Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Росія перекрила газовий вентиль для України. Уряд уже готується до опалювального сезону без російського блакитного палива. Ну, а Європа у паливному тероризмі російського газового монополіста побачила загрозу і для себе. Особливо тоді, коли зразу після газпромівської відмови качати паливо для нашої країни вибухнув газогін на Полтавщині. І все це на тлі збройної агресії Кремля на Сході України. Що це збіг випадковостей чи ще одна добре спланована військова операція?
Раптовий вибух, і стовп вогню майже у двісті метрів став справжнім шоком для мешканців мирної Полтавщини. Розірвався газогін «Уренгой — Помари — Ужгород». Але про це стало відомо пізніше разом із несподіваними деталями. Вибух стається просто серед поля і серед білого дня, близько другої години. У кількох кілометрах навколо — ні душі. Окрім, як виявилось, російських журналістів.
В інтернет-виданнях і соцмережах — обурення: російські репортери якимось чином дізнались про аварію раніше, ніж рятувальники і місцеві мешканці. Чітко знаходять місце, публікують ексклюзивні фото. І навіть знають, що в полі вибухнув саме газогін, схований на два метри під землею і зовні непомітний.
Армійська тема зараз, як ніколи, на слуху. І не лише через події на Сході України, де з перемінним успіхом триває антитерористична операція, кістяком якої стали військові підрозділи. Говорять нині про армію ще й тому, що в суспільстві дедалі частіше замислюються щодо долі військовослужбовців, котрих за різних причин чекає звільнення у запас. У тому числі й тих, хто дістав поранення в боях із бойовиками, через які вони вже не можуть продовжити службу у війську.
Аби бодай якось мінімізувати негативні наслідки перманентного звільнення в запас тисяч воїнів, в Україні ще кілька років тому ухвалили Державну програму соціальної і професійної адаптації колишніх військовослужбовців на період до 2017 року. На жаль, її фінансування так і не вийшло на рівень, котрий допоміг би всім учорашнім захисникам скористатися її можливостями. Хоча досвід роботи соціальних служб з тими, хто звільнився з армії, переконливо доводить, що і «відставників» — людей з вищою спеціальною освітою — необхідно «донавчати», аби вони могли отримати рівні шанси, приміром, на працевлаштування.
За умов, коли наша держава, як часто в нас трапляється, вищезгадану програму ухвалила, але на тому практично і зупинилася, тисячам українських офіцерів запасу вирішили допомогти західні інституції.
В Україні тривають військові дії. Відбувається часткова мобілізація населення. Яка ж особливість проведення часткової мобілізації на Дніпропетровщині та Львівщині? З допомогою експертів спробуємо розібратися.
На Львівщині мобілізовано пять тисяч осіб, а на Дніпропетровщині десять
«На Дніпропетровщині на військову службу призвано майже десять тисяч військовозобов’язаних, на Львівщині — майже п’ять тисяч. Причому, в Дніпропетровську до війська були зараховані добровольці, які приїхали, зокрема, із західних областей України. Довелося відпрацювати систему прийому людей, щоб не порушити систему військового обліку. Ми поставили добровольців на облік у місці їх фактичного перебування, повідомили про це у військкомати за місцем проживання добровольців і призивали їх до армії», — розповів заступник військового комісара з роботи з особовим складом та громадськістю Дніпропетровського обласного військового комісаріату Сергій Полуциган.
Мобілізаційний ресурс Дніпропетровської області становить 100 тисяч осіб.
На початку червня в Астрахані під час засідання з участю Володимира Путіна президентської комісії з питань паливно-енергетичного сектора голова «Росснефти» Ігор Сєчін запропонував надати право на експорт газу трубопровідною системою так званим незалежним виробникам (серед яких домінують «Новотэк» і «Росснефть»).
Заявлена пропозиція стосується газу, видобутого з родовищ у Східному Сибіру і на Далекому Сході, призначеного для ринків Південно-Східної Азії (особливо для Китаю). Володимир Путін, який раніше неодноразово критикував пропозиції демонополізації експорту газу трубопровідною системою (нині це право належить виключно «Газпрому»), на цей раз не висловив відкритого заперечення, що належить інтерпретувати як зміну позиції і дозвіл на реалізацію задуму Сєчіна.
Подальше обмеження експортної монополії «Газпрому» (у грудні 2013 року почав діяти закон, який де-факто дає право на експорт зрідженого газу лише «Новотэку» і «Росснефти») не буде процесом демонополізації у дослівному значенні, а лише формальним підтвердженням зміцнення позиції вищеназваних виробників газу, контрольованих впливовими особами з близького оточення Путіна.
Державний секретар США Джон Керрі недавно побував в Ірбілі, столиці автономного курдського регіону в Північному Іраку. Там він зустрівся з представниками де-факто незалежної курдської влади президентом місцевого уряду Масудом Барзані і Фалахом Мустафою, керівником курдського бюро контактів із закордоном.
Керрі переконував їх не використовувати критичну ситуацію, в якій опинився Ірак, для поширення своєї автономії або навіть проголошення незалежності, про що почали говорити радикальніші курдські політики. На разі видно, що курди вже використали хаос для розширення території свого впливу. Після втечі іракської армії вони зайняли населений здебільшого курдами регіон Кіркука, поруч з яким містяться важливі нафтові родовища.
Курдське радіо Рудав повідомило, що зустріч Керрі з курдськими лідерами відбувалась у дружній атмосфері. Проте невідомо, чи американець отримав підтвердження про беззастережну підтримку курдами єдності Іраку. З певністю вони не є ентузіастами співпраці з урядом Нурі аль-Малікі, з яким кілька років точили гостру дискусію, зокрема про розподіл доходів від нафти, видобутої в іракському Курдистані (вона експортується через Туреччину поза контролем центрального уряду).
На поточному тижні китайський лідер Сі Цзіньпін відвідав Сеул. Візит здобув гучний резонанс, зважаючи на непросту ситуацію, що складається в Північно-Східній Азії. Напруженим залишається становище на Корейському півострові. Північнокорейський вождь Кім Чен Ир консолідує всі важелі влади у своїх руках та послідовно нагнітає напруження. Другий рік північнокорейські війська залишаються у стані підвищеної бойової готовності.
Американські шпигунські супутники регулярно фіксують підвищену активність на північнокорейському ядерному полігоні, що може бути свідченням підготовки Корейської Народно-Демократичної Республіки до проведення чергового ядерного випробування. Зрозуміло, що за таких обставин відносини між Республікою Корея і КНДР скотилися до стану холодної війни, яка регулярно іскрить збройними провокаціями вздовж лінії припинення вогню 1953 року.
Китай традиційно відіграє особливу роль у розвитку подій на Корейському півострові. Не варто забувати про традиційні історичні зв’язки Кореї з Китаєм. Крім того, китайські добровольці у 1951–1953 роках фактично порятували північнокорейський режим від військової поразки. Відтоді Пекін є одним із небагатьох, особливо цінних союзників Пхеньяна.
Італія 1 липня 2014 року перебрала на себе головування в Євросоюзі у другому півріччі поточного року. Хоча відповідно до Договору реформ 2010 року повноваження країни, яка головує в структурах Євросоюзу, суттєво послаблені на користь владних можливостей президента Європейської Ради (цю посаду до кінця поточного року обіймає бельгієць Герман ван Ромпей) та високого представника Європейського Союзу з питань спільної зовнішньої і безпекової політики (ним на цей же час є британська баронеса Катрін Ештон), все одно головування дає можливість впливати на актуальний порядок денний.
Тим паче, що новообраний Європейський парламент ще тільки формує свої комісії й обирає нового голову Єврокомісії. На цю вищу посаду у виконавчій владі Євросоюзу, попри негативну позицію Великої Британії, затверджений люксембурзький християнський демократ Жан Клод Юнкер. Це знову-таки стало можливо завдяки обмеженню права вето, яке до початку 90-х у Євросоюзі було майже абсолютним, а після Маастрихтського договору є суттєво обмеженим.
Історики неодноразово зауважували, що впродовж першого президентського терміну господар вашингтонського Білого дому працює на переобрання, а другий президентський строк призначений для визначення його місця в історії. Причому слід мати на увазі, що, зазвичай, друга половина чотирирічного терміну президентських повноважень другої каденції повязана із суттєвим послабленням політичних позицій багатьох президентів.
Яскравий приклад тому — президенти Сполучених Штатів Америки на початку ХХІ століття. Джордж Буш-молодший всередині другого президентського терміну зіткнувся з військово-політичними ускладненнями в Афганістані та Іраку, а завершення його каденції взагалі збіглося з початком глобальної економічної кризи. У цьому сенсі не став винятком і президент Барак Обама.
Недавні соціологічні опитування у США зафіксували різке падіння популярності президента Барака Обами. Майже шістдесят відсотків опитаних критикують зовнішню політику президента США. Приблизно така сама кількість респондентів негативно оцінює діяльність Барака Обами загалом.
Нині, коли Україна опинилася в небезпеці, постало питання про доцільність проголошення нею безядерного статусу. Є як прихильники її наявності, так і противники. Перші кажуть, що коли б ми мали ракети з ядерними боєголовками, то Росія не посміла б засилати до нас бойовиків, робити інші ворожі кроки. Другі ж, навпаки, впевнені, що і вони не стримали б нашого надто войовничого сусіда у його прагненні відродити «єдиний і неподільний».
ГЕНЕРАЛ-МАЙОР У ВІДСТАВЦІ ВАДИМ ГРЕЧАНІНОВ ПЕРЕКОНАНИЙ: ЯДЕРНУ ЗБРОЮ УКРАЇНА З РІЗНИХ ПРИЧИН ПІСЛЯ РОЗПАДУ СОЮЗУ НЕ МОГЛА ЗАЛИШИТИ
Чи дійсно гарантувала б ядерна зброя недоторканність наших кордонів? Чи могли ми її утримувати? Чому Україна позбулася цього грізного виду зброї масового знищення людей? Чи спроможні ми відродити ядерний щит України?
На ці та інші запитання я попросив відповісти Вадима Гречанінова — генерал-майора у відставці, колишнього радника Президента України з військових питань. Обіймаючи цю посаду, Вадим Олександрович брав безпосередню участь у процесах, пов’язаних з ядерним роззброєнням України.
Десять днів, упродовж яких антитерористична операція на Сході України фактично перебувала в «замороженому» стані, завершилися. Нині АТО відновлено, причому, судячи з низки повідомлень, проводиться навіть рішучіше, ніж до одностороннього оголошення перемиря. Це вже викликало черговий шквал антиукраїнських заяв з боку російського керівництва.
Однак, за нинішніх умов, ніхто в нашій державі і не очікував якоїсь іншої реакції. Хоча й поступово, але в Україні вчаться не надто звертати увагу на заяви з Москви. Зрештою, «перемир’я» у розумінні Володимира Путіна, це аж ніяк не лише припинення бойових дій українськими військовими. Для нього це — повна капітуляція наших Збройних Сил і їхній цілковитий відхід з території Донецької та Луганської областей.
Отож рішення Президента України Петра Порошенка відновити антитерористичну операцію, котре було ухвалене в ніч з 30 червня на 1 липня, видається цілком слушним. Щоправда, найрішучіші громадяни (котрих у державі з кожним днем стає дедалі більше) очікували, що саме тієї ночі у Президента визріє рішення про запровадження на Донеччині та Луганщині воєнного стану.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».