ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА ТУРИСТИЧНА
У ВОЛОДИМИРА ЗАМУЛИ У ДВОРI ВОВКИ
Володимир Замула, директор товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю iменi Шевченка, учасник вiйни в Афганiстанi, один із перших фермерiв у рiдному селi Соколова Балка очолює одне з найкращих агроформувань регiону. Володимир Iванович, до того ж, великий природолюб. У травнi цього року друзi з Полтави вполювали вовчицю. Виявилось, що з нею був виводок. Маленьких звiряток роздали приятелям, двоє дiсталось Замулi.

У материному дворi Володимир Iванович облаштував просторий вольєр — обнiс високою металевою сiткою, зробив настил, будку. Кумеднi вовченята вже пiдросли, кожне важить кiлограмiв сiм-вiсiм. Не агресивнi, охоче йдуть до рук, лащаться, придивляючись, чи немає в руках ласого шматочка. Хто вперше їх побачить, подумає, що цуценята. Але досить глянути на завеликi несобачi лапи i помiтити, що звiрята бiгають, пригнувшись, нiби когось побоюючись, переконуєшся, що це все-таки вовченята.
Годували малят спочатку консервованим кормом, тепер перейшли на яловичину. Додають кашу, риб’ячий жир, м’ясокiсткове борошно, сир, навiть спориш, кропиву та iншу траву. Для Аяна i Арми — окремi годiвницi, бо вiн «бiдовiший», може подругу вiдштовхнути вiд коритця.
Доглядають, випускають чотирилапих на прогулянку господар або його мама і теща. З нетерпiнням чекають вечора, коли хазяїн приходить з повiдками i «запрошує» тварин до «Ниви». Їдуть на луки, на роздолля. Загалом сумирнi, вовченята iнодi починають вити. Певно, просяться на простiр...
Вовки — не єдине захоплення Володимира Замули. За двором чималий садок із крапельним зрошенням, а далi «лебедине озеро»: у невеликому ставку плавають пара бiлих i пара чорних лебедiв. Спочатку вони почувалися некомфортно, боялись чужих людей. Тепер до кожного, хто на березi, пiдпливають близько, певно, виглядаючи чогось смачненького.
На неугiддях, що бiля села Свiтлiвщина, Володимр Замула разом із головою районної органiзацiї товариства мисливцiв i рибалок Вiктором Бабичем облаштували 20-гектарний оазис дикої природи, обгороджений металевою сiткою. Завезли сюди диких кабанiв, муфлонiв, лосiв, фазанiв. Їм тут справжнє роздолля — є i зарослi очерету, i невелика водойма, i спецiально засiяне травою поле. Тварин пiдгодовують зерновiдходами. У центрi цього незвичного господарства — двоповерховий дерев’яний будиночок мисливця, де можна сховатися вiд негоди, влаштуватися на нiчлiг. Директор товариства прагне вiдродити кiнний спорт. На центральнiй фермi утримують 32 коня-рисака переважно орловської породи. Їх обкатують, готують до верхової їзди.
З iнiцiативи Володимира Замули в Соколовiй Балцi створили справжнiй дендропарк. Бiля адмiнпримiщення товариства реконстрували пам’ятник Тарасові Шевченку i засiяли газонними травами велику площу. По обидва боки тротуару, що веде до офiсу, посадили екзотичнi дерева i кущi.
— Завозили їх з Криму, Карпат, із-за меж України,— розповідає директор.— Бачите тут ялину, тую, барбарис, верескоподібну нану, тис, бересклет, бук, ялицю. Засипали рiзнокольоровим щебенем. Траву поливаємо спецiально облаштованою системою прихованого поливу.
Володимир Замула занепокоєний одним. Можна вважати, що в селi є основа для розвитку зеленого туризму. От якби районна і обласна влада подбала про маршрут — у Соколовiй Балцi недостатньо пам’яток старовини, а в сусiдiв їх чимало. Якби скооперуватися, добра справа б вийшла.

Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ, Полтавська область
також у паперовій версії читайте:

• КВИТОК ДО ВЕНЕЦІЇ
• ТРАНЗИТОМ НА ФУТБОЛ
• «ЗОЛОТЕ СУЗІР’Я КИЇВЩИНИ»
• ВУЗЬКОКОЛІЙКА СТАНЕ ПАМ'ЯТКОЮ
• ТРОЯНДИ ПІД ВІКНОМ

назад »»»