.
У кожної людини своє дно, досягаючи якого, вона може самостійно прийти у клініку. Хтось усвідомлює, наскільки опустився, крадучи у близьких. А хтось і опинившись на самоті під парканом, при смерті, шукає способу продовжити грати.
Зазвичай залежна людина до останнього заперечує свою проблему, наявність ігроманії. Адже якщо вона її визнає, то змушена буде припинити грати. А заперечення дозволяє їй продовжувати, пояснюючи це різними мотивами: у мене просто була чорна смуга, ось-ось мені пощастить, я просто не набула необхідного досвіду.
— Як потрапляють до фахівців ігромани?
— Таких пацієнтів найчастіше приводять до психотерапевта близькі або ж вони приходять під тиском своїх рідних. Але часом приходять і самі ігромани, що теж не рідкість. Приходять, якщо знають, куди йти. Цікаво, що коли ще азартні ігри в Україні не були під забороною і не регулювалися, до 80% тих, хто приходив на програми реабілітації ігроманів, потрапляли до психотерапевтів через візитівки, які поширювалися в ігрових залах, казино.
Це дуже важливий психологічний момент: у гральних закладах, програвши, людина усвідомлює, що так далі не можна. Через день-два вона знову буде захоплена грою, але якщо в цю мить, так би мовити, прозріння, у неї перед очима буде інформація, вона може звернутися за допомогою. І це реальний шанс вибратися з цієї ситуації.
— Чи може формуватися залежність у гравців зі світу спортивних ставок?
— Нині достатньо пацієнтів, які грали у букмекерських конторах, а ще частіше ігроманія буває змішаною, тобто людину вабили будь-які азартні ігри на гроші — ставки, автомати, казино, покер, і навіть біржова гра належить до цієї категорії.
Особливість тих гравців, які роблять ставки, в їх ставленні до себе. Вони вважають себе непоганими аналітиками, проробляють певну інтелектуальну працю. Загалом не вважають, що покладаються тільки на удачу, і вірять, що все залежить виключно від них.
Дійсно, існують люди, які діють беземоційно, покладаючись тільки на розрахунок, їх цікавлять ставки або біржова гра як форма заробітку. Такі мають частіше вигравати або ж як мінімум приблизно у рівних пропорціях вигравати і програвати.
Отже, якщо людина постійно більше втрачає у грошах, але при цьому не обмежує себе, а продовжує і навіть піднімає ставки, то жодної аналітики і розрахунку за цим немає, це вже прояв ігроманії. І гравця від аналітика відрізняє те, що його цікавить не виграш, як би він себе у цьому не переконував.
— А що ж тоді змушує захоплену грою людину звертатися до неї знову і знову?
— Її «наркотик», якщо так можна висловитися, — це азарт, збудження від самої гри, сплески високого рівня емоційного стану, як позитивні, так і негативні. Ейфорія перемоги, відчай поразки — гравець хоче їх відчувати постійно, і це змушує його ставити знову й знову.
Професійні гравці заробляють своєю грою, тому в їхніх діях немає місця емоціям, тільки розрахунок. Ігромани ж, навіть якщо вони непогано розбираються у ставках, будуть діяти на емоціях і нелогічно, бо це змушує відчувати більші збудження, страх програти і бажання перемогти. Точка неповернення тут — коли гра із задоволення перетворюється на проблему, яка змушує витрачати все більше і більше грошей.
Але далеко не всі здатні цей момент відчути. Тому що, навіть втративши задоволення від процесу, вони бачать перспективу його отримання у майбутньому.
— Який він, типовий портрет ігромана, так би мовити? І чи існує він взагалі, типовий ігроман?
— Хто найчастіше страждає на ігроманію? Психологічний образ зрозумілий: ця хвороба властива залежному типу особистості. І для цього типу форма залежності не має вирішального значення.
Просто на життєвому шляху йому трапилися букмекерські контори, казино або автомати, а міг зустрітись і алкоголь, наприклад. Або, що навіть частіше, він залежить і від алкоголю теж. Ігромани — це досить широкий соціальний контингент. Однак, як правило, частіше за все йдеться про середній клас або трохи нижче. Це не самотні люди — найчастіше сімейні, з дітьми. У них присутнє певне незадоволення своїм соціальним становищем або ситуацією в родині, є бажання відчувати себе значущим.
Людина думає: я зірву куш і забезпечу всю свою родину. Такий «смачний» варіант халяви, тим більше що перед очима приклади, коли людина поставила мало, виграла багато і стала героєм. Але насправді — це лише один характерний портрет з десятка. Є багато й інших прикладів — інша мотивація, інший соціальний статус. Портрет ігромана — це, напевне, не вузький портрет.
Основний симптом ігроманії, так би мовити, — втрати фінансові, соціального статусу, особистих стосунків — найчастіше через борги.
— Як лікувати від гри?
— Перше правило лікування ігроманії — це визнання хворим своєї залежності. Як тільки він її зрозуміє і повністю відмовиться від гри, він встане на шлях одужання. Зрозуміло, що це непросто. І потрібно утримання від гри, причому не тимчасове, а повне.
Золота мрія будь-якого залежного — це контролювати процес споживання: речовини, напою, гри. Але правда в тому, що це неможливо. Не можна навчити ігромана відповідальної гри. Як тільки він знову почне ставити, він стане на шлях до неминучого зриву. Це — ілюзія, що він зможе цього разу вчасно зупинитися.
— Які існують програми реабілітації ігроманів?
— Такі програми бувають різними. Наприклад, амбулаторними, тобто без госпіталізації у клініку на весь час лікування. Люди приходять на заняття до психотерапевта. Тут дуже важлива групова терапія, щоб гравець розумів, що він не самотній у своїй проблемі, бачив, що вона схожим чином перебігає у всіх.
Фахівцями проводяться, зрозуміло, індивідуальні психологічні сеанси, дається певна робота додому для самоаналізу. Люди знайомляться з особливостями захворювання, своєї поведінки, дізнаються, як вони себе обдурюють, починають розуміти справжню причину своєї гри. Усі ж гравці думають, що грають для того, щоб виграти гроші. Але насправді таким чином вони заповнюють емоційний вакуум, отримують життєву наповненість, якої їм не вистачає.
Неважливо, бідна людина чи заможна. У багатих свої проблеми, не пов’язані із соціальною та фінансовою незабезпеченістю, вони багато чим бувають незадоволені у житті, і гра стає для них сурогатом емоцій.
Тому дуже важливо, щоб людина почала це усвідомлювати. І, як тільки вона навчиться стримуватися, зберігати ігрову «тверезість», необхідно вчити її інакше заповнювати цей вакуум, розвивати її як особистість. Щоб не було дефіциту простих людських емоцій.
— Чи багато людей здатні вилікуватися від залежності, покинути програвати гроші раз і назавжди?
— За статистикою, успішно проходять курсове лікування близько 40% пацієнтів. З них приблизно половина повністю позбавляється від залежності, зберігаючи «тверезість». А інші 20% все-таки зриваються і починають грати знову, частина з них потім знову приходить на програму реабілітації. Ну а більшість, 60%, або зриваються в процесі проходження реабілітації, або просто виходять із програми по своїй волі. У принципі відсоток вилікуваних від ігроманії можна порівняти з іншими формами залежності, оскільки й природа у них схожа. За якимись параметрами ігроманія легша, за якимись і важча.
Приміром, наркомани можуть у системі вживання перебувати і 5, і 7, і 10 років. А ігроман може за півроку-рік програти все і буквально згоріти. Але, звичайно, це не обов’язково, кожен випадок залежності — це окремий випадок, яким слід займатися індивідуально, хоч і додержуючись загальних принципів лікування.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
Скажи мені, де ти вчився і живеш, і я скажу, хто ти. Бо це накладається на людину світоглядно. Наш співрозмовник — художник Віктор Медведєв закінчив Луганське державне художнє училище, згодом Київський державний художній інститут. Живе і працює у Києві та Ірпені.
Спеціалізація: живопис, графіка, реставрація живопису. Виставляти свої роботи почав із 1987 року. Брав участь більш ніж у 100 виставках в Україні та за її межами. Серед них — понад 30 персональних.
УНІКАЛЬНІ ВІЗУАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ, СФОРМОВАНІ ХУДОЖНИКОМ УПРОДОВЖ ДВОХ ДЕСЯТИЛІТЬ, ЛЯГЛИ В ОСНОВУ КНИГИ ПРО УКРАЇНСЬКУ ХАТУ
Там легко дихалося і мирно спалося, там цілі покоління виростали здоровими і міцними. Не знаючи понять екологічності та енергоефективності, наші пращури, керуючись тільки господарською доцільністю, розробили технологію їх будівництва. Біленькі хати під солом’яною стріхою в оточенні вишневого садка свого часу були символом українства, а згодом — насмішкуватим кліше «шароварності» і свідченням нестатків.
Голодомор в Україні тривав 17 місяців — з квітня 1932 року до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн людей, хоча деякі історики вказують на 10–11 млн осіб.
ФІЛЬМ «ГІРКІ ЖНИВА» — ЦЕ СПРОБА ДОНЕСТИ ДО ЗАХОДУ ПРАВДУ
ПРО ЖАХІТТЯ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ УКРАЇНЦІ У 1932–1933 РОКАХ
Фільм знято за сценарієм Річарда Бачинського-Гувера — громадянина Канади українського походження. Про те, що спонукало його до написання сценарія, хто допомагав реалізовувати цей задум, він розповів нашому кореспонденту напередодні вшанування пам’яті жертв Голодомору, яке відбулося наприкінці листопада 2017 року.
Починаючи з 2014 року колектив Національного музею історії України у Другій світовій війні реалізує низку проектів, присвячених звитязі і жертовності українських воїнів, які на східних теренах України відстоюють її суверенітет і територіальну цілісність.
З чого все почалося? Звідкіля беруться експонати? Чи довго ще триватиме реалізація цих проектів? На ці та інші запитання ми попросили відповісти Івана Ковальчука — генерального директора Музею.
Незалежні суди — необхідна ознака демократичної влади та важливий чинник утвердження в суспільстві верховенства права, підкреслюють експерти Центру Разумкова. Події кінця 2013-го — початку 2014-го засвідчили, що в країні є серйозні проблеми із судовою владою. Вона виявилася не тільки неспроможною протидіяти свавіллю влади політичної, вона їй потурала, сприяла проявам цього свавілля.
Розбудова сфери енергоефективності та відновлювальної енергетики не лише наближає Україну до енергонезалежності, а й сприяє економічному зміцненню. Проекти чистої енергетики активізують малий та середній бізнес, створення робочих місць, поповнення місцевих бюджетів.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».