ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
ВІДКРИВ ВОРОТА У ВСЕСВІТ
Він з’явився на світ 1473 року в польському місті Торуні в сім’ї купця. Навчався у Краківському університеті, пізніше продовжував освіту в Італії. Своїм ученням Коперник спростував підтриману церквою стару геоцентричну систему (Гея — земля), за якою центром світу є Земля, а навколо неї рухаються Сонце, планети і зірки. Він науково довів, що не Сонце обертається навколо Землі, а навпаки, Земля і всі інші планети — навколо Сонця. Система світу, створена Коперником, одержала назву геліоцентричної (від гр. «геліос» — «Сонце»).

Отже, він першим «побачив», що Земля обертається, а Сонце стоїть. Свій основний висновок учений сформулював так: «Усі порухи, які ми помічаємо у Сонця, не притаманні йому, а належать Землі й нашій сфері, разом із якою ми обертаємося навколо Сонця, як і кожна інша планета». Його вчення послугувало фундаментом для розвитку ідеї про безмежність Всесвіту, про яку відкрито заявив Джордано Бруно, згодом спалений за свої переконання інквізицією. На підставі цього вчення були відкриті Іоганом Кеплером закони руху планет, Ісааком Ньютоном — закон всесвітнього тяжіння. Але головне те, що воно показало можливість теоретико-експериментального пізнання світу. Тому є всі підстави сказати, що Коперник відкрив ворота у Всесвіт.
Тривалий час дехто навіть сумнівався, чи був Коперник насправді й чи не міфічний це герой. Такі сумніви пояснювалися тим, що на той час астрономія не володіла методами, аби довести обертання Землі навколо Сонця. Такий метод з’явився майже через 200 років потому, як своє відкриття зробив Коперник.
Отже, можна сказати, що він зробив крок за межі можливого. Упродовж десятиліть кожної ясної ночі, на власноруч виготовлених астрономічних приладах, Миколай спостерігав за тим, як рухаються Сонце, зорі й планети. Проводив математичні розрахунки, уточнював, перевіряв, шукав нових доказів. Свою теорію Коперник створював майже 30 років. Лише переконавшись, що вона правильна, взявся за оформлення своїх ідей в закінчену наукову теорію — геліоцентричну систему світу. Його книга «Про обертання небесних сфер» з’явилася 1543 року.
Вражає те, що астрономією він займався, так би мовити, в позаробочий час. Він мав зовсім інші обов’язки — і за посадами, які обіймав, і, виходячи з ситуації, що склалася в його країні, й з урахуванням того, де потрібна його допомога.
Миколай Коперник ще замолоду вирішив піти стопами свого дядька Лукаша Ватценроде — високоосвіченого гуманіста, доктора церковного права, який замінив йому, братові й двом сестрам батьків, коли ті померли. Його допомога не обмежувалася матеріальним забезпеченням осиротілих дітей, велику увагу він приділяв їхньому інтелектуальному вихованню. Астрономією хлопець захопився під час навчання в університеті. Саме тут у нього були закладені основи точних астрономічних і математичних знань, звичайно, в дусі старої геоцентричної теорії. Проте незабаром, за порадою дядька, який на той час був єпископом, Миколай залишив університет, аби взяти участь у виборах каноніка — члена церковної ради. Та перша спроба була невдалою — його не обрали через відсутність вченого ступеня. Щоб відкрити племінникові можливість для просування вгору в церковній ієрархії, Лукаш Ватценроде відправляє його навчатися до Італії на юридичний факультет Болонського університету. Чому на юридичний? На той час державне і цивільне право мало чим відрізнялося від церковного. Згодом Миколая Коперника заочно обрали каноніком із наданням трирічної відпустки для продовження навчання. Проте замість трьох він пробув у Італії дев’ять років. За цей час у кількох університетах Коперник вивчає церковне право, математику, медицину, інженерні, військові науки, філософію. Опановує грецьку мову й в оригіналі читає Платона, Арістотеля, Птолемея, інших авторів. Безперечно, природний потяг до знань у нього поглиблювала атмосфера, що панувала в Італії, адже він жив і вчився там у епоху Відродження, був сучасником видатних особистостей.
Серед них — відомий болонський астроном Доменіко Маріо ді Новарра, котрий не лише ділився з талановитим студентом знаннями, а й взяв його своїм помічником. Тому сказати, що Коперник був ученим,— замало, він був ученим-енциклопедистом.
Повернувшись 1506 року до Польщі, він займав посади домашнього лікаря і секретаря єпископа, виконував доручення. Після смерті дядька почав виконувати обов’язки каноніка. Але, крім церковних, у Коперника було чимало інших справ: лікував бідних людей; брав участь у проектуванні інженерних споруд міст і єпархії. Писав трактати про природу грошей. У розпал війни з хрестоносцями, на початку листопада 1520 року, його обрали адміністратором володінь капітула в Ольштині й Пененжно. Взявши на себе командування нечисленним гарнізоном Ольштину, Коперник запропонував план укріплення замку-фортеці й зумів відстояти місто. Невдовзі після укладення перемир’я 1521 року його призначили комісаром Вармії, потім канцлером капітулу. Ця робота забирала багато часу.
Проте навіть у роки війни Коперник віднаходив час для астрономічних досліджень. «Це царівна наук, найбільше гідна вільної людини. Якщо всі науки звеличують людський дух, то найбільше це притаманно астрономії, не говорячи про величезну духовну насолоду, пов’язану з її вивченням...»
Коли Коперник захворів і не міг рухатися, він, мабуть, найбільше хвилювався, чи не забудуть його вчення, адже церква не визнавала геліоцентричну систему світу. Але за два дні до смерті Коперник пережив найвищу для вченого «мить торжества» — йому принесли перший примірник його книги «Про обертання небесних сфер», надрукований в одній з нюрнберзьких друкарень. Таким чином друзі йому сказали: геліоцентрична система пішла світом і житиме.
Помер Миколай Коперник 24 травня 1543-го у віці 70 років від крововиливу в мозок. Йому вдалося уникнути долі багатьох тих, кого за непослух церкві чи висловлювання, які суперечили її догмам, спалювали, піддавали анафемі.
Пояснюють це по-різному. Поширене твердження, що вчений виклав свою теорію так, що її до кінця могли зрозуміти лише високоосвічені люди у галузі математики, філософії, фізики, астрономії й до церкви через багато років дійшло, який удар Ватикану нанесло вчення Коперника. Висловлюються думки, що його врятував дипломатичний талант, наприклад, те, що свою працю він присвятив Папі Римському Павлу ІІІ. Не виключаються і добрі справи, які він зробив для церкви. А може, серед богословів, котрі готували судові справи святої інквізиції, знайшовся такий, який сказав: «А якщо сам Бог визначив місце небесних сфер так, що Земля обертається навколо Сонця, тоді, покаравши Коперника, ми підемо проти Бога».
Лише в 1616 році ухвалили рішення... про заборону вчення Коперника, а його засудили. Але це було б те саме, що запровадити заборону на сяйво зірок, котре, до речі, продовжує проливатися на землю й після того, як зірка згасне, ще тисячоліттями. Життя Коперника можна порівняти із таким сяйвом.

Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ДОБРЕ ПРОЖИТЕ ЖИТТЯ — ДОВГЕ ЖИТТЯ

назад »»»