ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
НЕ ТАКИЙ СТРАШНИЙ СНІД, ЯКЩО ДОТРИМУВАТИСЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ
За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, від ВІЛ-інфекції та СНІДу страждають понад 60 мільйонів землян, а близько 20 мільйонам ця хвороба вкоротила віку. Не обминула вона й Україну: першого ВІЛ-інфікованого громадянина виявлено у 1987 році. За даними Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом, в Україні станом на 1 жовтня 2008 року офіційно зареєстровано 136267 ВІЛ-інфікованих і 25651 хворого на СНІД. Більш ніж 14 тисяч померли.

Які категорії населення є найбільш ураженими небезпечною хворобою? Що робить держава для того, аби призупинити поширення епідемії? Які прогнози на майбутнє?
На ці та інші запитання я попросив відповісти голову Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально небезпечним хворобам Міністерства охорони здоров’я України Василя Петренка.

1 ГРУДНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДом

— Ситуація, що склалася, не може не викликати тривоги як у нас, медиків, так і всього суспільства,— говорить Василь Іванович.— Адже кількість хворих з кожним роком невпинно зростає і це, врешті-решт, може призвести до національної катастрофи: незалежні експерти вважають, що кількість інфікованих у нас у кілька разів перевищує число офіційно зареєстрованих. Поширеність ВІЛ в Україні є однією з найвищих у Центральній та Східній Європі: показник її розповсюдження протягом 1987—2007 років становить 175,5 на 100 тисяч населення. Понад 87 тисяч ВІЛ-інфікованих перебувають під диспансерним наглядом.
— Серед яких верств ВІЛ-інфекція є найпоширенішою? Хто найбільше потерпає від неї — чоловіки чи жінки?
— Найбільший ризик «підхопити» хворобу мають громадяни, які нерозбірливі у виборі сексуальних партнерів, вживають наркотики. Найбільше ВІЛ-інфікованих з-поміж вікової групи 20—39 років. З упевненістю можна сказати, що між зростанням кількості наркоманів і ВІЛ-інфікованих в Україні є прямий зв’язок: у 70 випадках зі 100 саме споживачі наркотиків інфікували своїх сексуальних партнерів.
Понад 40 відсотків ВІЛ-інфікованих наших громадян становлять жінки репродуктивного віку, лише протягом кількох останніх років їхня кількість істотно зросла.
— Виходить, що за гріхи батьків розплачуються їхні діти...
— Так, ведучи нерозбірливий спосіб життя, дівчата, молоді жінки не замислюються над наслідками. А вони жахливі: за час епідемії в Україні народилося майже 19 тисяч дітей від ВІЛ-інфікованих матерів, із яких близько двох тисяч мають позитивний ВІЛ-статус. ВІЛ-інфекція та СНІД все більше поширюються серед підлітків. Насамперед з-поміж так званих дітей вулиці — тих, які позбавлені батьківської опіки. Серед них є сироти, але переважна більшість мають батьків, проте ті проміняли своїх кровинок на оковиту й наркотики, тож їхні діти ростуть сиротами за живих батьків. Основними чинниками передачі страшного захворювання є висока сексуальна активність, брак знань про ВІЛ/СНІД, обмежений доступ до профілактичних засобів. До того ж, значна частина підлітків, насамперед із числа жіночої статі, займається так званим комерційним сексом: не маючи засобів для існування, подібним чином заробляють на прожиття. Згідно із законодавством, підлітки не можуть бути учасниками багатьох програм «зменшення шкоди», зокрема тих, які передбачають обмін шприців і замісну терапію, немає спеціальних програм детоксикації підлітків, які б могли допомогти їм позбутися наркотичної залежності, зменшили б ризик захворіти. Однією з перепон тестування громадян, яким не виповнилося 14 років, на наявність у їхньому організмі ВІЛ-інфекції є те, що для цього потрібна згода батьків або опікунів. А в «дітей вулиці», як відомо, часто немає ні тих, ні інших. Недостатньо виїзних лабораторій для проведення тестувань, бракує медико-соціальних послуг для таких підлітків, серед яких поширеними є опортуністичні інфекції та недуги, що передаються статевим шляхом.
— Чи можна, зважаючи на наведену статистику, стверджувати, що СНІД становить загрозу нації?
— Безперечно. Нагадаю, що за висновками експертів ВООЗ, ВІЛ-інфекція загрожує не лише окремим націям чи народностям, а людству, оскільки все більше набуває форм пандемії. Коли говорити про Україну, то прогнози щодо поширення цього захворювання серед її громадян, які ґрунтуються на теперішніх тенденціях, невтішні. На думку фахівців, упродовж 2005–2014 років населення країни — через зростаюче поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу — може скоротитись на 250–300 тисяч осіб. За оптимістичним сценарієм, кількість дітей-сиріт, батьків яких позбавить життя СНІД, може у 2014 році сягнути 23 тисяч. За прогнозами експертів, у названому році кількість ВІЛ-інфікованих становитиме понад 820 тисяч осіб.
Ситуацією, що склалася, занепокоєні керівництво держави, суспільство загалом. У жовтні під головуванням Президента Віктора Ющенка відбулося засідання Координаційної ради з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії. Йшлося про конкретні шляхи призупинення їхнього поширення.
— Проблема СНІДу існує практично в усіх державах. Але чому саме Україна є горезвісним лідером у Європі?
— Причин багато. Наприклад, у нас, як свідчить статистика МВС, кілька сотень тисяч наркоманів, хоча, за неофіційною інформацією, їх значно більше. Саме вони є найактивнішими розповсюджувачами ВІЛ-інфекції. На призупинення епідемії асигнується недостатньо коштів, а лікування хворих на СНІД — справа не з дешевих. Водночас однією з головних проблем є лікування людей, котрі вживають наркотики. Їх важко поставити на облік і змусити лікуватись. Втім, потрібно, щоб людина сама усвідомила його необхідність, не поширювала власну недугу серед інших.
— Які регіони України найбільше уражені ВІЛ-інфекцією та СНІДом?
— Поширеність є нерівномірною, зокрема, вона висока у Дніпропетровській, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій областях, а також у Криму та Києві. Найменша на Івано-Франківщині, Закарпатті, Чернігівщині, Житомирщині, Сумщині.
— Розкажіть, будь ласка, про те, що робить держава для поліпшення ситуації з поширенням ВІЛ-інфекції та СНІДу?
— Останнім часом для вирішення цієї проблеми робиться багато. Нагадаю, що протягом 2001—2005 років обсяги державного фінансування заходів, спрямованих на боротьбу з поширенням ВІЛ/СНІДу, були збільшені з 5,4 до 17 мільйонів гривень. А в 2006-му вони зросли до 21 мільйона. Незважаючи на це, наданих коштів недостатньо для ефективної боротьби з ВІЛ/СНІДом. За висновками ВООЗ, нестача у фінансуванні лише у 2005 році становила щонайменше 214 мільйонів американських доларів. Але, попри труднощі, які заважають у призупиненні поширення ВІЛ/СНІДу, держава визнала цю проблему пріоритетним напрямом в охороні здоров’я та соціальному розвитку. Для налагодження управління, координації й моніторингу за програмами у сфері ВІЛ-інфекції та СНІДу було створено комітет з питань протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально небезпечним хворобам, який є урядовим органом державного управління. Уряд узяв на себе чимало стратегічних зобов’язань щодо подолання епідемії. Діє Національна програма профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004–2008 роки. Маємо схвалену парламентом у першому читанні програму на 2009–2013 роки. Її кінцева мета — стабілізація епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності й смертності від ВІЛ-інфекції та СНІДу.
Заходи, до яких, згідно з цим документом, планує вдатись держава, розподілено за трьома напрямами. Перший передбачає вдосконалення чинного законодавства у сфері протидії СНІДу та контроль за його виконанням, забезпечення роботи Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції, підготовку відповідних медичних, педагогічних, соціальних працівників.
Другий напрям — профілактичні заходи, реалізація яких дасть змогу суттєво зменшити темпи поширення епідемії. Акцент робитимуть насамперед на первинній профілактиці, якою передбачається широке інформування населення, особливо дітей, підлітків і молоді, пропаганду здорового способу життя, формування толерантного ставлення до людей, котрі хворіють. До третього напряму входять лікувально-діагностичні заходи та соціально-психологічні послуги: держава зобов’язується забезпечити широкий доступ до безплатного тестування на ВІЛ-інфекцію, а також лікування хворих. Практично всі центри профілактики й боротьби зі СНІДом, які надають консультативну та лікувальну допомогу хворим, забезпечені новітнім лабораторним обладнанням, реагентами і тест-системами, впроваджені сучасні методи лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції. Стаціонарна допомога хворим надається у десяти стаціонарних відділеннях центрів, розрахованих на 404 ліжка, із яких 64 хоспісних, а також у інфекційних відділеннях обласних лікарень. Загалом до послуг недужих — майже 1200 ліжко-місць.
Із метою попередження передачі ВІЛ від матері до дитини розроблено і запроваджено систему, реалізація якої втричі зменшила рівень ВІЛ-інфікування новонароджених. Міністерство охорони здоров’я вивчає можливість впровадження профілактичного лікування трьома АРВ-препаратами від самого початку вагітності, запроваджено метод ранньої діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 18 місяців. Регулярно проводяться семінари акушер-гінекологів, неонатологів і дитячих інфекціоністів, на яких розглядаються шляхи запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини. Усіх дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, забезпечено штучними сумішами. На базі спеціалізованої лікарні «Охматдит» діє центр для лікування ВІЛ-інфікованих дітей.
Застосування антиретровірусної терапії (АРТ) не позбавляє людину хвороби, але воно продовжує її життя і поліпшує його якість. Однак донедавна хворі, в тому числі діти, не мали доступу до АРТ. Після того, як Глобальний фонд почав нам допомагати, ситуація змінилася на краще: зараз АРТ-препарати отримують понад дев’ять тисяч осіб, а діти, що теж їх потребують, забезпечені ними на 100 відсотків. Завдяки впровадженню антиретровірусної терапії, торік нам уперше вдалося зменшити рівень захворюваності на СНІД.
Для зменшення поширення ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків 30–40 відсотків цього контингенту потрібно залучати до програм замісної підтримувальної терапії. Тому, починаючи з 2008 року, ми запроваджуємо механізми її розширення. Практично в кожному районі функціонують кабінети довіри, де всі охочі можуть обстежитись на наявність у них ВІЛ-інфекції, отримати консультації.
— Будь-яку хворобу легше попередити, ніж позбутись її. Отже, Василю Івановичу, Ваші поради нашим читачам щодо того, як не стати жертвою ВІЛ-інфекції й СНІДу.
— За великим рахунком, кожен із нас, пересічних громадян, може стати їхньою жертвою. Проте не варто драматизувати ситуацію. Приміром, якщо ми дотримуватимемось загальноприйнятих принципів поведінки в суспільстві, сповідуватимемо справжні цінності, то ризик стати жертвою ВІЛ-інфекції чи СНІДу буде мінімальним. Для цього потрібно не споживати наркотики, не вести розпусний спосіб життя, бути розбірливим у виборі сексуальних партнерів тощо.

Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• ФЕРМЕНТ-ВОЇН

назад »»»