Національний музей українського народного декоративного мистецтва зберігає невичерпні скарби народної культури, серед них особливе місце посідає велика колекція доробку митців села Петриківка.
Петриківський розпис, або «петриківка», — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка. Звідси й походить назва. Розпис сформувався як стінопис. Ним прикрашали побілені вапном стіни над вікнами й дверями та піч: малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік під велике свято всі настінні розписи змивали і наносили нові.
На початку XIX століття розпис поширився на предмети домашнього вжитку — посуд, скрині, брички. Потреба у подібному декорі спонукала до заняття малюванням цілі родини, які продавали свої роботи на базарі. А оскільки в той час Петриківка була великим торговим центром, роботи сільських художників здобули популярності в інших регіонах України.

Не­що­дав­но у мис­тець­ко­му жит­ті сто­ли­ці Ук­раї­ни ста­ла­ся зна­мен­на по­дія ша­ну­валь­ни­ки опе­ре­ти та мю­зик­лу ма­ли на­го­ду по­ба­чи­ти і оці­ни­ти прем­єру ори­гі­наль­но­го му­зич­но­го тво­ру мю­зик­лу «Труф­фаль­ді­но із Бер­га­мо», му­зи­ку до яко­го на­пи­сав ро­сій­ський ком­по­зи­тор Олек­сандр Кол­кер ще по­над 35 ро­ків то­му. 
Цей мю­зикл був ство­ре­ний за мо­ти­ва­ми ві­до­мої і по­пу­ляр­ної ко­ме­дії іта­лій­сько­го дра­ма­тур­га Кар­ла Голь­до­ні «Слу­га двох па­нів», на­пи­са­ної ще 1749 ро­ку у жан­рі ко­ме­дії дель ар­те.

Ця п’єса і дотепер не сходить зі світових сцен, а особливої популярності вона набула у колишньому Радянському Союзі після появи однойменного телефільму за участю чудових акторів, який був, по суті, телеверсією мюзиклу «Труффальдіно із Бергамо» О. Колкера.
Чудова музика надала друге дихання цій захоплюючій за динамікою розвитку п’єсі К. Гольдоні про винахідливого юнака, який, прислуговуючи одночасно двом панам, влаштував мимоволі особисте щастя своїх господарів та власне.

У цен­трі ін­фор­ма­цій­них звяз­ків дер­жав­но­го під­при­єм­ства «Конс­трук­тор­ське бю­ро «Пів­ден­не» іме­ні М. К. Ян­ге­ля», що у Дніп­ро­пет­ров­ську, на про­хан­ня ко­рес­пон­ден­та «Де­мо­кра­тич­ної Ук­раї­ни» про­ко­мен­ту­ва­ли успіш­ний пуск ра­ке­ти-но­сія «Зе­ніт-3SL», який від­був­ся в ек­ва­то­рі­аль­ній зо­ні єв­ро­пей­сько­го кос­міч­но­го апа­ра­та те­ле­ко­му­ні­ка­цій­но­го при­зна­чен­ня Еutel­Sat-3B.

— Цей пуск «Зеніта-3SL» став першим у нинішньому 2014 році стартом за міжнародною програмою Sea Launch, в якій беруть участь корпорації, підприємства і компанії чотирьох країн — України, США, Росії та Норвегії, — розповів керівник центру інформаційних зв’язків КБ «Південне» Юрій Мошненко.
Із базового порту Лонг-Біч, що на Західному узбережжі США у штаті Каліфорнія, до району острова Різдва на екваторі у Тихому океані — традиційної точки пусків ракет-носіїв за програмою Sea Launch (у перекладі з англійської означає «Морський старт») — прибули самохідна платформа «Одіссей», яка відіграє роль плавучого космодрому, і складально-командне судно «Сі Лонч Коммандер».

30 черв­ня 2014 ро­ку на­уко­ва спіль­но­та від­зна­ча­ти­ме 100-річ­чя від дня на­ро­джен­ня лю­ди­ни, чиє імя на­зав­жди увій­шло в скри­жа­лі іс­то­рії під­ко­рен­ня люд­ством Все­сві­ту та роз­вит­ку ра­кет­ної тех­ні­ки. Ни­ні юві­ля­ра, якій ві­дій­шов у віч­ність 1984 ро­ку, на­зи­ва­ють си­ном кіль­кох дер­жав.

І це не перебільшення, адже Володимир Миколайович Челомей — академік Академії наук СРСР, керівник радянських космічних програм, генеральний конструктор авіаційної та космічної техніки, в КБ якого було розроблено та виготовлено крилаті ракети 10ХН, ракету-носій «Протон», за допомогою якої відправили у космос апарати серії «Зонд», «Луна», «Венера», «Марс», «Вега», а також орбітальні станції «Мир», «Салют», штучні супутники Землі серій «Політ» і «Космос», орбітальні станції «Салют-3» і «Салют-5» тощо.
В. Челомей народився 30 червня 1914 року в Польщі, дитинство і юність провів в Україні, де 1937 року закінчив Київський авіаційний інститут та почав торувати дорогу до наукових вершин, які підкорив, працюючи вже на секретних заводах СРСР маститим розробником ракетної техніки, котрому належить ідея й практична реалізація транспортного орбітального корабля багаторазового використання...

Се­ред­ній вік нар­ко­ма­нів, які пе­ред­час­но йдуть із жит­тя, ся­гає 3035 ро­ків.
Ни­ні, за ін­фор­ма­цією екс­пер­тів Все­світ­ньої ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ровя, у сві­ті про­жи­ва­ють по­над 250 міль­йо­нів лю­дей, хво­рих на нар­ко­ма­нію. Що­дня 300350 осіб ві­ком 2040 ро­ків по­ми­ра­ють. Прав­да, фа­хів­ці Між­на­род­но­го ан­ти­нар­ко­тич­но­го цен­тру, що в США, схи- ляю­ть­ся до ін­шої циф­ри 1міль­яр­да і 1 ти­ся­чі від­по­від­но.
Си­ту­ація, що скла­ла­ся в Ук­раї­ні зі зло­вжи­ван­ня­м нар­ко­ти­ка­ми та їх не­за­кон­ним по­ши­рен­ням, не мо­же не ви­кли­ка­ти три­во­ги. Адже за офі­цій­ни­ми да­ни­ми на об­лі­ку в ор­га­нах МВС пе­ре­бу­ва­ють май­же 200 ти­сяч гро­ма­дян.

Сумнівна першість

Наша країна лідирує за багатьма сумнівними показниками. Кількість громадян, що споживають наркотики, один із них. Скільки їх? Відповіді на це запитання різняться. Інколи навіть дуже. Перед написанням цих рядків я цікавився у представників відомств, причетних до розв’язання цієї проблеми, їхньою кількістю. І всі називали мені різні цифри. Взагалі за офіційними даними, на відповідному обліку перебуває приблизно 170 тисяч. Але...

Сві­то­вий банк ут­ре­тє з по­чат­ку ро­ку пе­ре­гля­нув прог­ноз спа­ду ук­ра­їн­ської еко­но­мі­ки за під­сум­ка­ми 2014-го до 5%. При­чи­ною па­дін­ня на­шо­го ВВП, на дум­ку екс­пер­тів, ста­не зву­жен­ня до­сту­пу до най­біль­ших екс­порт­них рин­ків, зок­ре­ма ро­сій­сько­го, зрос­тан­ня цін на ім­порт­ний газ і па­дін­ня цін на клю­чо­ві то­ва­ри віт­чиз­ня­но­го екс­пор­ту сталь і зер­но. У січ­ні цьо­го ро­ку СБ уже прог­но­зу­вав еко­но­міч­ний спад у на­шій кра­їні за під­сум­ка­ми ро­ку на 2%. А у квіт­ні по­гір­шив цей по­каз­ник до 3%.

На переконання експертів, подальшому погіршенню економічної ситуації в Україні сприятиме девальвація гривні, підняття тарифів на житлово-комунальні послуги, зумовлені зростанням цін на паливо, і скорочення внутрішнього попиту внаслідок зменшення доходів населення. СБ також погіршив прогноз зростання економіки на 2015 рік, але зберіг прогноз на 2016-й.
Експерти очікують невеликого зростання нашої економіки вже у наступному році — на 2,5% (раніше прогнозувалось +3%) та у 2016-му — на 4%. У Світовому банку впевнені, що ситуація в нашій державі багато в чому вплине на сусідні країни, оскільки Україна є п’ятою економікою Європи, що розвивається і має тісні фінансові та виробничі зв’язки з усім регіоном.

260 ві­зи­тів без по­пе­ре­джен­ня до місць не­сво­бо­ди здійс­ни­ли пра­ців­ни­ки Де­пар­та­мен­ту з пи­тань ре­алі­за­ції на­ціо­наль­но­го пре­вен­тив­но­го ме­ха­ніз­му (НПМ) ра­зом із гро­ма­дян­ськи­ми ак­ти­віс­та­ми про­тя­гом ми­ну­ло­го ро­ку. Пе­ре­лік ви­яв­ле­них по­ру­шень прав лю­ди­ни в цих за­кла­дах і ус­та­но­вах, по­зи­тив­ні зру­шен­ня і ре­ко­мен­да­ції увій­шли до мо­ні­то­рин­го­во­го зві­ту, пред­став­ле­но­го з на­го­ди Між­на­род­но­го дня на під­трим­ку жертв катувань (26 черв­ня).

Бачити в підопічних людей, які мають права і гідність

В Україні понад шість тисяч місць несвободи (слідчих ізоляторів, психоневрологічних та геріатричних пансіонатів, спеціалізованих шкіл-інтернатів тощо). Для запобігання в таких закладах і установах катуванням та жорстокому або нелюдському поводженню запроваджено НПМ, який реалізує Уповноважений із прав людини спільно з громадськістю. Його суть — у регулярних візитах без попередження представників Омбудсмана, під час яких відбуваються зустрічі та бесіди віч-на-віч із тими, кого там утримують, чи тими, хто там працює.

Чесь­кий уряд од­но­знач­но кри­ти­кує дії Ро­сії в Ук­раї­ні, пе­ре­до­всім анек­сію Кри­му, однак він про­ти будь-яких дій ЄС, які, на дум­ку Пра­ги, мо­жуть бу­ти про­чи­та­ні у Крем­лі як при­від до ес­ка­ла­ції кон­флік­ту із За­хо­дом.

Прем’єр Богуслав Соботка критично поставився до можливості третьої хвилі економічних санкцій до Росії і розміщення додаткових військ НАТО в Європі. На думку Соботкі, Захід повинен уникати ізоляції Росії і вирішувати українсько-російський конфлікт дипломатичними засобами. Позиція Праги показує, що Чехія більшу небезпеку вбачає у погіршенні торговельного обміну з Росією внаслідок загострення її відносин з Євросоюзом, ніж в агресивних діях Кремля по відношенню до сусідів ЄС.
Такий підхід супроводжується змінами у закордонній і безпековій політиці Праги. З одного боку, правлячий від січня лівоцентристський уряд більший наголос робить на економізації закордонної політики, ослабивши попередню риторику у сфері просування демократії і прав людини. З іншого боку, уряд Богуслава Соботки починає приділяти більше уваги, ніж попередники, фінансовим потребам збройних сил. У наступному році, найімовірніше, буде припинене щорічне скорочення військового бюджету.

24 черв­ня 2014 ро­ку ро­сій­ський пре­зи­дент Во­ло­ди­мир Пу­тін від­ві­дав Від­ень. Тер­мін ві­зи­ту бу­ло під­твер­дже­но ще на по­чат­ку мі­ся­ця, ко­ли у Ва­шинг­то­ні і Брюс­се­лі лу­на­ли по­гро­зи що­до за­про­ва­джен­ня тре­тьо­го ета­пу еко­но­міч­них санк­цій про­ти Ро­сії.

Одним із ключових моментів цих санкцій у відповідь на продовження російської агресії проти України мало стати призупинення будівництва газопроводу «Південний потік». Зважаючи на це, між Росією та Заходом розгорнулося дипломатичне перетягування ініціативи у цьому питанні.
Спочатку Євросоюз і США навели неспростовні аргументи для Болгарії і Сербії, аби заморозити згаданий сумнозвісний газовий транспортний проект. Але не встигли американські дипломати залишити Белград, як там побував російський міністр закордонних справ Сергій Лавров, якого серби запевнили у намірі продовжити реалізацію побудови сербської ділянки газопроводу.

У серп­ні по­точ­но­го ро­ку ви­пов­нить­ся три ро­ки з ча­су па­дін­ня ре­жи­му Му­ам­ма­ра Кад­да­фі у Лі­вії. Від­то­ді ця кра­їна про­дов­жує ба­лан­су­ва­ти на ме­жі на­ціо­наль­ної ка­тас­тро­фи. Фор­маль­но дер­жа­ва пе­рей­шла до ба­га­то­пар­тій­ної сис­те­ми з пред­став­ниць­ки­ми ор­га­на­ми та ко­алі­цій­ним уря­дом. Од­нак суть проб­ле­ми по­ля­гає у то­му, що за цим фа­са­дом при­хо­вує­ть­ся тра­ди­цій­но-кон­сер­ва­тив­на кла­но­во-пле­мін­на струк­ту­ра лі­вій­сько­го су­спіль­ства.

За останні роки фактично кожне лівійське плем’я обзавелося власними збройними формуваннями, чисельність і якість озброєнь яких є вирішальним аргументом у збройній боротьбі за першість, владу і жирні шматки пирога нафтового експорту.
Але «логічна» система кланово-племінного протистояння доповнюється у Лівії потужним ісламістським фактором. Збройні загони радикальних ісламістів головним чином складаються з «гастарбайтерів», які за режиму Каддафі виконували найбруднішу роботу у Лівії. Проте їхнє невдоволення своїм соціальним становищем стало необхідним детонатором для кривавих революційних подій.