Ми­ну­лої не­ді­лі май­же в кож­но­му дру­го­му ре­гіо­ні Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції прой­шли ви­бо­ри вла­ди ко­му­наль­но­го, му­ні­ци­паль­но­го і ре­гіо­наль­но­го рів­нів. У два­дця­ти двох суб’­єк­тах фе­де­ра­ції оби­ра­ли гу­бер­на­то­рів. 
За офі­цій­ни­ми да­ни­ми Цен­траль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії, участь у ви­бор­чій кам­па­нії взя­ли по­над п’ят­де­сят пар­тій із се­ми­де­ся­ти се­ми за­ре­єс­тро­ва­них. Во­ни ма­ли за­пов­ни­ти май­же три­ста ти­сяч місць де­пу­та­тів за­ко­но­дав­чих збо­рів різ­но­го рів­ня.

Кремль готувався до цих виборів упродовж усього поточного року. Постійно відслідковувався розвиток подій у різних регіонах. Правляча партія «Єдина Росія» на чолі з прем’єр-міністром Дмитром Медведєвим та пропутінський «Загальноросійський народний фронт» очікувано виступили правлячим тандемом, перетворивши решту партій на масовку.
Криза ліберального «Союзу правих сил», «Партії народної свободи — Парнас» та інших опозиційних структур очікувано дала їм символічне представництво у деяких законодавчих органах російських регіонів.

ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ДК «УКРОБОРОНПРОМ» СЕРГІЙ ПІНЬКАС

З про­го­ло­шен­ням Ук­раї­ною не­за­леж­но­сті во­на ус­пад­ку­ва­ла сот­ні під­при­ємств обо­рон­но-про­мис­ло­во­го ком­плек­су (ОПК), знач­на час­ти­на яких зго­дом бу­ла пе­ре­про­фі­льо­ва­на на ви­пуск то­ва­рів ши­ро­ко­го вжит­ку, а де­які вза­га­лі, як мо­вить­ся, на­ка­за­ли дов­го жи­ти.
Ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли пос­та­ло пи­тан­ня за­хис­ту те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті й су­ве­ре­ні­те­ту Ук­раї­ни, ви­яви­ло­ся, що на­ша ар­мія не ли­ше го­лод­на і роз­дяг­не­на, а й украй по­га­но озбро­єна. Звіс­но, що в тій си­ту­ації ви­ще дер­жав­не ке­рів­ниц­тво від­ра­зу зга­да­ло про обо­рон­но-про­мис­ло­вий ком­плекс...
Про йо­го сьо­го­ден­ня, роз­роб­ки но­віт­ніх озбро­єнь і вій­сь­ко­вої тех­ні­ки, по­став­ки до військ су­час­них бо­йо­вих ма­шин роз­по­ві­дає пер­ший за­ступ­ник ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра «Укро­бо­ронп­ро­му» Сер­гій ПІНЬ­КАС.

Ро­ку не ми­ну­ло від­то­ді, як ми з ва­ми об­ра­ли чин­ний склад Вер­хов­ної Ра­ди. Од­нак са­ме ци­ми дня­ми ефек­тив­ність ді­яль­но­сті ви­що­го за­ко­но­дав­чо­го ор­га­ну, як ні­ко­ли, по­став­ле­на під сум­нів. При­най­мні, три-, чо­ти­ри- та п’я­ти­крат­ні го­ло­су­ван­ня не до­да­ють пар­ла­мен­то­ві ані до­дат­ко­вих ба­лів, ані по­ва­ги в су­спіль­стві...

Власне, після подій 31 серпня ніхто й не сумнівався в тому, що парламентська коаліція затріщить по всіх швах, однак політичні ідеалісти, попри все, сподівалися на те, що нинішні владні перипетії відбуватимуться без явного винесення «сміття» з приміщення «під куполом». Надто вже свіжі в пам’яті події десятирічної давнини, коли свій європейський вибір Україна, фактично, втратила через чвари президентської та прем’єрської команд, котрі очолювали відповідно Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко. До чого це призвело тоді — нагадувати немає потреби.
Нині ситуація ще більш напружена, оскільки на території нашої держави триває російська воєнна агресія. І досі Верховній Раді та її більшості хоч якось удавалося уникати, принаймні, відвертого протистояння між учорашніми союзниками.