ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ТУРБОТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Вашингтонська зустріч у форматі «групи двадцятьох» не дала підстав для особливого оптимізму. Тому економічно потужні держави ухвалили слушне рішення — рятуватися самотужки. Так Європейський Союз готується до запланованого на 11–12 грудня 2008 року саміту з проблем спільних антикризових заходів. Напередодні французький президент Ніколя Саркозі переконував німецького канцлера Ангелу Меркель підтримати загальноєвропейську антикризову програму. Єврокомісія оцінила її вартість у 130 мільярдів євро.

Утім, Німеччина вже асигнувала 32 мільярди євро відповідно до своєї програми підтримки економіки. Власне бачення алгоритму дій в умовах кризи має лейбористський уряд Великої Британії. Він збирається знизити оподаткування та зменшити державні витрати, незважаючи на те, що такі непопулярні кроки можуть остаточно підірвати шанси владної партії на виборах, запланованих на травень 2010 року.
Ангела Меркель, навпаки, висловилася проти зниження рівня оподаткування, яке провокуватиме збільшення дефіциту державного бюджету. Зрештою, сторони лише погодилися зробити більш гнучкими макроекономічні критерії функціонування Монетарного союзу. Це не дивно, адже поглиблення економічної кризи загрожує популярності Християнсько-демократичного союзу на виборах у ФРН у вересні 2009 року.
Тим часом уряди країн — членів Євросоюзу, не заклопотані передвиборчими розрахунками, ухвалюють оригінальні рішення. Словацький парламент, наприклад, проголосував за «заморожування» зарплати депутатам й урядовцям. Такий крок є демонстрацією не на словах, а на ділі готовності еліти розділити з народом тягар кризи. Проте погодження спільної позиції Євросоюзу ускладнюється нинішньою правовою кризою. Без відповіді залишається питання ратифікації Лісабонського договору. Конституційний трибунал Чехії вважає, що угода не порушує суверенітету країни. Проте президент Чехії Вацлав Клаус відмовився підписувати ратифікаційну грамоту, доки з питанням затвердження Лісабонського договору не визначилася Ірландія. Коли це станеться, нікому не відомо. Бажання приєднатися до Європейського Союзу висловлює збанкрутіла внаслідок нинішньої глобальної економічної кризи Ісландія. Однак навіть найбільші з-поміж ісландців оптимісти розуміють, що за нинішніх умов це навряд чи ймовірно. Головне завдання, яке постало перед Євросоюзом, полягає в тому, щоб визначитися, що рятувати насамперед: економіку чи спільну європейську грошову одиницю євро. Насправді, розв’язати одне завдання без другого неможливо, адже стабільним євро не здатне залишитися за умов, коли «стане» економіка. Тож рятувати доведеться всіх й одразу. Побачимо, хто зможе зробити це ефективніше — Сполучені Штати Америки, де новий президент Барак Обама, налаштований на радикальні реформи, вже оголосив про кадровий склад своєї економічної команди, чи Європейський Союз. Зрозуміло, що з огляду на тісну інтегрованість економіки цих двох найбільших регіонів світу, у січні 2009 року виникне ще одна проблема — як узгоджувати між США та ЄС плани її порятунку. Однак, перебуваючи у розбурханих водах кризи в одному човні, команди по обидва боки Атлантичного океану, певніше за все, дійдуть згоди. Не важко припустити, що стосуватиметься вона «затягування пасків» в економічно залежних від Євросоюзу та Сполучених Штатів країнах. Інша справа, наскільки такий підхід буде ефективним за умов глобальної взаємозалежності.
також у паперовій версії читайте:

• НАТО В ПОШУКУ НОВОЇ СТРАТЕГІЇ
• ПРИМУШЕННЯ ПІРАТІВ ДО МИРУ
• ІНДІЮ ТА ПАКИСТАН ПІДШТОВХУЮТЬ ДО ВІЙНИ?

назад »»»