На­ціо­наль­ний за­по­від­ник «Со­фія Ки­їв­ська» — не­оці­нен­ний сві­док іс­то­рії: тут від­бу­ва­ли­ся важ­ли­ві по­дії пе­ріо­ду ста­нов­лен­ня дер­жав­но­сті Ки­їв­ської Ру­сі. На те­ре­нах Со­фії роз­гор­ну­то вод­но­час дві ви­став­ки, при­свя­че­ні ви­дат­ним осо­бис­то­стям тієї дав­ньої епо­хи: Во­ло­ди­ми­ру Ве­ли­ко­му та Ан­ні Яро­слав­ні; їх ме­та — на­га­да­ти про гли­бо­ке іс­то­рич­не ко­рін­ня на­шої дер­жа­ви та її зов­ніш­ніх зв’яз­ків. По­діб­ні ви­став­ки, що звер­таю­ть­ся до по­дій ми­ну­ло­го, є ду­же ак­ту­аль­ни­ми в кон­тек­сті сьо­го­ден­ня.

Київський князь Володимир Святославич увійшов в історію як Хреститель Київської Русі. У липні 2015 року виповнилося 1000 років від дня його смерті. До цієї дати створено виставку «Володимир Великий — творець Української держави».

До вжит­ку там про­по­ну­ють ли­ше пас­те­ри­зо­ва­не. Ви­со­кі ви­мо­ги вста­нов­лю­ють до без­печ­но­сті та якос­ті й ін­шої хар­чо­вої про­дук­ції. З 20 ве­рес­ня по­діб­ні пра­ви­ла за­про­ва­джу­ють і в Ук­раї­ні. Цьо­го дня на­бу­ва­ють чин­но­сті стат­ті За­ко­ну «Про ос­нов­ні прин­ци­пи та ви­мо­ги до без­печ­но­сті та якос­ті хар­чо­вих про­дук­тів».
Та чи за­пра­цює він на пов­ну си­лу у за­зна­че­ний тер­мін? Про це йшло­ся під час не­дав­ньо­го за­сі­дан­ня На­ціо­наль­но­го прес-клу­бу з аг­рар­них та зе­мель­них пи­тань.

Робота над харчовим законом, як фахівці охрестили Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», розпочалася сім років тому. Увесь цей час вона рухалася доволі непросто.

У Льво­ві від­бу­ла­ся кон­фе­рен­ція що­до спіль­но­го між­на­род­но­го на­вчан­ня Дер­жав­ної служ­би Ук­раї­ни з над­зви­чай­них си­ту­ацій (ДСНС) та НА­ТО із за­по­бі­ган­ня та лік­ві­да­ції на­слід­ків над­зви­чай­них си­ту­ацій UKRAINE-2015. В її рам­ках про­ве­ли за­сі­дан­ня го­лов­ної ро­бо­чої гру­пи, під­гру­пи USAR, під­груп з пи­тань ме­ди­ци­ни, з ра­ді­ацій­но­го, хі­міч­но­го та біо­ло­гіч­но­го за­хис­ту, під­гру­пи Ко­ор­ди­на­цій­но­го цен­тру з про­ве­ден­ня опе­ра­цій на міс­цях, з пи­тань ЗМІ та з пи­тань тех­ні­ки без­пе­ки.

Конференція та самі міжнародні навчання проводяться в рамках виконання Річної національної програми співробітництва Україна — НАТО на 2015 рік із метою подальшого поглиблення співробітництва між ДСНС України та Північноатлантичним альянсом у сфері цивільного захисту населення, відпрацювання порядку взаємодії під час запобігання та реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру.

Сво­го ча­су ке­рів­ниц­тво Ра­дян­сько­го Со­юзу ви­рі­ши­ло за­по­чат­ку­ва­ти три енер­ге­тич­ні екс­пан­сії в Єв­ро­пу — наф­то­ву, га­зо­ву, елек­трич­ну. Ук­раї­на ма­ла ста­ти ба­зо­вою рес­пуб­лі­кою для та­ких екс­пан­сій, тож у ній бу­ду­ва­ли­ся по­туж­ні, в то­му чис­лі й елек­тро­енер­ге­тич­ні, під­при­єм­ства. На Чор­но­биль­ській та Рів­нен­ській атом­них стан­ці­ях пла­ну­ва­ли за­пус­ти­ти по ві­сім енер­го­бло­ків, на За­по­різь­кій — два­над­цять, хо­ті­ли спо­ру­ди­ти Оде­ську, Чи­ги­рин­ську, Крим­ську АЕС.

Тоді б загальна потужність українських атомних станцій сягала 130–150 тис. мегават і Європу б залили великою кількістю дешевої електроенергії. Таким чином Радянський Союз сподівався вирішити чимало економічних і політичних проблем у відносинах із Заходом.

У то­му, що сти­хій­на тор­гів­ля, а са­ме про неї йдеть­ся в цьо­му ма­те­рі­алі, в міс­ті на Вор­склі ви­йшла з-під впли­ву місь­ко­го ке­рів­ниц­тва і жи­ве сво­їм жит­тям та за влас­ни­ми за­ко­на­ми, пе­ре­ко­на­ти­ся мо­жуть не тіль­ки са­мі пол­тав­ці, але й гос­ті міс­та. Вар­то їм ли­ше ви­йти на при­вок­заль­ну пло­щу го­лов­них за­ліз­нич­них во­ріт об­лас­но­го цен­тру стан­ції «Пол­та­ва-Пів­ден­на», як у ві­чі впа­дає справж­ній люд­ський му­раш­ник, кот­рий роз­повз­ся всією при­вок­заль­ною пло­щею та пар­ком Сла­ви, що по­руч із вок­за­лом.

Ситуація останніми тижнями там загострилася вже настільки, що в розпал стихійного торжища — у вихідні дні із сьомої до одинадцятої ранку — до вокзалу навіть не під’їжджають тролейбуси.

Па­ла­та пред­став­ни­ків — ниж­ня па­ла­та япон­сько­го пар­ла­мен­ту — ухва­ли­ла за­кон, який роз­ши­рює роль сил са­мо­обо­ро­ни.

Після серії бурхливих виступів опозиційна Демократична партія (ДП) і чотири інші партії бойкотували голосування. Закон прийнято завдяки голосам правлячої Ліберально-демократичної партії (ЛДП) прем’єра Сіндзо Абе і його коаліційного партнера — Комейто. Перед парламентом проти воєнного закону протестували сотні осіб.
Новий закон виник унаслідок затвердження консервативним урядом Абе у липні 2014 року нової інтерпретації Конституції, яка до цього часу дозволяла використовувати збройні сили суто для оборони території Японії.

Під егі­дою Ки­таю фор­мує­ть­ся но­ва ар­хі­тек­ту­ра сві­то­вих фі­нан­сів, яка ста­вить під зна­ком пи­тан­ня по­во­єн­ний єв­ро­ат­лан­тич­ний по­ря­док. Ро­сія хо­че бу­ти спів­ав­то­ром і спів­твор­цем, але не мо­же ві­ді­гра­ти про­від­ну роль, на яку пре­тен­дує.

Столиця Башкортостану Уфа, де в липні проводилися саміти БРІКС і Шанхайської організації співробітництва (ШОС), протягом двох липневих днів була серцем «Нового Світу». БРІКС, у склад якого входять Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР, не є жодним чином інституалізований, але його саміти стали певною традицією.

Виповнилося десять років із часу завершення Дейтонських переговорів, які припинили війну 1992–1995 років у Боснії і Герцеговині. Також минуло десять років від перемоги хорватської армії над сербами. На початку серпня 1995-го на американській військовій базі у містечку Дейтон під тиском американської дипломатії зустрілися тодішні лідери Сербії — Слободан Мілошевич, Хорватії — Франьо Туджман, Боснії і Герцеговини — Алія Ізетбегович.
Сам факт такої зустрічі зафіксував тоді зміну співвідношення сил на фронтах югославської війни. Хорватсько-боснійська федерація у Боснії і Герцеговині на той час спромоглася потіснити війська боснійських сербів під Сараєвом та в інших стратегічних точках.

В іс­то­рії люд­ства не­ба­га­то хро­но­ло­гіч­но чіт­ко за­фік­со­ва­них по­дій, які за сво­їм мас­шта­бом під­во­дять рис­ку під по­пе­ред­нім іс­то­рич­ним пе­ріо­дом і за­по­чат­ко­ву­ють но­ву епо­ху. Без­пе­реч­но, та­кою до­ле­нос­ною по­ді­єю ста­ло бом­бу­ван­ня 70 ро­ків то­му Хі­ро­сі­ми і На­га­са­кі аме­ри­кан­ськи­ми атом­ни­ми бом­ба­ми.

Тоді це було не тільки чергове випробування нової диво-зброї, а й демонстрація потуги Сполучених Штатів Америки як головної супердержави після завершення Другої світової війни. Безумовно, атомні бомбування остаточно деморалізували японську армію та суспільство і вже 2 вересня 1945 року Японія офіційно капітулювала.

У зазначеному документі йшлося про відмову держав, які його підписали (це всі європейські держави плюс США і Канада), від насильницької зміни державних кордонів. Водночас визнавалася можливість їх мирної зміни. Не менш важливими складовими гельсінського процесу є положення про захист прав і свобод людини. Цінності прав людини стали тим «динамітом», який не тільки зруйнував Берлінську стіну, а й поховав під її уламками тоталітарну систему радянського зразка.
Закінчення холодної війни позначилося масштабними територіальними змінами в Європі.