ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ПРОХОЛОДНЕ ЛИПНЕВЕ РАНДЕВУ
У родовому маєтку Бушів в Кенненбанкпорті (штат Мен) 1–2 липня 2007 року відбулася чергова зустріч президента США Джорджа Буша та його російського колеги Володимира Путіна. Головною ознакою зазначених переговорів стала і внутрішньополітична специфіка становища двох президентів, і суттєве охолодження стосунків між Білим домом та Кремлем.

Оглядачі насамперед звертають увагу на той факт, що термін перебування Буша та Путіна на найвищих посадах невблаганно та невпинно закінчується. Причому американський президент має значно більше проблем із законодавцями, ніж його опонент. Наприклад, напередодні зустрічі в Кенненбанкпорті Джордж Буш зазнав поразки від консервативних сенаторів-республіканців, які не підтримали його ініціативи щодо легалізації в Сполучених Штатах 12 мільйонів мігрантів. Тим часом проблеми Володимира Путіна пов’язані насамперед з вибором легітимного наступника. За цих обставин «керований» антиамериканізм є ефективним інструментом об’єднання російських громадян навколо патріотичних гасел, які мають сприяти перемозі провладного кандидата на посаду президента Росії.
Натомість республіканці за рік до офіційного старту американських президентських перегонів активно користуються традиційними антиросійськими стереотипами, обтрусивши з них нафталін доби «холодної війни». Таким чином, обидві сторони, з огляду на внутрішньополітичну та зовнішньополітичну кон’юнктуру, зацікавлені в нагнітанні пристрастей. Зокрема, Вашингтон, презентуючи «енергетичний імперіалізм» Москви, має можливість зміцнити трансатлантичні зв’язки, суттєво послаблені чотирма роками сумнозвісної війни в Іраку. Унаслідок подібних зусиль американців російська сторона почувається ще більш ізольованою, тому шукає контактів з непримиренними ворогами США, такими як президент Венесуели Уго Чавес.
Отже, через «скоординовані» дії обох країн всупереч інтересам одна одної, виникають неабиякі об’єктивні суперечності. Дипломатичний контакт у Кенненбанкпорті засвідчив наявність прірви між позиціями сторін з найбільш актуальних міжнародних проблем, таких як міжнародно-правове визнання незалежності Косова, розгортання американської системи протиракетної оборони на території Польщі та Чехії, загроза енергетичній безпеці Заходу з боку Росії. Цих питань на порядку денному вистачило, аби російська делегація заплющила очі на стрімке втягнення американців у трясовину Іраку та Афганістану.
Зрозуміло, жоден з міжнародних оглядачів не прогнозував «прориву» на нинішніх переговорах Джорджа Буша та Володимира Путіна. Головним підсумком зустрічі стало чітке оформлення розбіжностей у позиціях США та Росії з усього кола проблем. Зокрема, Джордж Буш фактично дав негативну відповідь на пропозицію Володимира Путіна щодо спільного використання азербайджанської радіолокаційної станції в Габалі. Питання реалізації проекту розгортання американських протиракетних систем на території Польщі та Чехії можна вважати вирішеним. Нинішня республіканська адміністрація прагне, аби зазначений процес став незворотним навіть за нового президента США, якого американці обиратимуть четвертого листопада 2008 року.
Водночас був шанс для «пакетного» розгляду проблеми американської системи протиракетної оборони та інших гострих питань. Наприклад, Росія пропонувала своєрідний «обмін», погоджуючись визнати незалежність Косова, якщо США переглянуть Договір про звичайні види збройних сил в Європі, і не заперечуватимуть проти присутності російських військ у Придністров’ї протягом найближчим десяти років. Іншою «розмінною» монетою залишається безперешкодний вступ Росії до Світової організації торгівлі. Однак напередодні переговорів у Кенненбанкпорті Сполучені Штати запропонували для обговорення на засіданні Ради Безпеки ООН проект резолюції, яким передбачено надання впродовж наступних 120 днів перехідного періоду повної незалежності Косову попри негативну позицію Росії та Сербії.
Серйозний характер мають російсько-американські розбіжності в питанні розповсюдження зброї масового ураження. Зокрема, Росія не хоче помічати загрози з боку Ірану, на чому наполягають Сполучені Штати. У відповідь Кремль зауважує: приклад Північної Кореї доводить, що ядерну проблему можна розв’язати на основі взаємних компромісів. Заради цього треба вести безпосередні переговори, що є неприйнятним для адміністрації Джорджа Буша, який «демонізував» іранського президента Махмуда Ахмедінеджада. Так само діаметральними є позиції Росії та США щодо арабо-ізраїльського примирення. Тоді як США та Ізраїль взяли курс на цілковиту ізоляцію радикального ісламістського руху «Хамас», Росія, закликаючи до перемов всі сторони, завойовує симпатії в арабському світі. Така позиція є виправданою з огляду на перспективи утворення ініційованого Росією міжнародного об’єднання виробників газу. Однак варто сподіватися, що будь-яка американська адміністрація докладе зусиль, аби завадити реалізації російського проекту. Завдяки цьому можна буде не допустити перетворення нинішніх асиметричних американсько-російських відносин, у яких переважають США, на рівноправні взаємини сторін.
Отже, 2007 рік підвів історичну риску під двадцятирічним періодом «розрядки» напруженості між Росією та Сполученими Штатами. У 1987 році ця доба розпочалася з укладання Договору про заборону та знищення всіх ракет середньої та малої дальності. Тепер російські військові пропонують використовувати ці ракети для ударів по американських базах у Польщі та Чехії.
Водночас головним позитивним наслідком зустрічі в Кенненбанкпорті стало продовження російсько-американського діалогу, а це залишає надію на подальший пошук компромісів з найважливіших проблем міжнародних відносин.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• СЕНАТ США - ПРОТИ КАРТЕЛІВ
• ГРА З ПРО

назад »»»