Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Липень 19, 2018

Шановні читачі! 15 червня газеті "Демократична Україна

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років! 

Редакційна колегія

П'ятниця, 25 Березень 2016 19:40

У пошуках безнадійно втраченого

Rate this item
(0 votes)

В афі­ші Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го Мо­ло­до­го те­ат­ру май­же що­мі­ся­ця з’яв­ля­ють­ся прем’­єри. Про­те, на­пев­не, най­го­лов­ні­шою прем’­єрою цьо­го те­ат­раль­но­го се­зо­ну мож­на вва­жа­ти кри­мі­наль­ний спек­такль «Од­но­ру­кий» за п’єсою су­час­но­го ір­ланд­сько­го кі­но­ре­жи­се­ра і дра­ма­тур­га Мар­ті­на Мак­до­на­ха.

Як і більшості творів Макдонаха, «Однорукому» притаманні чорний гумор, тонке знання людської натури, тверезий погляд на «маленьку людину» і водночас нескінченне співчуття до неї, майже детективні повороти сюжету, іскрометні діалоги та великі можливості для розвитку акторської майстерності.
Головному герою вистави у дитинстві садистихулігани відрізали руку, поклавши її на рейки перед потягом. Майже тридцять років пішло у нього на пошуки кривдників.

Хтось може подумати, що це щось схоже на фільм жахів, але насправді режисерапостановника Андрія Білоуса, як і в усіх попередніх роботах, цікавить насамперед підтекст зображуваних подій. Разом з акторами він робить акцент на психологічну та емоційну складову дійства.
Перед очима глядача — життя героїв як тяжкий сон, де переплутані фантазії та реальність, омана та прозріння, де панує абсурд, ненависть, жорстокість. Усі винні один перед одним і водночас — нескінченно самотні, взаємозалежні, а часом подитячому безпомічні і потребують людяності, милосердя та доброти. Простий готельний номер зі стінамирешетом від численних пострілів на певний час стає «багатозірковим» замкненим простором для дивних людей, кожен з яких живе у світі свого абсурду, обману, жорстокості та безпорадності.
Не можна не погодитися з відомим театрознавцем Віталієм Жежерою, який стверджує: «У ці дві з половиною години сценічного часу вміщається, поза раціональними поясненнями, уся наша дійсність, уся — разом з «учора», «сьогодні» й «завтра».
Андрій Білоус у новій постановці зробив ставку на досвідчених та молодих акторів. І, вочевидь, не помилився зі своїм вибором. Як завжди, був на висоті народний артист України Станіслав Боклан (Кармайкл). Актор за багатолітню творчу кар’єру створив безліч різноманітних образів, проте у такому амплуа його ще не бачили. До створеного ним персонажа підходять слова — сильно і сміливо.
Високу професійну майстерність показав Дмитро Суржиков (Мерівін). Цікаві образи створено молодими акторами Дар’єю Баріхашвілі (Мерілін) та Віктором Стороженком (Тобі), однак, напевно, їм ще треба багато попрацювати над собою, аби досягти професійного рівня старших колег по сцені.
Можна сказати, що нова вистава несподівана, навіть певною мірою шокуюча, але досить цікава. Вона не для всіх, а більше для людей, які розуміють чорний гумор. Очевидно, найбільше вона буде до вподоби молоді, а також людям старшого віку, які, проте, залишилися молодими душею.
Едуард ОВЧАРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».