ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
СКЛАДНІ ЧАСИ ПОПЕРЕДУ?

У нинішній фінансово-економічній кризі, що як вважається, переростає у рецесію, експерти, науковці, політики вбачають глобальні виклики і дедалі частіше порівнюють з економічною кризою початку 1930-х у США, що згодом дістала назву «Великої депресії». І застерігають від можливих наслідків, бо часто мілітарність і війни обирались як компенсація кризи. Адже оборонні комплекси, військові технології є надзвичайно ефективним засобом швидкого втілення інновацій. А війни — це спалення перевиробництва за утилізації старих технологій.

Після Першої світової війни Сполучені Штати перетворились на світового банкіра, спричинивши справжній бум на фондовому ринку, який щоденно встановлював нові рекорди. Нерухомість і земля стрімко дорожчали. Люди скуповували акції й землю. І раптом — обвал. За кілька днів усе це лишилось у минулому. 24 жовтня 1929 року на біржах почалася паніка. А вже 29 жовтня, у «чорний вівторок» — день краху фондової біржі все було скінчено. Чи радше тільки починалося.
Нинішній глава Федеральної резервної системи США Бен Бернанке твердить, що першою причиною біржового краху у жовтні 1929-го були легкі гроші або надзвичайна доступність кредитів, коли у борг почали брати навіть ті, хто за інших умов ніколи б на це не наважився, і вкладати їх у стрімко зростаючі активи.
Після катастрофи у жовтні 1929 року вже у квітні 1930-го життя на біржах почало відновлюватися. Проте споживачі, що втратили свої заощадження, вкладені в акції, різко скоротили витрати. Через скорочення попиту зменшувалось й виробництво. Далі було скорочення зарплат і робочих місць. Банки, що не могли повернути гроші своїх позичальників, почали банкрутувати. Інші банкрутували через масовий відтік вкладів. Ті, котрі ще якось тримались, перестали взагалі позичати.
Тільки за перші десять місяців 1930-го у США збанкрутувало 744 банки, а вкладники втратили 140 млрд тодішніх повноцінних, забезпечених золотом, доларів. Доходи компаній знизились на 60%, а 135 тис. підприємств припинили своє існування. Завантаженість металургійних заводів у 1932-му становила лише 12%. Фермерська нерухомість зменшилась у ціні більш як у десять разів. Тим часом у південних штатах — Техасі, Оклахомі, Канзасі, Тенесі почалася посуха, що обернулася буревіями, котрі знищили всі посіви і змусили сотні тисяч фермерів шукати порятунку від голоду деінде.
У 1933-му кожен четвертий американець був безробітним. Утративши роботу, чимало людей не могли сплачувати за житло, 2,4 млн громадян утратили дах над головою. У 1932 році на президентських виборах переміг лідер демократичної партії Франклін Рузвельт. Демократи вважали, що причиною кризи став великий бізнес, який створив мильну бульбашку фондового ринку, прагнучи отримувати все більше грошей.
У своїй промові на інавгурації Рузвельт оголосив про новий курс — план порятунку економіки, що передбачав перерозподіл коштів від «жирних котів» із Уолт-стріт до робітників та фермерів; посилення ролі профспілок; підвищення оподаткування приватного бізнесу; державне регулювання економіки і великі бюджетні витрати на громадські роботи, до яких залучали безробітних.
Таку майже соціалістичну модель економіки уперше запроваджували у передовій країні «дикого капіталізму». Так само вперше президент Рузвельт використав радіо, як інструмент державної політики. Він регулярно розмовляв з американцями про новий курс на історичних «посиденьках біля каміна».

Ефект доміно
Намагаючись врятувати себе від банкрутства, американці почали «виводити» капітали з Європи. Це зумовило падіння майже всіх європейських валют, які одна за однією відмовлялись від прив'язки до золота. Зниження попиту призвело до згортання світової торгівлі, особливо, коли більшість країн почали захищати внутрішні ринки. Наприклад, для Британії колапс світової торгівлі призвів до скорочення експорту наполовину. Північні й північно-західні регіони, де були сконцентровані традиційно експортні галузі (текстильна промисловість і суднобудування, на яке працювали металурги і шахтарі), швидко занепадали.
Одначе більшість експертів вважають, що з усіх європейських країн економічна депресія найбільше позначилась на економіці Німеччини. Адже її відбудова після Першої світової війни відбувалася переважно на американські гроші. Показово, що серед тодішньої політичної еліти чи не найпершим про новий курс Рузвельта схвально відгукнувся Гебельс, зазначивши, що світ зіштовхнувся з найсерйознішими соціальними проблемами. Мільйонам безробітних треба повернути роботу. Цю справу не можна залишати тільки приватній ініціативі.
Коли на початку 1930-го потік американських грошей припинився, німецька економіка практично зупинилась. Різко зросла кількість безробітних, особливо у великих містах. Соціальне напруження і прагнення пересічних німців до порядку, стабільності призвели до того, що на передчасних парламентських виборах у 1930-му понад 18% голосів отримала націонал-соціалістична робітнича партія на чолі з Адольфом Гітлером. Лише два роки тому у докризовому 1928-му за його політичну силу не проголосувало й 3% громадян.
У 1932–1933 роках у Німеччині відбулася ціла низка виборів — президентських і тричі парламентських, які продемонстрували зростаючу народну підтримку націонал-соціалістів (аж до 44% у 1933-му). Це забезпечило Гітлеру спочатку посаду канцлера, а згодом дало можливість проголосити себе фюрером. Референдум у серпні 1934 р. засвідчив, що політику Гітлера підтримують 85% німців.
1929 рік був визначальним і для Радянського Союзу. Керівник держави Йосиф Сталін назвав його роком великого зламу. Це був перший рік першої радянської п'ятирічки. Зовні виглядало, що Радянський Союз начебто захищений від усіляких капіталістичних депресій будівництвом комунізму. Саме це, на думку багатьох істориків, забезпечило СРСР симпатії у США та Європі у часи, коли у країні відбувалася примусова колективізація, голодомор та інші сталінські репресії. Вже потім західні експерти підрахували, що у 1930–1931 рр. було розкуркулено і вислано до Сибіру 2,5 млн людей, що голод у 1932–1933 роках забрав життя майже 7 млн осіб, понад 6 млн потрапили до примусових трудових таборів.
Почавшись у США наприкінці 1929-го, «Велика депресія» зачепила майже всі держави світу. Більшість з них вдались до певних стабілізаційних програм, які змінили політичне обличчя країн, штовхнувши їх праворуч чи ліворуч. Рузвельта багато хто називав соціалістом, бо при ньому державні витрати зросли утричі. Та війна, що розпочалась у Європі, обіцяла ще більші державні замовлення. Люди, котрі пережили «Велику депресію», легко погоджувались на продовжений робочий день і картки на харчі задля перемоги своєї країни у війні.
Тоді, у жовтні 1929-го, коментуючи події «чорного вівторка», Джон Рокфеллер заявив: «У ці дні багато хто перебуває у розпачі. Але впродовж 93 років свого життя я бачив, як депресії приходять і йдуть, а процвітання завжди повертається».

Складні часи попереду
Ще зовсім недавно політики країни, що вважається двигуном Європи і найбільшою економікою на континенті, були впевнені, що Німеччина переживе кризовий шторм, що її економіка достатньо міцна, аби вистояти у глобальній економічній кризі. Проте не вистояла. Перспективи на 2009 рік гірші, ніж очікувалося. Найбільша проблема — невпевненість. Оцінки експертів увесь час змінюються. Вони не знають, якою великою буде рецесія. Але виглядає на те, що вона буде найбільшою від часів Першої світової війни.
Про рецесію говорять також у Великій Британії, де щодня оголошують про численні втрати робочих місць. Кількість тих, хто звернувся за державною допомогою з безробіття у жовтні, збільшилась на 36 тис. Експерти вважають, що до Різдва рівень безробіття у Британії сягне 2 млн, а до 2010-го через наслідки нинішньої фінансово-економічної кризи без роботи залишиться майже 3 млн осіб.
Політики та економісти довго боялися вимовити «погане слово», що починається на букву «р» — рецесія. Нагадаємо, що під рецесією розуміють скорочення ВВП упродовж принаймні двох кварталів. У Великій Британії ВВП за останній квартал знизився на 0,5%. Це — перше скорочення за 16 років. Експерти прогнозують, що країна впадатиме в рецесію поступово. Але офіційно про неї оголосять не раніше від Різдва. За урядовими прогнозами, економічне сповільнення буде різким, але короткостроковим і має закінчитись у 2010 році. Прогнозується також, що економіка згорнеться більш ніж на 1%, але менше, ніж на 2%, як це було на початку 1990-х.
Утім, якщо у разі з Британією йдеться лише про прогнози, то у Німеччині рецесія є реальністю. Аби пом'якшити наслідки глобальної кризи, центральний банк Британії різко зменшив відсоткову облікову ставку, що суттєво допоможе позичальникам і особливо представникам малого і середнього бізнесу, які зможуть позичати дешеві гроші.
План порятунку у Німеччині має свої особливості. Це — пакет економічних стимулів, розрахований на 12 млрд євро. Він передбачає податкові пільги та заохочення інвестицій. Проте економічні експерти критикують його, називаючи низкою окремих проектів. Вони вважають ситуацію набагато серйознішою, що потребує не менше 25 млрд євро. І хочуть, аби Німеччина інвестувала у громадську інфраструктуру, будівництво доріг і т. п.
Європейська Організація з економічної співпраці й розвитку прогнозує, що слідом за Німеччиною 2010 року у фазу тривалого сповільнення увійдуть економіки США, Японії та країн єврозони. Експерти попереджають: складні часи попереду.

Плата за популізм?
Причини кризи в нашій державі полягають у прорахунках уряду та популізмі політиків, вважає Президент України. Він твердить, що поштовхом до кризи у світі стала необережна поведінка з віртуальними, сурогатними грішми, простимульована бажанням жити не по статках, а за рахунок кредитів. Водночас Віктор Ющенко вважає, що світова фінансова криза є лише каталізатором кризи в українській економіці, стан якої погіршився переважно через внутрішні проблеми. Серед них він називає популістські дії уряду, який різко збільшив соціальні видатки, що спровокувало інфляційну хвилю, яку уряд і Нацбанк намагалися подолати через збільшення дешевого імпорту, ревальвацію гривні та скорочення доступності дешевих кредитних ресурсів. За нинішніх вісім місяців номінальні доходи громадян зросли на 43% (це — найвищий показник з вересня 2006-го), реальні — на 8,7%. Але за це ми поплатилися, адже перейдено важливу заповідь — можна давати лише те, що в тебе є.
Президент вважає, що керівництву країни вдалось подолати тимчасові проблеми зі стабілізацією банківської системи. Та до подолання кризи далеко. З-поміж антикризових заходів він пропонує вдатися до дозволеного протекціонізму або підтримки вітчизняного виробництва. Щоб, приміром, будівельна галузь сформувала попит на продукцію металургії, яка втратила внутрішній ринок, а тепер потерпає від скорочення попиту на зовнішніх ринках. Будівельну галузь потрібно простимулювати через активізацію банківського кредитування. Саме на ці цілі Президент пропонує використати кредит МВФ. Крім того, глава держави вбачає перспективу в аграрному секторі, який має врятувати Україну, як нафта — Росію. Він також пропонує різко скоротити імпорт, відмовившись від закордонних автівок та м'яса, і в такий спосіб ліквідувати дефіцит торговельного балансу. Віктор Ющенко пропонує оцінювати кризу з позиції східної філософії, яка твердить, що криза приносить не тільки випробування, а й дає шанс. Тож втрачені роки без реформ треба замінити на нову політику, і з кризи вийти сильнішими.
Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, котра нещодавно запевняла, що кризи в Україні немає, визнала, що держава виявилась недостатньо підготовленою до неї. Головною умовою пожвавлення економіки вона називає стабілізацію банківської системи. Тим часом банкіри думають, де взяти на це гроші. Голова правління «Райффайзен Банк Аваль» Володимир Лавренчук назвав кошти стабілізаційного фонду головним джерелом цього, але не єдиним. Вклади у довгостроковій перспективі виглядають як найбільший банківський ресурс. Але в короткостроковій — сценарій їхнього залучення виглядає нереальним. Міжнародні інвестори охололи до України, тож є велика небезпека їхньої втрати. Приплив прямих іноземних інвестицій у третьому кварталі скоротився втричі порівняно з попереднім кварталом. У січні–вересні в Україну надійшло понад 8 млрд дол., це на 50% більше, ніж за аналогічний період 2007-го. Проте, якщо за перші два квартали Україна отримала по 3,5 млрд дол. інвестицій, то від липня вони скоротились до трохи більше мільярда за квартал. До «Райффайзен Банк Аваль» тільки за жовтень надійшло понад 500 млн дол.
Криза відчутно вдарила по малому і середньому бізнесі. Аби пом'якшити удар, Єврокомісія виступила за збільшення інвестицій у цю сферу через Європейський інвестиційний банк і ЄБРР. Можливо, буде перенаправлена частина коштів через різні європейські фонди, зокрема, Фонд соціального розвитку і Фонд компенсації наслідків глобалізації, адже малий і середній бізнес є стабілізуючим і наповнюючим сектором економіки. Нині він дає 5% ВВП України, а за останні п'ять років продемонстрував хороші тенденції до зростання.
Це добре розуміють фахівці банку, тому займаються активним кредитуванням малого і середнього бізнесу — вже видали майже 10 млрд грн позик, із них 4 млрд виробникам сільгоспгалузі. На цей банк припадає 45% сільгоспкредитів усієї банківської системи (три роки тому — 25%). Фахівці вважають, що малий і середній бізнес, сільгоспвиробництво мають хороші перспективи розвитку в Україні, тому нещодавно запровадили для їхніх представників нові тарифні пакети, які мають додаткові бонуси й привілеї.
Не забули про малий і середній бізнес у компанії «Київстар». Аби допомогти своїм клієнтам, які змушені в умовах економічної кризи скорочувати витрати, компанія знизила для них тарифи. Адже зв'язок для бізнесменів — передовсім інструмент ведення бізнесу.
У Росії, до речі, щоб протидіяти наслідкам світової економічної кризи, мають намір знизити податки на доходи малого і середнього бізнесу.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

назад »»»