Знаковим моментом заходів із нагоди Дня Незалежності України, беззаперечно, виявилися два концерти І, CULTURE Orchestra — молодіжного оркестру, який був започаткований Інститутом Адама Міцкевича у Польщі у 2011 році. Цього року п’ятий, ювілейний склад оркестру, в якому нині 95 молодих талановитих музикантів із Польщі та країн Східного партнерства — України, Білорусі, Вірменії, Грузії, Азербайджану та Молдови,— розпочав європейське турне у Гданську, де 17 серпня виконав концерт у Національній балтійській філармонії імені Фридеріка Шопена.
Саме у Гданську всі учасники цього оркестру вже традиційно готувалися до турне під керівництвом 15 видатних музикантів із Великобританії, Іспанії, Німеччини та Південної Африки.

Мож­на спро­бу­ва­ти знай­ти від­по­відь на це за­пи­тан­ня, від­ві­дав­ши ви­став­ку ху­дож­ни­ка Юрія На­гул­ка «Скри­жа­лі гід­но­сті», що від­кри­ла­ся на­пе­ре­до­дні Дня Не­за­леж­но­сті в На­ціо­наль­но­му Ки­єво-Пе­чер­сько­му іс­то­ри­ко-куль­тур­но­му за­по­від­ни­ку.

Ім’я Юрія Нагулка відоме далеко за межами України. Він автор 38 персональних виставок, що відбувалися як у нашій країні, так і за кордоном. Його роботи представлено в багатьох музеях України, а полотно «Поза часом» у 2009 році було придбано для Музею Метрополітен (м. Нью-Йорк, США). Картини художника створені із загадкових образів історичного минулого. Автор неначе блукає лабіринтами біблійних оповідей та євангельських одкровень. Митець намагається показати своє філософське бачення світу, простору і часу за допомогою фарб і кольорів.

Йо­го ім’я час­то зга­ду­ють у те­ле­но­ви­нах, на га­зет­них шпаль­тах, ко­ли йдеть­ся про звіль­нен­ня ук­ра­їн­ських бій­ців, які опи­ни­ли­ся в ру­ках бо­йо­ви­ків: за­вдя­ки цій лю­ди­ні з їх­ніх па­зу­рів виз­во­ле­но сот­ні лю­дей.
Ни­ні рад­ник мі­ніс­тра обо­ро­ни Ук­раї­ни Ва­силь Бу­дик, а мо­ва са­ме про ньо­го, роз­по­ві­дає про те, що від­чу­ває лю­ди­на, якій за­ли­ши­ло­ся жи­ти кіль­ка хви­лин, яких са­ме бо­йо­ви­ків об­мі­ню­ють на сол­да­тів та офі­це­рів, хто до­по­ма­гає у цьо­му про­це­сі.

— Жодна війна не обходиться без полонених, — каже Василь Володимирович. — Та, що другий рік поспіль триває на Донбасі і яку назвали гібридною, має досить специфічні особливості. Проте бранці є як з нашої, української сторони, так і їхньої, сепаратистів.

В Ук­раї­ні три­ва­ють вій­сь­ко­ві на­вчан­ня за учас­тю кра­їн НА­ТО. До них при­ку­та ува­га ба­га­тьох ЗМІ, і не ли­ше ук­ра­їн­ських. Про осо­б­ли­во­сті їх­ньо­го ви­світ­лен­ня у мас-ме­діа США, Ук­раї­ни, а та­кож про аме­ри­кан­ські ме­то­ди тре­ну­вань во­яків роз­по­ві­ли ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» коман­дир першого ба­таль­йо­ну 91 пол­ку 173 аеро­мо­біль­ної бри­га­ди США під­пол­ков­ник Кайл Рід та ке­рів­ник За­хід­но­го ре­гіо­наль­но­го ме­діа-цен­тру Мі­н­о­бо­ро­ни Ук­раї­ни пол­ков­ник Олек­сандр По­ро­нюк.

— Які об­ме­жен­ня іс­ну­ють для аме­ри­кан­ської пре­си у ви­світ­лен­ні вій­сь­ко­вих на­вчань у США та Єв­ро­пі?
Кайл Рід: Ми завжди запрошуємо журналістів, щоб вони спостерігали за тим, як проводимо навчання та підготовку військових. Нічого не приховуємо. Зараз перебуваємо в Україні з метою допомогти підготувати українських військових відповідно до міжнародних домовленостей.

Мін­фін за до­ру­чен­ням гла­ви уря­ду Ар­се­нія Яце­ню­ка по­чав роз­ра­хун­ки ймо­вір­но­го під­ви­щен­ня мі­ні­маль­ної за­ро­біт­ної пла­ти в усіх сек­то­рах віт­чиз­ня­ної еко­но­мі­ки. Як очі­кує­ть­ся, це спри­яти­ме збіль­шен­ню ре­аль­них до­хо­дів укра­їн­ців. Що­прав­да, за всі­ма прог­но­за­ми і роз­ра­хун­ка­ми ймо­вір­не під­ви­щен­ня бу­де не та­ким знач­ним, як хо­ті­ло­ся б.

За даними Мінсоцполітики, уже з вересня, а не з грудня, як планувалося раніше, мінімальні соціальні стандарти можуть зрости в межах 5–7%. Мінфін запланував установити мінімальну зарплату з 1 січня 2016 року у 1378 грн, а прожитковий мінімум — 1330 грн. Ці показники планується поступово збільшувати з тим, аби з 1 грудня 2018 року довести відповідно до 1760 грн та 1700 грн. Зараз розмір мінімальної зарплати становить 1218 грн.

Люд­ство пе­ре­жи­ло де­сят­ки ти­сяч воєн. Але Дру­га сві­то­ва бу­ла най­жах­ли­ві­шою за кіль­кіс­тю люд­ських жертв, зни­ще­них ма­те­рі­аль­них цін­нос­тей і най­мас­штаб­ні­шою за кіль­кіс­тю кра­їн-учас­ни­ків. У неї бу­ли втяг­не­ні по­над 60 дер­жав сві­ту, а во­єн­ні дії від­бу­ва­ли­ся на те­ре­нах 40 з них, до ар­мій бу­ло мо­бі­лі­зо­ва­но по­над 110 міль­йо­нів осіб, а за­галь­ні люд­ські втра­ти ста­но­влять близь­ко 55 міль­йо­нів, з яких 27 за­ги­ну­ли на фрон­тах. Три­ва­ла во­на 2194 дні і но­чі.
Аме­ри­кан­ський пре­зи­дент Руз­вельт, ви­сту­па­ючи в се­на­ті США, так від­гук­нув­ся про вій­сь­ко­ве про­ти­сто­ян­ня: «Іс­то­рія люд­ства ще не зна­ла та­кої страш­ної вій­ни. Дай, Бо­же, щоб не зна­ла і в май­бут­ньо­му».
Не по­ми­люсь, ко­ли ска­жу, що Ук­раї­на в ній по­страж­да­ла чи не най­біль­ше, зро­бив­ши при цьо­му гід­ний вне­сок у її за­вер­шен­ня, адже міль­йо­ни укра­їн­ців во­юва­ли на всіх фрон­тах, а та­кож в ар­мі­ях кра­їн ан­ти­гіт­ле­рів­ської ко­алі­ції.

Хо­ча Єв­ро­па не мо­же пов­ні­стю від­ме­жу­ва­ти­ся від Ро­сії, во­на зму­ше­на бу­де прий­ня­ти рі­шен­ня про об­ме­жен­ня ро­лі ро­сій­сько­го га­зу в єв­ро­пей­ській енер­ге­тич­ній по­лі­ти­ці і за­мі­ни­ти йо­го си­ро­ви­ною ін­шо­го парт­не­ра. Ним мо­же ста­ти Іран.

Якщо від’єднання Росії від західних фінансових ринків може бути ефективним, то це короткостроковий вплив. Росія не Північна Корея чи Куба — не можна її довгий час тримати в ізоляції. Зрештою, це не лежить у сфері чиїхось інтересів. Європа повинна, однак, прийняти у співпраці із США стратегічне рішення про обмеження ролі російського газу в європейському енергетичному міксі (нині 1/3 імпортованого газу походить із Росії). Багато держав залежить на 90–100% від російського газу — це Балтійські держави, Словаччина і Болгарія. Для Німеччини, ключового гравця в ЄС, російський газ становить 1/3 імпорту.

Кремль під­го­ту­вав до­по­відь про стан ро­сій­сько­го ВМФ та план дій, спря­мо­ва­них на по­си­лен­ня мор­ської по­ту­ги Ро­сії.
Мос­ква вва­жає ВМФ РФ од­ним із най­важ­ли­ві­ших інст­ру­мен­тів ро­сій­ської за­кор­дон­ної по­лі­ти­ки і за­хис­ту ін­те­ре­сів Ро­сії та її со­юз­ни­ків на мо­рях і оке­анах «за до­по­мо­гою вій­сь­ко­вих за­со­бів». Збе­ре­жеть­ся по­діл на чо­ти­ри фло­ти (Ти­хо­оке­ан­ський, Пів­ніч­ний, Бал­тій­ський і Чор­но­мор­ський) і Кас­пій­ську фло­ти­лію та чо­ти­ри ви­ди мор­ських сил: під­вод­ні, над­вод­ні, мор­ську авіа­цію і бе­ре­го­ву охо­ро­ну.

Особливу увагу росіяни приділяють збереженню боєздатності морських стратегічних ядерних сил у складі двох груп атомних підводних човнів з балістичними ракетами: Північного і Тихоокеанського флотів.

На­бли­жає­ть­ся 70-та річ­ни­ця за­вер­шен­ня Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Од­ним з її на­слід­ків для Пів­ніч­ної Азії став по­діл Ко­рей­сько­го пів­ос­тро­ва. У про­це­сі розг­ро­му Япо­нії в серп­ні 1945 ро­ку ра­дян­ські вій­ська пе­ре­дис­ло­ку­ва­ли­ся до Пів­ніч­ної Ко­реї, а аме­ри­кан­ські ви­са­ди­ли­ся в Пів­ден­ній Ко­реї. То­ді сим­во­ліч­ною лі­нією по­ді­лу сфер впли­ву двох над­дер­жав ста­ла три­дцять вось­ма па­ра­лель. Від­то­ді Ко­рей­ський пів­ос­трів пе­ре­жив вій­ну 1950–1953 ро­ків, пе­ріо­ди вій­сь­ко­во-по­лі­тич­ної кон­фрон­та­ції, які не­од­но­ра­зо­во ста­ви­ли на ме­жу но­вої вій­ни дві ко­рей­ські дер­жа­ви.

Посилюється напруженість у зоні азербайджансько-вірменського конфлікту в Нагірному Карабаху. Наприкінці серпня поточного року в демілітаризованій зоні між Карабахом і Азербайджаном сталися найбільш масштабні перестрілки від часу досягнення улітку 1994 року угоди про припинення війни.
Бойові дії між Вірменією та Азербайджаном у Нагірному Карабаху тривали від 1988 року. Тоді навесні вірменська громадянська організація «Карабах» зажадала від влади тодішнього СРСР скасування рішення 1923 року про входження населеного переважно вірменами Нагірного Карабаху до складу Азербайджану як його автономії.