14 ЧЕРВ­НЯ — ВСЕ­СВІТ­НІЙ ДЕНЬ ДО­НО­РА

Все­світ­ній день до­но­ра від­зна­чає­ть­ся з 2004 ро­ку за іні­ці­ати­вою між­на­род­них ор­га­ні­за­цій, які за­кли­ка­ють до доб­ро­віль­ної та без­кош­тов­ної зда­чі кро­ві, — Все­світ­ньої ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ров’я (ВО­ОЗ), Між­на­род­ної фе­де­ра­ції Чер­во­но­го Хрес­та і Чер­во­но­го Пів­мі­ся­ця, Між­на­род­ної фе­де­ра­ції ор­га­ні­за­цій до­но­рів кро­ві та Між­на­род­но­го то­ва­ри­ства по пе­ре­ли­ван­ню кро­ві.\

Дата 14 червня обрана невипадково, адже цього дня народився австрійський лікар та імунолог Карл Ландштейнер (1868–1943), удостоєний 1930 року Нобелівської премії з фізіології та медицини за відкриття груп крові у людини.
Міністри охорони здоров’я світу під час Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у травні 2005 року одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові та вирішили щорічно 14 червня відзначати Всесвітній день донора.
Цікаво, що перше у світі переливання крові було зроблено у 1818 році в Англії.

Наш спів­роз­мов­ник — пись­мен­ник Ти­мур Ли­то­вчен­ко, про­від­ний фан­таст Ук­раї­ни, який ни­ні осід­лав й іс­то­рич­ний ро­ман. За­ступ­ник го­ло­ви Твор­чо­го об’­єд­нан­ня при­год­ни­ків і фан­тас­тів при Ки­їв­ській ор­га­ні­за­ції НСПУ, ке­рів­ник клу­бу лю­би­те­лів фан­тас­ти­ки «Чу­маць­кий Шлях». До­слід­ник іс­то­рич­них і біб­лій­них «ка­зу­сів».

— Па­не Ти­му­ре, за­зир­не­мо для по­чат­ку в день вчо­раш­ній. Чим мо­же­те по­хва­ли­ти­ся?
— З огляду на те, що у мене скиртовано два великих стоси рукописів, маю під 30 авторських книжок і збірок. З них частина — збірки та антології, а також тоненькі, брошурного типу книжечки, які виходили в 90-х, коли взагалі майже нічого не публікувалося. До речі, дехто з маститих письменників казав, що знімає переді мною капелюха за те, що в мене є такі книжечки, які пробилися в «глухі» роки.

Світ­лий ко­ло­рит кар­тин не­мов ство­рює де­ко­ра­ції, на тлі яких роз­мі­ще­ні ви­шу­ка­ні ху­дож­ні ляль­ки. Каз­ко­ва ат­мо­сфе­ра па­нує у роз­кіш­ній зо­ло­тій за­лі особ­ня­ка гра­фі­ні Ува­ро­вої (Фонд куль­ту­ри), де роз­гор­ну­то ви­став­ку тво­рів ху­дож­ни­ці і твор­ця ля­льок На­та­лі Фо­мі­ної «В кра­їні чу­дес».

Наталя Фоміна навчалася на графіка в художній школі при Інституті мистецтв у Є. І. Ухнальова, головного архітектора і художника Ермітажу. Художниця довго шукала свою техніку, яка мала засобами живопису передавати об’єм та фактуру. Її картини відображують почуття та враження, деякі з них схожі на роботи імпресіоністів, інші — абстрактні, нагадують поверхні гобеленів, мереживо, давні фрески. Тепер ці роботи співіснують з її ляльками.

Ви­став­ку скульп­тур ві­до­мих мит­ців з різ­них ре­гіо­нів Ук­раї­ни «Точ­ка зо­ру. Від За­хо­ду до Схо­ду» від­кри­ли на га­ля­ви­ні На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Со­фія Ки­їв­ська». Са­лон є знач­ною по­ді­єю в рам­ках ІІ Між­на­род­но­го фес­ти­ва­лю мис­тецтв «Ан­на Фест». На цьо­му на­го­ло­сив під час від­крит­тя за­сно­вник і спів­ор­га­ні­за­тор фес­ти­ва­лю Фе­дір Ба­лан­дін, по­ві­дом­ляє ко­рес­пон­дент Укр­ін­фор­му.

«Це — другий фестиваль «Анна Фест», започаткований торік на честь доньки Ярослава Мудрого, яка в ХІ сторіччі стала королевою Франції. Протягом червня фестиваль намагається представити зріз різних жанрів українського мистецтва. І основний захід на ньому — великий скульптурний салон «Від Сходу до Заходу», на якому представляємо кращих українських скульпторів. Ми не думали про жанри, ми думали про дух.

У рік 80-річчя Вацлава Гавела прем’єру вистави за його п’єсою «Санація» покаже Національний драматичний театр імені Івана Франка.
Про це Укрінформу повідомила керівник літературно-драматичної частини театру Наталія Пономаренко.
«Прем’єра відбудеться 10-го, 11 червня на Камерній сцені театру імені Сергія Данченка. «Санація» — спільний проект Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка та Чеського центру при Посольстві Чеської Республіки в Україні. Постановка здійснена в рамках ініційованого центром проекту «Рік Гавела в Україні» з нагоди 80-річчя від дня народження Вацлава Гавела», — йдеться у повідомленні.

В австралійському Мельбурні з великим успіхом пройшов Тиждень української культури за участю провідних представників українського класичного мистецтва, котрі сьогодні живуть і працюють в Австралії, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Мета заходу — продемонструвати австралійській громадськості українську культурну спадщину і її представників тут, в Австралії. Ми намагалися зібрати провідних українських музикантів, які сьогодні є частиною австралійського культурного середовища»,— сказала організатор заходу художниця Ольга Пасечнікова.
«Українські митці — це той унікальний ресурс, який сьогодні є чи не найбільш дієвим фактором донесення світу інформації про неповторність і творче багатство України.

Чер­го­вий на­вчаль­ний рік в Ук­раї­ні вже став на­бут­тям іс­то­рії. Уч­ні ра­ді­ють дов­гим літ­нім ка­ні­ку­лам, а їх­ні бать­ки су­шать го­ло­ви над ор­га­ні­за­цією зміс­тов­но­го від­по­чин­ку сво­їх чад. А от учи­те­лі го­тую­ть­ся не ли­ше до за­слу­же­ної від­пуст­ки, але й уже і до но­во­го на­вчаль­но­го ро­ку.
На Пол­тав­щи­ні бать­ки і пе­да­го­ги на до­да­чу до цьо­го звич­но­го кло­по­ту об­го­во­рю­ють ще й но­ви­ну з роз­ря­ду по­га­них: 1 ве­рес­ня 2016 ро­ку в об­лас­ті свої две­рі не від­чи­нить 21 шко­ла...

Опти­мі­за­ція чи руй­на­ція?
Дійсно, регіональне керівництво підготувало полтавцям такий неприємний подарунок до майбутнього свята першого дзвоника, який дасть відлік уже 2016/2017 навчальному року: на Полтавщині буде ліквідовано 21 школу. Водночас в області зникне ще низка загальноосвітніх навчальних закладів — вони стануть філіалами новостворених так званих опорних шкіл.

Андрія Гаврилюка я знав більше десяти років. Зустрічалися, розмовляли на різні теми. Влітку минулого року, нікому не кажучи і слова, пішов до військового комісаріату і попросився до війська. Через кілька тижнів він — у складі одного з десантних підрозділів 95ї аеромобільної бригади — воював на сході. Під час відпустки, пам’ятаю, випадково зустрілися. На запитання, як там, під вогнем ворога, відповів:
— Буває страшно, але комусь і там потрібно бути...
Через свою вроджену скромність він не сказав мені, що разом з іншими кіборгами боронить Донецький аеропорт. Не знали про це і рідні, яким говорив, що йому нічого не загрожує.

ВІЙ­СЬ­КО­ВИЙ ФЕЛЬД­ШЕР МО­ЛОД­ШИЙ СЕР­ЖАНТ ІГОР ЗІ­НИЧ ПРО­ВІВ У ДО­НЕЦЬ­КО­МУ АЕРО­ПОР­ТУ РЕ­КОРД­НІ 34 ДНІ, 
ВРЯ­ТУ­ВАВ­ШИ ЖИТ­ТЯ ДЕ­СЯТ­КАМ КІ­БОР­ГІВ

Обо­ро­на аеро­пор­ту три­ва­ла 242 дні і ста­ла од­нією з най­ге­ро­їч­ні­ших сто­рі­нок вій­ни укра­їн­ців за свою кра­їну. По­при те що да­ний об’­єкт не мав для нас стра­те­гіч­но­го зна­чен­ня, на­ші сол­да­ти й офі­це­ри, за­хи­ща­ючи йо­го, ви­яви­ли не­аби­яку муж­ність, стій­кість і ге­ро­їзм: не­да­рем­но во­ро­ги на­зва­ли їх кі­бор­га­ми.

Був серед них і випускник Білоцерківського медичного коледжу Ігор Зінич — молодший сержант госпітального відділення 80-ї аеромобільної бригади.
Влітку 2014-го Ігоря Зінича, 26-річного фельдшера Рокитнянської центральної лікарні, що на Київщині, мобілізували до війська. Служити випало у 80-й аеромобільній бригаді.

З мо­мен­ту про­го­ло­шен­ня не­за­леж­но­сті струк­ту­ра ук­ра­їн­ської еко­но­мі­ки силь­но змі­ни­ла­ся, за­зна­ча­ють екс­пер­ти Ін­сти­ту­ту еко­но­міч­них до­слі­джень та по­лі­тич­них кон­суль­та­цій — ско­ро­ти­ли­ся част­ки сіль­сько­го гос­по­дар­ства й про­мис­ло­во­сті, зрос­ла част­ка сек­то­ра по­слуг.

Частка сільського господарства в загальній величині валової доданої вартості (ВДВ) стабільно (хоча й з перервами) падала з 1991-го по 2007 рік (з 25,6% до 7,1%). Ця ситуація пояснювалася шоком від переходу від колективного до приватного ведення господарства, а в 2000-х відносно повільнішим зростанням цін на агропродукцію та фізичних обсягів виробництва порівняно з іншими галузями економіки.