ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ОСВІТА: РАДИКАЛЬНІ ЗМІНИ
В освіті відбувається переворот, який матиме величезне значення для подальшого розвитку людства. Навіть керівники такого славетного університету, як Оксфордський, зрозуміли необхідність змін, бо у вищій освіті можна швидко втратити перевагу. Тому Оксфорд, найбільший європейський вищий навчальний заклад, ініціював збір грошей. Університету потрібні кошти для того, щоб запросити найкращих науковців і створити унікальну систему навчання, за якої кожен студент матиме опікуна (тутора), який займатиметься тільки ним. У такий спосіб Оксфорд хоче зрівнятися із заокеанськими суперниками — Гарвардом, Йєлом чи Прінстоном.

«Треба рятувати нашу вищу школу, аби не опинитися в рейтингах у другій лізі»,— переконує ректор Оксфорду Хріс Паттен. Останніми роками університет покинуло багато визнаних науковців, а разом з ними й студентів. Вони віддали перевагу американській освіті, бо навіть найпрестижніші університети Західної Європи мають менші можливості для розвитку. У рейтингу 500 найкращих вищих навчальних закладів у світі впродовж багатьох років у першій десятці аж вісім місць належать університетам США і тільки два — навчальним закладам Старого континенту. На обох берегах Атлантики все частіше можна почути, що Європа стає інтелектуальним музеєм.

Влада таланту
Попри наукову перевагу Сполучених Штатів над рештою світу, саме американці наголошують на відсталості вищої освіти. Ця тема виникає під час кожної виборчої кампанії. Нині стурбованість у політиків викликала статистика: майже половина американських підлітків завершує навчання раніше, ніж отримує шанс хоча б подумати про вищу освіту.
Унаслідок анахронічного законодавства середини ХІХ століття 16-річні можуть відмовитися від подальшого навчання в школі без згоди батьків. Колишній державний секретар Колін Пауелл і перша дама країни Лаура Буш, які долучились до боротьби з цією практикою, б’ють на сполох: у США триває епідемія відмови від навчання в школі. Кандидати в президенти США обіцяють якнайшвидше після перемоги на виборах продовжити термін обов’язкового навчання принаймні до сімнадцятирічного віку, але їхні наміри перекреслюють фінансисти. Підраховано, що кожний наступний рік навчання коштуватиме в середньому 10 тисяч доларів. Отже, все завершиться обіцянками.
Значно серйознішу дискусію про рівень освіти, яким політики цікавляться набагато менше, провела організація ED in’80. Її засновники — Елі Броад і Білл Гейтс, двоє найвизначніших філантропів, які дбають про американську систему освіти. Коли у США відбувались «праймеріз» (попередні вибори), організація почала поширювати копії фільму «Two Million Minutes: A Global Examination». У ньому йдеться про життя шести талановитих студентів. Четверо з них — з Індії та Китаю — опановують набагато ширшу програму, ніж їхні ровесники в США. Автори зазначають, що саме через цю різницю Сполучені Штати потраплять у перманентну економічну кризу. Фільм спонукає до таких самих висновків, що й усі доповіді, підготовлені в США за останні півстоліття.
У 1991 році вже порівнювали результати тестування знань студентів та стану економіки — американської і японської. Хоча у США тривала найбільша в історії США «проспериті», а в Японії економічний бум йшов на спад, в авторів урядової доповіді і книги за її матеріалами «Нація в небезпеці» не залишилося сумнівів, що через лінощі американських студентів і рівень їхнього навчання США приречені на поразку.
«Меритократія — ось де ключ для розуміння явища й причин, чому ці висновки є помилковими»,— сказав кілька місяців тому міністр освіти Сінгапуру в інтерв’ю для «Уолл-стріт джорнел». На його думку, і в Японії, і в США при владі перебувають люди, які мають щонайвищий інтелект. «Тільки в Америці це меритократія творців з вільним мисленням, а в Японії — меритократія людей, які демонструють найкращі результати в тестах з точних наук»,— переконував міністр.

Скандинавіє, уперед!
Неспростовним фактом є те, що США витрачають на освіту більше, ніж держави Західної Європи. Вони мають найкращі університети у світі. Однак експерти стверджують, що у США кожний долар на освіту витрачається зі значно меншою ефективністю, ніж у будь-якій іншій розвинутій країні світу. Молоді американці у міжнародних тестуваннях демонструють значно гірші результати, ніж їхні європейські ровесники.
Якщо рівень освіти визначати кількістю винаходів і важливих ідей, то виявиться, що світовий центр не в найдорожчому в США й у світі університеті Джорджа Вашингтона, престижному Йєлі чи Оксфорді, а в Гельсінкі і Стокгольмі.
З доповіді Маастрихтського дослідницького інституту інновацій та технологій, підготовленій на замовлення Європейської комісії, випливає, що різниця між Євросоюзом і США в сфері інновацій, починаючи з 2003 року, поступово зменшувалася. За найновішою версією рейтингу країн ЄС, у галузі інновацій лідерами є данці, фіни, німці і шведи, які за останні роки фактично довели свої претензії на світову першість. У цих країнах виникають і розвиваються навчальні заклади, які за рейтингами університетів найближчими роками можуть витіснити заклади з усталеним реноме та традиціями.
У доповіді відзначено виняткові досягнення Швеції в галузі освіти. У цій країні приблизно 35% населення вчиться практично все життя (у ЄС ця цифра становить 11%). Подібна тенденція спостерігається майже в усій Скандинавії. Ці результати підтверджуються також даними Євростату. У доповіді зазначено, що 40% європейських фірм проявляють інноваційну активність значно частіше, ніж підприємства в США чи в Азії, завдяки співпраці з університетами й дослідними інститутами.
Чи означає це, що за кілька років молодь мріятиме про навчання не в Прінстоні чи Кембриджі, а в Гельсінському чи Стокгольмському університетах? Насправді, так воно й відбувається, бо скандинавські навчальні заклади належать до найпрестижніших.
Коли Фінляндія головувала в Європейському Союзі, гостей, які хотіли зрозуміти, як виник скандинавський феномен, запрошували не в університети, а в початкові школи. Бо саме там, як наголошує міністр освіти Сарі Саркомаа, розпочалась реформа 20 університетів і 29 політехнічних навчальних закладів. Фінляндія вміло скористалася досвідом інших держав. Наприклад, у Швеції запозичено досвід децентралізації системи освіти і надання дітям і батькам можливості вибору, де вони хочуть вчитись.
«Але нема рішень, які можна легко копіювати і бути впевненим, що матимеш успіх. Визначення масштабу трансферу дітей у середній школі, рішення про однотипний одяг школярів мають бути особливими для кожної країни. Слід пам’ятати, що важливим є не тільки засвоєння літер і самостійне мислення, а й те, як діти вчаться в школі»,— наголошує Алан Смітерс з Букінгемського університету, який цікавиться порівняльним аналізом різних систем освіти. На його думку, від фінів треба перейняти один принцип — обережно здійснювати кожне перетворення. І лише тоді, коли панує згода щодо його необхідності.

Данило ДАНИЛЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• КОСМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

назад »»»