На­ра­зі в Ук­раї­ні є кіль­ка важ­ли­вих ре­чей, до яких, че­рез їх­ню ак­ту­аль­ність та очі­ку­ва­ний для су­спіль­ства ре­зуль­тат, при­ку­та під­ви­ще­на ува­га су­спіль­ства. Як­що не бра­ти вій­ну на схо­ді, яка по­за кон­ку­рен­цією в цьо­му пе­ре­лі­ку, то ад­мі­ніс­тра­тив­но-те­ри­то­рі­аль­на ре­фор­ма по­сі­дає чіль­не міс­це, адже у ра­зі її успіш­но­го про­ве­ден­ня укра­їн­ці жи­ти­муть в ін­шій кра­їні — з но­ви­ми ад­мі­ніс­тра­тив­ни­ми і внут­ріш­ні­ми те­ри­то­рі­аль­ни­ми кор­до­на­ми та но­вою струк­ту­рою ре­гіо­наль­ної вла­ди.
Ре­фор­ма, вже по­до­лав­ши тео­ре­тич­ну час­ти­ну сво­го шля­ху, ко­ли її бать­ки роз’­яс­ню­ва­ли на­се­лен­ню прин­ци­пи її про­ве­ден­ня та зна­чу­щість для дер­жа­ви, ни­ні пе­рей­шла в прак­тич­ну пло­щи­ну — під­го­тов­ку до ре­аль­но­го доб­ро­віль­но­го об’­єд­нан­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад. Але, як мо­вить­ся, ви­хо­дить, мов у при­каз­ці: де два укра­їн­ці — там три геть­ма­ни...

Піс­ля не­дав­ньо­го на­бран­ня чин­но­сті за­ко­нів про де­ко­му­ні­за­цію, в ба­га­тьох ук­ра­їн­ських ре­гіо­нах стар­ту­ва­ла кам­па­нія з до­слі­джен­ня назв віт­чиз­ня­них міст і сіл. На­га­да­ємо, міс­це­ві ор­га­ни вла­ди по­вин­ні упро­довж пів­ро­ку (тоб­то до 21 лис­то­па­да) по­да­ти свої про­по­зи­ції сто­сов­но пе­ре­йме­ну­ван­ня на­се­ле­них пунк­тів, кот­рі ма­ють у сво­їх на­звах ста­ре ко­му­ніс­тич­не за­барв­лен­ня.

Після ухвалення на початку квітня «декомунізаційних» рішень українським парламентом у суспільстві, переважно, точаться дискусії стосовно того, наскільки цей документ «на часі». Натомість практично відсутня полеміка по суті. І даремно, адже співробітники Українського інституту національної пам’яті нині аналізують майже 30 тисяч назв українських міст і сіл.
Цими днями низка інформаційних агенцій оприлюднила інформацію про те, що попередній перелік міст, містечок та сіл, чиїм мешканцям належатиме визначитися з новими назвами, становить 871 населений пункт. Звісно, дані усе ще оновлюються, зокрема тому, що подекуди істинне походження назв потребує додаткового дослідження.

На па­ризь­ких кор­тах до­бі­гає кін­ця го­лов­не те­ніс­не зма­ган­ня на ґрун­то­вих кор­тах — Roland Garros, або від­кри­тий чем­піо­нат Фран­ції. Цей тур­нір для ук­ра­їн­ських убо­лі­валь­ни­ків се­ред ін­ших пер­шо­стей най­прес­тиж­ні­шої у сві­ті те­ні­су се­рії Grand Slam сто­їть зо­сіб­на — са­ме в Па­ри­жі в да­ле­ко­му вже 1999 ро­ці наш спів­віт­чиз­ник Ан­дрій Мед­ве­дєв грав у фі­на­лі про­ти ле­ген­дар­но­го аме­ри­кан­ця Ан­дре Агас­сі. До то­го ж для біль­шо­сті ви­хо­ван­ців ук­ра­їн­ських тре­не­рів са­ме ру­ді пі­ща­ні кор­ти фран­цузь­кої сто­ли­ці є до­сить ком­форт­ни­ми — ґрун­то­вих по­крит­тів не бра­кує і в Ук­раї­ні, на від­мі­ну від при­мхли­вої тра­ви чи більш влас­ти­во­го аме­ри­кан­цям чи авст­ра­лій­цям хар­ду.

В остан­ньо­му ту­рі віт­чиз­ня­но­го чем­піо­на­ту Ук­раї­ни з фут­бо­лу се­ред ко­манд прем’­єр-лі­ги бу­ло за­фік­со­ва­но аж п’ять ні­чи­їх у шес­ти мат­чах. Ще од­на гра — між оде­ським «Чор­но­мор­цем» і хар­ків­ським «Ме­та­лі­стом» — не від­бу­ла­ся. Про­те і без про­ти­сто­ян­ня цих ко­манд гля­да­чам бу­ло на що по­ди­ви­ти­ся. До то­го ж уся трій­ка лі­де­рів ук­ра­їн­ської пер­шо­сті втра­ти­ла оч­ки.

Протистояння донецького «Шахтаря» та львівських «Карпат» стало найбільш видовищним матчем останнього туру. Команди подарували вболівальникам гру з великою кількістю небезпечних моментів. І якщо донецька команда зіграла на 70% свого потенціалу, то львівські футболісти провели один із найкращих матчів сезону. Варто згадати, що «Карпати» могли б фінішувати у таблиці на кілька сходинок вище, проте були позбавлені дев’яти очок через заборгованість перед своїми колишніми гравцями.

MA VIE COMME UN MATCH (ФРАНЦ. МОЄ ЖИТТЯ — ЯК МАТЧ) — МІШЕЛЬ ПЛАТІНІ

Мі­ше­ля Пла­ті­ні пред­став­ля­ти не тре­ба: йо­го ім’я зо­ло­ти­ми лі­те­ра­ми вкар­бо­ва­но в іс­то­рію сві­то­во­го фут­бо­лу. Ще й до­сі фут­боль­ні фа­ни 80-х пам’­ята­ють йо­го май­стер­ні штраф­ні уда­ри, фі­ліг­ран­ну тех­ні­ку та чис­то фран­цузь­ку еле­гант­ність гри.
Ма­буть, доб­ра фея ус­міх­ну­ла­ся йо­му, схи­лив­шись над йо­го ко­ли­скою. На­га­дай­мо, що Пла­ті­ні — чем­пі­он Фран­ції, Іта­лії та Єв­ро­пи, во­ло­дар Куб­ка єв­ро­пей­ських чем­піо­нів та Між­кон­ти­нен­таль­но­го куб­ка, ка­ва­лер ор­де­на По­чес­но­го ле­гіо­ну, а мар­му­ро­вий про­філь ма­ест­рo се­ред­ньої лі­нії по­сі­дає гід­не міс­це у Му­зеї Гре­вен.

Проте й після завершення спортивної кар’єри доля знов усміхнулася цьому футбольному д’Артаньяну.

Спільне шведсько-китайське дослідження засвідчило, що грудне вигодовування дитини понад рік може спровокувати проблеми із розвитком мікрофлори кишечника, пише «Медпортал».
Науковці вивчили випорожнення дітей одразу після народження, а потім через 4 і 12 місяців, щоб оцінити функціональність мікрофлори кишечника. Використовувалося метагеномне секвенування «методом дробовика», завдяки якому вдалося виявити більш ніж чотири тисячі нових мікробних геномів.

— Які симптоми такого поширеного захворювання, як рефлюкс?
— Основним симптомом ГЕРХ є печія, другим за частотою симптомом є біль за грудиною, що віддає у міжлопаточну ділянку, шию, нижню щелепу, ліву половину грудної клітки і може імітувати стенокардію. На відміну від стенокардії, біль при ГЕРХ пов’язаний з прийомом їжі, положенням тіла і купірується прийомом лужних мінеральних вод, соди або антацидних препаратів. Біль також може виникати в спині — в такому разі його часто вважають симптомом захворювань хребта.

Юрій Муш­ке­тик є та­ла­но­ви­тим пись­мен­ни­ком, який став кла­си­ком за жит­тя. Йо­го пе­ру на­ле­жать ро­ма­ни «Крап­ля кро­ві», «Гай­да­ма­ки», «По­зи­ція», «Ру­біж», «На бра­та брат», «Яса», «Геть­ман­ський скарб», «Бі­ла тінь», по­віс­ті «Об­вал», «Біль» і ба­га­то ін­ших ва­го­мих тво­рів.
З 1956-го по 1972 рік Юрій Ми­хай­ло­вич — го­лов­ний ре­дак­тор жур­на­лу «Дніп­ро». У ро­ки пе­ре­бу­до­ви очо­лив Спіл­ку пись­мен­ни­ків Ук­раї­ни. Та­кож був од­ним із сек­ре­та­рів Спіл­ки пись­мен­ни­ків СРСР.
Ге­рой Ук­раї­ни. Ла­уре­ат Шев­чен­ків­ської пре­мії.
Сьо­го­дні Юрій Муш­ке­тик, як і ра­ні­ше, за­ну­ре­ний як у твор­чість, так і в зло­бо­ден­не жит­тя Ук­раї­ни, яким щи­ро­серд­но пе­ре­ймає­ть­ся.

29 травня перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак вручив почесні грамоти та подяки Держкомтелерадіо представникам видавничої сфери України з нагоди їх професійного свята — Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження.
Зустріч із видавцями відбулась в одному з найстаріших українських видавництв — «Дніпро». Серед нагороджених — директор державного багатопрофільного видавництва «Карпати» Віктор Браславець, працівники «Книжкової палати України ім. Івана Федорова» Леся Кучеренко та Наталя Кучмеєва, художній редактор державного спеціалізованого видавництва «Мистецтво» Андрій Прибєга, літературний редактор державного спеціалізованого видавництва художньої літератури «Дніпро» Світлана Чорна та інші.

На­ціо­наль­на іден­ти­фі­ка­ція — це по­зи­тив­не сприй­нят­тя сво­го на­ро­ду, йо­го куль­ту­ри та іс­то­рії, по­ва­га до йо­го ін­те­ре­сів, праг­нень, іде­алів, на­ціо­наль­ної сим­во­лі­ки. Кві­ти в Ук­раї­ні зав­жди ша­ну­ва­ли, во­ни бу­ли не­од­мін­ною при­кра­сою будь-яко­го свя­та, про них скла­да­ли­ся на­род­ні піс­ні, каз­ки та ле­ген­ди, їх ви­ши­ва­ли на на­ціо­наль­но­му одя­зі, со­роч­ках, руш­ни­ках, як обе­ре­ги.

Квіти як уособлення духовної сили і краси українського народу взяли за основу спільної експозиції художниця Марина Громенко та відомий скульптор-кераміст Неллі Ісупова. На виставці «Моя національна ідентифікація», яка відбувається у Музеї історії Києва, представлено живопис Марини Громенко та кераміку Неллі Ісупової.