ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
ХВОРОБИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФЕМІДИ
СУДОВУ СИСТЕМУ РУЙНУЮТЬ ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ, ПОСЕРЕДНИЦТВО В ПРОТИПРАВНИХ СХЕМАХ І СУБ’ЄКТИВІЗМ
У руках судді зосереджено величезну владу, тому і відповідальність має бути належною. Ніщо не здатне замінити суд як найвищого арбітра у вирішенні суспільних конфліктів. На «больових точках» сучасного вітчизняного правосуддя зосередився голова Верховного Суду Василь Онопенко, виступаючи на ІХ з’їзді суддів України.

Земельні справи поставлено «на потік»
Останнім часом суди виявилися втягнутими в маніпуляції із землею, незаконним набуттям права власності, узаконенням самочинного будівництва, видачею виконавчих документів на вочевидь незаконні рішення третейських судів, забезпеченням «обходу» закону при відшкодуванні ПДВ та ухиленні від митних зборів. Оскільки земельне питання є надзвичайно прибутковим, то й спокус нагріти на ньому руки вистачає.
Аби запобігти таким випадкам, Верховний Суд дослідив судову практику в земельних спорах, зокрема в Київській області. Результати вразили хитромудрістю схем незаконних операцій із землею, до яких долучалися представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і третейські суди. Деякі судді поставили це «на потік»: вирішували такі справи без дотримання процесуальних норм за кілька днів, а інколи протягом одного дня з моменту надходження позовної заяви. На земельних рішеннях «спеціалізувалися» два суди Київської області: Макарівський і Бориспільський. Останній видавав також виконавчі документи на рішення третейських судів, які масово «узаконювали» право власності на земельні ділянки, що не могли відчужуватися. Причому третейські суди ухвалювали рішення саме на території Бориспільського району, адже принципом схеми передбачено, що потрібна справа повинна знайти «свого» суддю.
Інший винахід — встановлення судовим рішенням факту передачі землі у власність. Площа однієї з ділянок, наприклад, становила 959 гектарів, тоді як у передбачений законом спосіб особи взагалі не можуть набувати права власності на земельні ділянки площею понад 100 гектарів.
Василь Онопенко повідомив, що вніс до Вищої ради юстиції подання з пропозиціями звільнити з посади суддів, які грубо нехтували закон, вирішуючи земельні спори, за порушення присяги. Зокрема, стосовно усіх суддів Макарівського районного суду, у якому виявлено найбільше випадків недотримання закону під час розгляду згаданих справ.
Верховний Суд виявив ще одну схему з категорії судових рішень, які не оскаржуються, бо всіх влаштовують — визнання договорів дійсними.
У кращому разі за допомогою таких судових рішень сторони уникають нотаріального посвідчення договору, а отже, й сплати державного мита. В одній з таких справ (її розглядав Феодосійський міський суд Криму) договірна вартість майна становила 250 тисяч гривень, а судовий збір — усього 51 гривню.
У гіршому випадку цей механізм використовують для укладання договорів, які не можуть бути нотаріально посвідчені через те, що суперечать закону. Тому деякі судді «вирішують проблеми», діючи всупереч закону тоді, коли нотаріуси на це не насмілились.
За допомогою судових рішень спритники «узаконюють» самочинне будівництво (здійснене без належного дозволу чи проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил). У переважній більшості таких справ спір між сторонами не виникає. Відповідачі (переважно це органи місцевого самоврядування) зазвичай беруть участь у справі формально та визнають позов.
Абсолютно неприпустимими є випадки безвідповідального ставлення суддів до розгляду справ про усиновлення дітей, особливо іноземцями. Виявлено випадок, коли суд не звернув увагу на факт взяття на облік дитини з метою усиновлення... ще до її народження.

Рішення вміщуються на одній сторінці
Проблемою, що може перерости в загрозу національній безпеці у сфері судочинства, є діяльність третейських судів. Їх почали широко використовувати як засіб незаконного отримання власності. Верховний Суд України завершує роботу над узагальненням такої практики. Попередні висновки свідчать про те, що жодне з проаналізованих рішень третейських судів не ґрунтувалося на законі.
Ще одна тривожна тенденція — збільшення виправдувальних вироків у кримінальних справах. Свого часу таких рішень було мало, суди здебільшого передавали справи, у яких бракувало доказів провини особи, на додаткове розслідування. Нині апеляційні суди масово скасовують виправдувальні вироки місцевих судів (протягом першого півріччя — майже 83 відсотки). Слід розібратися, в чому причина: або місцеві суди ухвалюють такі рішення необґрунтовано, або апеляційна інстанція їх безпідставно скасовує.
Доволі часто господарські суди апеляційної та касаційної інстанцій, переглядаючи судові рішення, перевищують межі повноважень, наданих їм законом. Зокрема, задовільняють позовні вимоги, які були не заявлені в суді першої інстанції, хоча це суперечить чинному Господарському процесуальному кодексу.
Не залишили на з’їзді поза увагою й низьку якість складання та оформлення судових рішень. Це не тільки викликає негативне ставлення до суду, а й відкриває шлях судовому свавіллю та суб’єктивізму. У таких складних категоріях справ, як земельні або спадкові спори, справи стосовно нерухомого майна, рішення вміщується на одній сторінці, а то й менше. Причини зрозумілі: цікавить лише результат — задоволення позову, а не мотивація.
Деякі судді примудряються формулювати мотивувальну частину, не зазначаючи обставин справи, а резолютивну викласти таким чином, що неможливо зрозуміти висновок суду по суті справи.
Про яку повагу до судових рішень може бути мова, коли в судовому засіданні оголошується одне рішення, а документально фіксується інше? Це стосується не лише судів першої та апеляційної інстанцій. Зрозуміло, що в такому разі йдеться не просто про недотримання закону щодо оформлення судового рішення. Почастішали випадки їхнього підроблення зацікавленими особами.
До звичних атрибутів вітчизняної Феміди — терезів та меча — голова Верховного Суду запропонував на певний час додати ще й мітлу. Судді самі повинні ініціювати очищення системи правосуддя від тих, хто його компрометує. Не може бути заступництва з корпоративних міркувань стосовно колег, котрі свідомо грубо порушили присягу й закон.
Протягом 2007 року суди першої інстанції розглянули 8,7 мільйона справ і матеріалів. У першому півріччі 2008-го — понад 4,7 мільйона (на 15% більше, ніж за аналогічний період торік). Величезна завантаженість українських судів є особливо очевидною у порівнянні з такими ж інституціями за кордоном. На початку цієї осені делегація Верховного Суду України побувала в Китаї й ознайомилася з діяльністю тамтешньої судової влади. Китайські суди також щороку розглядають приблизно вісім мільйонів справ, але ж у них це робить 194 тисячі суддів, а в нас — тільки вісім тисяч.
Віднині непомірний тягар, який несуть вітчизняні служителі Феміди, має значно полегшати, адже набув чинності закон, яким, зокрема, змінено підпорядкованість розгляду справ про порушення правил дорожнього руху. За попередніми підрахунками, це зменшить навантаження на суди більш як на три мільйони справ на рік.

10 мільярдів гривень на «суддівські джунглі»
Надзвичайно негативно на стан правосуддя впливає нереформованість судової системи. Уже протягом тривалого часу судді перебувають у стані непевності через реалізацію чергової спроби реформування. Дехто методично поширює дезінформацію про те, що судді та особисто голова Верховного Суду заперечують проти судової реформи, зазначив Василь Онопенко і запевнив: це абсолютно не відповідає дійсності. Судді, як ніхто інший, зацікавлені в радикальних конструктивних змінах у судочинстві. Але вони наполягають на реформі науково обґрунтованій, продуманій, здійснюваній в інтересах суспільства. Водночас не підтримують законодавчі ініціативи, реалізація яких призведе до запровадження «суддівських джунглів» (так пан Онопенко назвав запропоновану систему судоустрою, яка складатиметься з 15 видів судів). Тільки на її запровадження потрібно понад 10 мільярдів гривень, а в результаті правосуддя ще більше віддалиться від людини. Що ж до нинішніх зусиль з реформування судочинства, то вони зводяться до одного питання, яке не є основним для судової реформи,— порядку призначення суддів на адміністративні посади. Хоча найоптимальнішим, перевіреним часом є здійснення такого призначення Радою суддів України — вищим органом суддівського самоврядування, аполітичним, нікому не підпорядкованим, який унеможливлює протиправний вплив на суддів. До речі, саме такий механізм передбачено і в затвердженій главою держави концепції розвитку судочинства.
Президент України Віктор Ющенко, який взяв участь у з'їзді служителів Феміди, назвав судову систему найбільш нереформованою і заявив, що йому хотілося б бачити рішучішу, зрозумілішу поведінку суддівського корпусу в здійсненні необхідних кардинальних змін. Якщо цим не займаються вони, то ініціативу перебирають на себе політикани, адже дуже вигідно — мати свого суддю. Кожен місяць змарнованого на цьому шляху часу — ще один крок до втрати суддівської репутації, наголосив глава держави.
Нині притягнути служителя Феміди до відповідальності можна лише теоретично, констатував Віктор Ющенко і навів такий приклад. Суддя Каховського міськрайонного суду Херсонської області Крюковський О. А. в стані алкогольного сп’яніння, з’ясовуючи стосунки зі своїми родичами, випустив 14 куль з автомата Калашникова і завдав тілесних ушкоджень. За цією зброєю тягнеться кримінальний слід з 1994 року. Однак у порушенні карної справи проти нього було відмовлено. Ініціювати її вдалося лише через кілька місяців ціною немалих зусиль. «Оцінки вашій роботі виносить не з’їзд, а проста вулиця, і їх неможливо ігнорувати»,— резюмував глава держави. Тому суддівське самоочищення нині є надактуальним, і в цьому питанні служителі Феміди мають не ворогів чи опонентів, а партнерів.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
• ПРАВО НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ РЕГУЛЮВАТИМЕ НОВИЙ ЗАКОН

назад »»»