Події на Сході України, де вже півроку точиться збройне протистояння, змусили українців дещо по-іншому подивитися на речі, котрі ще донедавна здавалися буденними і другорядними. Звідси й палітра оцінок того, що відбувається в зоні АТО, та неодностайні коментарі щодо ролі як вітчизняних, так і зарубіжних політиків у цьому конфлікті.
Цими днями у Полтаві в рамках спільного проекту Херсонського літературного фестивалю «Гоголь-фентезі» та Полтавського творчого об’єднання «Карлюка» відкрилася виставка політичної карикатури. Свої роботи на суд глядачів представили карикатуристи з 34 країн світу.
Експозицію виставки поділено на два проекти. Перший — конкурс карикатур та шаржів на політиків «Українські вибір. Україна — Європейський Союз». Другий — має назву «Диявольська бензоколонка». Художники-карикатуристи творили свої роботи по ходу розгортання подій на Сході України, пропускаючи їх через своє серце.
Десятки карикатур на відомих світових політиків, які намагаються особистим авторитетом погасити кривавий конфлікт, та їхніх «колег» з України — одіозних політичних діячів, котрі відіграли фатальну роль в історії України, привертають увагу своєю виразністю та політичним підтекстом. Їх об’єднано під рубрикою «ілЛЮСТРАЦІЯ».

Чудовим виконанням знаменитої опери Джузеппе Верді «Бал-маскарад» Національна опера України відзначила 90-річчя від дня народження Льва Миколайовича Венедиктова, одного з найвизначніших українських диригентів-хормейстерів другої половини ХХ століття і початку ХХІ. Його талант і майстерність мали безпосередній вплив на формування сучасного обличчя столичної опери, відомої нині як один із кращих музичних театрів Європи, де Лев Венедиктов працював 60 років.
У 1954 році Льва Венедиктова, який працював після закінчення консерваторії хормейстером ансамблю Київського військового округу, запросив працювати хормейстером головний диригент Київського академічного театру опери і балету Володимир Пірадов. У ті часи там творила високе мистецтво плеяда блискучих майстрів — Веніамін Тольба, Костянтин Сімеонов, Володимир Скляренко, Михайло Стефанович, Анатолій Петрицький. Їхня майстерність, ставлення до театру і натхнення служіння музиці були для молодого хормейстра академією творчого зростання.

Ба­га­то за­ле­жить від то­го, яку ви­ста­ву ди­ти­на по­ба­чить упер­ше у сво­єму жит­ті. Піс­ля цьо­го ви­ни­кає або ж пал­ка лю­бов до те­ат­ру, або бай­ду­жість чи на­віть від­ра­за.

Це добре розуміють у Київському академічному театрі юного глядача на Липках і намагаються створювати такі постановки, щоб підлітки знову й знову поверталися до цього театру. Саме такою є і нова вистава «Чарівні сабінянки».
Режисер-постановник Максим Михайліченко ніколи не боявся братися за складний літературний матеріал. Свідченням цьому є торішня інсценізація роману американського письменника Джерома Селінджера «Над прірвою у житі».
Цього разу режисера зацікавила гумористична п’єса представника Срібного віку у російській літературі, якого вважають зачинателем російського експресіонізму,— Леоніда Андрєєва.
Глядачі немов за допомогою машини часу миттєво потрапляють до Стародавнього Рима.

ВЕЛИКИЙ ПРОЕКТ — СКОВОРОДА-300

Відкриваючи фестиваль у селищі Бабаї (Харківщина), присвячений наступному ювілею Г. С. Сковороди, заступник губернатора області Іван Варченко сказав: «Ми повинні з високо піднятою головою йти по світу, бо у нас був і є Сковорода, який звеличив рідний край, народ і все людство філософією серця, на формування якої він спрямував увесь свій талант і хист, усе своє праведне і прекрасне життя. Висловнені Перворозумом думки й сьогодні сучасні і актуальні, як от: «Наше християнське життя — це військова служба, — вважав Григорій Савич.— Але якщо я сам не Геркулес, то Христос є для нас зразком багатьох героїв. Під його знаменем ми боремось і переможемо».
Духовний діалог українського Перворозуму в кожному з нас і триватиме довічно, поки на планеті залишиться потяг людства до віри, надії, любові. Ми йдемо на прощу до Сковороди, йдемо за Сковородою, розбудовуючи Україну, бо він, себто Сковорода, — наше духовне знамено, ідеал християнського життя, взірець служіння народу.
Розроблений фахівцями Харківської, Полтавської та інших областей великий проект «Григорій Сковорода-300» має на меті органічно поєднати сковородинівське вчення про щастя людини з глобальною вимогою сучасності — сталим органічним розвитком суспільства».

Не­що­дав­но Ук­раї­на роз­по­ча­ла про­цес ім­пле­мен­та­ції Уго­ди про асо­ці­ацію з Єв­ро­пей­ським Со­юзом. Без­по­се­ред­ньо він тор­кнув­ся й АПК. У ве­рес­ні — на по­чат­ку жовт­ня в на­шій кра­їні по­бу­ва­ла мі­сія фа­хів­ців Офі­су з пи­тань про­до­воль­ства і ве­те­ри­на­рії (Food and Veterinary Office) ген­ди­рек­то­ра­ту Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії САН­КО. Во­на про­інс­пек­ту­ва­ла де­які віт­чиз­ня­ні мо­лоч­ні під­при­єм­ства.
Про осо­бли­во­сті здій­сню­ва­ної ім­пле­мен­та­ції, її пер­спек­тив­ність для ук­ра­їн­сько­го сіль­сько­го гос­по­дар­ства по­го­во­ри­мо зі спе­ціа­ліс­том із пи­тань аг­рар­ної по­лі­ти­ки про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» На­та­лією Се­пе­ро­вич.

— Імплементацію Угоди щодо євроінтеграції Україна проходить у прискореному темпі. Чим це зумовлено — політичною доцільністю чи економічними потребами?
— Європейський ринок для вітчизняного аграрного сектора набув вельми важливого значення. Особливо з огляду на останні події, що наявні на півдні та сході нашої країни. Через них ми майже втратили російський ринок для нашої сільгосппродукції.

Не­що­дав­но у Ки­єві від­бу­ло­ся ІV за­сі­дан­ня Ук­ра­їн­сько-ли­тов­ської та Ли­тов­сько-ук­ра­їн­ської ді­ло­вих рад. У ньо­му взя­ли участь ви­со­кі єв­ро­пей­ські, в то­му чис­лі ли­тов­ські, пред­став­ни­ки, зок­ре­ма го­ло­ва пред­став­ниц­тва ЄС в Ук­раї­ні Ян Том­бін­ський, по­сли Ук­раї­ни та Лит­ви, по­слан­ці мі­ніс­терств і ві­домств, під­при­єм­ців і про­мис­лов­ців двох друж­ніх кра­їн, ке­рів­ни­ки про­філь­них об’­єд­нань та асо­ці­ацій.

Від часу ратифікації Угоди з ЄС це перше ділове зібрання такого масштабу в нашій країні. Приводом для нього стало зближення України з Євросоюзом, нагальність переорієнтації наших підприємств на нові світові ринки, які працюють за високими стандартами. Через стрімке погіршення відносин із нашим давнім найбільшим торговельним партнером — Росією вітчизняні підприємства повинні знайти нових партнерів для бізнесу, перейняти досвід переходу на світові стандарти якості.
Саме литовці попереду європейської хвилі підтримки нашої держави. Україна вже здійснила перші кроки на шляху євроінтеграції, і логічним продовженням має стати промислова кооперація, здатна суттєво стимулювати зростання національних економік.

Якщо ви ще не викопали на городі всі коренеплоди, то не зволікайте. Зберіть також решту врожаю капусти білокачанної, червонокачанної, брюссельської. Не забудьте про кореневища хрону та цибулю-порей. Цибулю викопують, відрізують пір’я, залишивши кінчик до 20 см, підрізують кореневу мичку і зв’язують у пучки. Зберігають у прохолодному, провітрюваному сухому і темному приміщенні.
Тільки капуста пізніх сортів залишається на городі. Тож підгодуйте її фосфорно-калійними добривами і не забувайте поливати.
Зібравши овочі, позбавтеся бадилля на грядках — приберіть усі рослинні рештки. Здорові — відправте до компосту, уражені шкідниками і хворобами — знищіть.
Зі старих посадок шляхом ділення кущів висадіть ревінь, естрагон, щавель та інші культури. Підготуйте грядки для підзимового садіння цибулі і часнику. Перевірте, щоб посадковий матеріал був якісний. Хочемо нагадати: під зиму треба садити найдрібніші цибулинки — діаметром до 1 см; більша сіянка піде у стрілкування, тому її можна садити хіба що для отримання ранньої зелені весною.

Не­вдов­зі в Ук­раї­ні мо­жуть з’яви­ти­ся сі­мей­ні фер­мер­ські гос­по­дар­ства. Ста­не­ть­ся це піс­ля то­го, як на­ступ­на Вер­хов­на Ра­да ухва­лить онов­ле­ний За­кон «Про фер­мер­ське гос­по­дар­ство».
До­те­пер ак­тив­на ро­бо­та над йо­го вдос­ко­на­лен­ням три­ває в Мі­ніс­тер­стві аг­рар­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства. До учас­ті в ній за­лу­че­ні пред­став­ни­ки гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, тех­ніч­них про­ек­тів та про­від­ні в кра­їні екс­пер­ти.

Насправді ферми сімейного типу в Україні є. Більше того, на ринку аграрної продукції вони працюють давно. Але правдою є і те, що функціонують такі ферми нелегально — поза правовим полем. Принаймні, донині вони не мають статусу сільгоспвиробника.
А це вже зовсім не дрібничка. Такої думки дотримується директор Департаменту економічного розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства Віталій Саблук. Відсутність статусу сільгоспвиробника унеможливлює відповідній категорії аграріїв вихід на організований ринок.

Ми­ну­ло два ро­ки прав­лін­ня «Гру­зин­ської мрії». Прем’­єр Га­рі­баш­ві­лі по­дя­ку­вав Іва­ніш­ві­лі за під­трим­ку та до­по­мо­гу в усу­нен­ні від вла­ди Об’­єд­на­но­го на­ціо­наль­но­го ру­ху.

Уряд похвалився черговим успіхом у галузі посилення енергетичної незалежності Грузії. Прем’єр Іраклій Гарібашвілі у супроводі турецького міністра енергетики і природних копалин Танера Йілдіза відкрив гідроелектростанцію потужністю 7 МВт у місцевості Паравані в регіоні Самцхе-Джавахетії (в південній частині Грузії, неподалік від кордону з Туреччиною). Це — найбільший енергетичний проект у Грузії за останні тридцять п’ять років і коштував двісті мільйонів доларів.
Власником і оператором станції є фірма Georgia Urban Energy, у якій 90% власності має турецький суб’єкт Anadolu Group; решта належить Європейському банку реконструкції і розвитку, який виділив на будівництво електростанції п’ятдесят два мільйони доларів. Узимку вона буде постачати енергію для Грузії, а в інші пори року буде експортувати електрику у Туреччину. Того самого дня віце-прем’єр і міністр енергетики Грузії Каха Каладзе підписав із двома турецькими фірмами договір про будівництво наступних гідроелектростанцій, цього разу у Західній Грузії.

У від­по­відь на санк­ції США і Єв­ро­со­юзу Во­ло­ди­мир Пу­тін ус­та­но­вив ем­бар­го на ім­порт про­дук­тів хар­чу­ван­ня з кра­їн, які при­єд­на­ли­ся до санк­цій про­ти Ро­сії, згід­но з прин­ци­пом: «У від­по­відь на на­пад во­ро­га бом­бар­ду­ємо на­ші міс­та».

Прості росіяни в захопленні від антисанкцій (ембарго) Путіна. «Нині вперше за багато років я зірвала яблуко на своїй ділянці», — з хвилюванням пише одна з росіянок на Фейсбуку. Вона пояснює, що польських фруктів їсти вже не буде, жодні ембарго її не налякають, бо навчена жити за 5 тисяч рублів на місяць (трохи більше 1000 гривень) і забезпечить себе картоплею. Багато росіян не бояться пустих полиць, пам’ятаючи кризу 1998 року, коли овочі та фрукти, вирощені на дачних ділянках, урятували не одну родину.
«Ешь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний приходит, буржуй»,— писав Володимир Маяковський ще у часи більшовицької революції. Серед звичайних громадян панує переконання, що ембарго на продукти — це проблема сучасних буржуїв — іншими словами, заможних росіян. Медіа і «патріотичні» середовища старанно формували з фуагри і іспанської шинки, яку росіяни називають хамоном, символи торговельної війни між Росією і Заходом.