ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ТЕАТРАЛЬНІ ПІСНІ ПРО ГОЛОВНЕ
На стінах — давні світлини, на яких люди вбрані за модою 1930-х і у військові шинелі. А ще столик, два стільці, гарні світильники і стійка бару. Здавалося б, звичайнісінька кав'ярня в стилі «ретро». Тільки фіранки з нотами та скрипічним ключем «натякають», що невдовзі тут розпочнеться театрально-пісенне дійство «Коктейль фа-соль». Прем'єра з такою назвою відбулася в останні дні року, що минає, на сцені Київського академічного театру «Колесо».

У залі згасає світло, у сценічній кав'ярні збираються відвідувачі. Одна за одною лунають старі добрі пісні — «Это было недавно...», «Стою на полустаночке», «А у нас во дворе», «Летка-енька», «Вечная любовь» (з репертуару Шарля Азнавура) та безліч інших. Актори театру з приєднаними до облич мікрофончиками грають і співають їх, пропускаючи крізь власну душу. В оригіналі звучать лише три твори: чуємо голоси Лідії Русланової, Леоніда Утьосова, Володимира Маркіна, які співають «Валенки», «У самовара — я и моя Маша», «Тени наискосок». На мою думку, до них слід було приєднати й «Темную ночь», адже унікальне виконання Марка Бернеса не має навіть приблизних аналогів.
Нестримна режисерська й акторська фантазія народжує колоритні сценки, що є ніби замальовками до музичних творів. Наприклад, пісню «У самовара...» тлумачать як оповідь про те, як чоловік поїхав у відрядження, а до дружини на чайок завітав друг. І все було б добре, якби чоловік не повернувся несподівано... Більшість композицій вокально-драматично-пластичні, та є й така, де артисти театру виявляють здібності лялькарів — це оригінально вирішена сценка до пісні «Валенки». Але то лише частина сюрпризів — вони чекають на глядачів у великій кількості. Хіба можна уявити, що «Розпрягайте, хлопці, коні» співає... зведений хор у складі джигітів у пухнастих шапках і українських дівчат у квітчастих хустинах? А у виставі фантасмагорія стала реальністю.
Гарна вийшла й ілюстрація до «Смуглянки», особливо вразив актор Андрій Лелюх, він так хвацько витанцьовує навприсядки, що, здається, міг би позмагатися з будь-яким професійним танцюристом. Не обійшлося і без імпровізації. Під час виконання запальної «Летки-еньки» на сцену раптом вибігла знана актриса «Колеса», заслужена артистка України Наталія Надірадзе (вона не є офіційною учасницею вистави) й затанцювала разом із молодими колегами.
Підводки до пісенних сцен використовуються різні, зокрема кадри кінохроніки передвоєнного та воєнного часу, оголошення на вокзалі тощо. Хоча деякі герої ніби виникають самі по собі, без попередження, і в цьому є певний недолік режисури. Так, приміром, трапляється у відтворенні музичних картинок з фільму «Іван Васильович змінює професію» та мюзиклу «Юнона і Авось». Одначе ці мінуси цілком компенсуються плюсами органічної гри. Денис Драчевський, який у день прем'єри був іменинником, так щиро, з вогником заспівав «Вдруг, как в сказке скрипнула дверь...», що й на думку не спало з кимось його порівняти.
Творча фантазія і техніка виконання — важливі компоненти сценічного твору, однак лише вони не принесли б виставі успіху. Вирішальним чинником тут є душа, якою наповнена кожна сцена. Акторській молоді театру вдалося глибоко відчути кожну пісню, збагативши її своїм свіжим сприйняттям. Спектакль вийшов не таким собі святковим капусником, а серйозною історією про кохання, вірність, випробування, з яких складається наше життя.
— Мені видалося, що нам сьогодні так бракує душевного тепла, мелодії й гармонії пісень минулих років,— говорить режисер-постановник вистави «Коктейль фа-соль», заслужена артистка України Ірина Кліщевська,— тому вирішили зробити таку ностальгійну програму. Загалом у мене давно народилась ідея спектаклю без жодного слова — якщо воно й звучатиме, то тільки у поєднанні з музикою.
— Вам її підказав проект «Старі пісні про головне»?
— Він припав мені до душі, але жанр зримої пісні виник раніше — у ленінградських театрах його втілювали ще 25 років тому. І періодично ми до нього повертаємося.
— Актори охоче взялися до роботи?
— Вони працювали з великим задоволенням. Утворилась злагоджена команда. Це неймовірно складний для них проект, адже треба було скласти воєдино різні складові — пісню, танець, гру, вміло поводитися з мікрофонами, іншою технікою. На великому ентузіазмі й емоційному піднесенні виставу вдалося поставити за два місяці.
— «Коктейль фа-соль» — друга за останній рік суто молодіжна вистава у театрі «Колесо» (попередньою була «Ніч кохання»).
— Я намагаюся наповнити театр молоддю. Влиття «свіжої крові» є корисним для колективу. Відчуваю, що це тонізує акторів-ветеранів, які працюють у театрі по 20–25 років.
Ірина Кліщевська повідомила, що у виставі «Коктейль фа-соль» відбулося чимало акторських дебютів. Серед дебютантів — випускники Київського Національного університету театру, кіно і телебачення Вадим Діаз, Андрій Лелюх, Аліна Проценко, Олександр Погребняк.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• АНАТОЛІЙ ХОСТІКОЄВ:«РОЗМОВЛЯЙТЕ ГОЛОСАМИ СЕРДЕЦЬ...»

назад »»»