ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
БАЛАНСУЮЧИ МІЖ СВОБОДОЮ І ПОРЯДКОМ
Десятого грудня у світі відзначають Міжнародний день захисту прав людини. Цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини. Своїми думками про значення цього документа і ситуацію з правами людини в нашій країні поділився виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський.

ЗАВДЯКИ ЗУСИЛЛЯМ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ВЛАДА НЕ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ТИРАНІЮ
10 ГРУДНЯ — ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ
Порушення є навіть у найдемократичніших країнах
— Загальна декларація прав людини — це, певно, один з найважливіших документів в історії людства.
— У цьому документі визначено кілька фундаментальних речей, які до цього ніколи не окреслювалися. Він, можливо, не настільки важливий для нашої країни, тому що цінності, проголошені в декларації, зажди були частково притаманні нашій державі. Але для всього світу декларація має величезне значення, адже в ній зафіксовано: права людини не походять від держави, вони притаманні кожній особі від народження. Друге: ці права є рівними й універсальними в кожній країні. На цих двох основних положеннях нині будується весь світовий правопорядок. Тому цей документ, так само як і статут ООН, є фундаментальним.
— Чи можна досягти такого ідеального стану, коли правозахисники будуть непотрібні?
— Ні, тому що в природі влади — порушувати права людини. Це трапляється в будь-якій країні, навіть у найдемократичнішій, можливо, там це відбувається в менш грубій формі. Держава прагне порядку, а коли він є надмірним, це спричинює обмеження прав і свобод громадян. Правозахисники відвойовують баланс між порядком і свободою, тому завжди є певний конфлікт. Держава функціонує завдяки цьому, не перетворюючись на тиранію.
— Легенда радянського дисидентського руху Олена Боннер колись сказала, що правозахисники не повинні йти в ногу разом з владою...
— Коли правозахисники щось радять владі, тобто коли триває діалог, можна подумати, нібито вони починають їй підігравати. Але, як каже інший відомий російський правозахисник Сергій Ковальов, це є спільні дії неоднодумців. Там, де ми погоджуємося з владою, ми готові з нею співпрацювати, а там, де вона порушує права людини, будемо й далі кричати. Правозахисників порівнюють з гусьми — тільки-но вони побачать небезпеку, одразу кричать: га-га-га. Якщо вони приспані увагою влади, діалогом з нею, то можуть щось проґавити. Або в певний момент спробувати загравати з владою. Однак справжні правозахисники ніколи так не чинитимуть. Коли вони бачать якесь порушення, заявляють про це. Якщо ситуацію можна владнати конструктивним шляхом, діятимуть саме так. Але, звісно, тут є певна межа, якої не можна переступати, щоб не втратити об’єктивності і незалежності.
— Не завжди зусилля правозахисників увінчуються успіхом. Чи не призводить це до дискредитації їхнього руху?
— Ми не є всемогутніми. Але якби не ми, порушень прав людини було б у десятки разів більше.

Діалог, що народжується зі взаємної недовіри
— Наскільки продуктивною формою правозахисного руху є громадські ради при міністерствах?
— Найефективнішою є така рада при Міністерстві внутрішніх справ. Під час її засідань обговорюють конфлікти між громадянами і міліцією, випадки нелюдського поводження. Безперечно, можна відстоювати поновлення порушених прав у судах, але втручання громадської ради є конструктивнішим. Ми радимо, як уникнути певних порушень, що змінити на краще. Це складна дорога, тому що є недовіра з обох сторін: органи влади вважають правозахисників непрофесійними крикунами, а ті переконані: представники міліції тільки й роблять, що порушують права людини і покривають такі факти. Дуже складно цим двом сторонам розпочати діалог, але коли це відбувається, приходить розуміння, що ніхто не намагається захистити власні інтереси, натомість кожен прагне щось змінити на краще. У МВС за останні два роки спостерігаємо значний прогрес.
— Який механізм захисту прав є найдієвішим?
— Це — суд, адже його рішення ніхто не може скасувати, лише вищий суд. А будь-яке рішення іншого органу влади — Президента, Кабінету Міністрів — може скасувати той-таки суд.
— За рік і в Україні з її 46-мільйонним населенням і в Китаї, населення якого давно перевалило за мільярд, суди розглянули майже по вісім мільйонів справ. Як би Ви це прокоментували?
— Україна — демократична держава, а Китай — ні. Там не апелюють до суду, бо в цьому немає сенсу — все вирішує комуністична партія, як у нас за радянських часів. Хто тоді ходив до суду? Найбільше розглядалося кримінальних справ, рідко — цивільні (про поділ майна, про розлучення). З органами влади ніхто не судився. А нині в нас люди судяться, відстоюють свої права. Навіть створено спеціальні адміністративні суди, які розглядають спори органів державної влади і громадян. У Китаї таке сперечання закінчується в’язницею.
— Які права людини найчастіше порушують у нашій країні?
— Право на справедливий суд. Адже пересічні громадяни не отримують правової допомоги, тривалість судового розгляду перевищує розумні межі, а 70% судових рішень у цивільних і адміністративних справах не виконують. Це позбавляє сенсу судову владу як таку. Інша величезна проблема — жорстоке поводження і катування в правоохоронних органах і місцях позбавлення волі. Наостанок — соціально-економічні права, особливо за умов світової фінансової кризи. В Україні знову радикально збільшується кількість бідних, а це є порушенням багатьох прав людини.

Заслін тортурам
— Ратифікувавши Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, Україна взяла на себе зобов’язання створити превентивний механізм для запобігання тортурам. Які кроки вже зроблено?
— Нині в Міністерстві юстиції обговорюють законопроект, яким передбачено створення державного органу зі спеціальним статусом. Його представники матимуть право інспектувати будь-які закриті заклади, зокрема й ті, що належать до системи міністерств оборони, внутрішніх справ, Департаменту з виконання покарань, й документувати факти катування та жорстокого поводження. Ці документи матимуть силу доказів у судових інстанціях. Зазначений орган не буде підпорядкований нікому — у цьому його фундаментальна особливість (можна провести аналогію з парламентським контролем Уповноваженого з прав людини).
Поки що в нас є прообраз, початкова стадія такого превентивного механізму — так звані мобільні групи з моніторингу дотримання прав людини, які діють у Міністерстві внутрішніх справ. Вони складаються з представників громадськості та працівників департаменту внутрішньої безпеки МВС. Ці групи є незалежним органом. Вони інспектують районні відділки міліції та інші закриті заклади. Раніше мобільні групи попереджали про свої візити, тепер вони вже мають право здійснювати їх без попередження. Вони документують усі порушення, звіти надходять до спеціального управління з моніторингу дотримання прав людини в органах внутрішніх справ, створеного в МВС, а потім — на стіл міністру.
— Що відбувається із відшкодуванням за незаконні дії правоохоронних органів, внаслідок яких осіб, котрі не скоїли злочину, тривалий час тримають у слідчих ізоляторах?
— Механізм відшкодування в таких випадках має форму грошової компенсації — виплачуються значні суми. Але це складний процес, обтяжений багатьма проблемами, породженими українською правовою системою. Якщо людину незаконно затримали, їй намагаються призначити будь-яке покарання, аби лише звільнити її так, щоб вона не мала якоїсь реабілітаційної обставини. Адже якщо особа в середньому рік-два чекає на вирок у кримінальній справі і протягом цього часу перебуває в СІЗО, то можна понад мільйон гривень відшкодування отримати. Такі приклади є, але трапляється це нечасто через те, що правоохоронні органи закривають ці справи, суд призначає якісь мінімальні покарання, і люди, піддаючись на шантаж міліції, погоджуються, аби лише вийти на волю.
— Що б Ви побажали читачам напередодні Дня прав людини?
— Хотів би порадити активно їх відстоювати, зокрема й у суді. Саме так народжуються демократичні країни.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
• НОТАРІАЛЬНА ТАЄМНИЦЯ БУДЕ БІЛЬШ ЗАХИЩЕНОЮ

назад »»»